Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/48/23

Справа № 306/48/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 грудня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Мацунича М.В. і Фазикош Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 02 травня 2023 року (у складі судді Уліганинця П.І.) за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,- ВСТАНОВИВ: АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (надалі Товариство) звернулося до суду з позовом у січні 2023 р. Просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 5249,58 грн. і 2481 грн. у відшкодування судового збору. На обґрунтування позовних вимог указало, що між Товариством і ОСОБА_1 укладено Типовий договір розподілу природного газу. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є підписання споживачем заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу, зміна показань лічильника газу та оплата споживачем послуг розподілу природного газу в загальній сумі 1835,86 грн. (за 2020-2021 рік), що підтверджується фінансовим станом. Товариство свої зобов`язання виконало в повному обсязі та надало відповідачу послуги з розподілу природного газу. У порушення умов договору та нормативних актів відповідачем не проведена оплата послуг розподілу природного газу, внаслідок чого за період лютий 2021 р. листопад 2022 р. утворилася заборгованість у розмірі 5249,58 грн., про що свідчить розрахунок боргу та фінансовий стан абонента. Рішенням Свалявського районного суду від 02 травня 2023 р. позов Товариства задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 5249,58 грн. і 2481 грн. у відшкодування судового збору. ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -споживач не може бути учасником ринку, а ні розподілу природного газу, а ні транспортування природного газу, відтак, договір укладено не з тим учасником ринку природного газу; -виключно до фізичної особи, яка купує газ може бути застосований термін споживач. У свою чергу до фізичної особи, яка купує газ не може застосовуватися термін споживач у сфері розподілу та транспортування природного газу, оскільки така особа не може бути суб`єктом, тобто учасником у сфері вказаних ринків. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Доводи заперечення зводяться до того, що обставини наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відтак, розгляд цієї справи здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, із таких мотивів. Суд виходив із того, що прийняття умов типового договору з розподілу природного газу відповідачем підтверджується фактом споживання такого, про що свідчить зміна показань лічильника в сторону збільшення у період із травня 2019 по листопад 2022 року (47382 51113), відтак позов є обґрунтованим. При цьому встановив, що відповідно до заяви-приєднання від 01.04.2016 р. відповідач приєдналася до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), особовий рахунок № НОМЕР_1 , послуги надаються за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). Згідно з довідки від 01.12.2022 р., особовий рахунок № НОМЕР_1 , в такій відображено факт споживання відповідачем природного газу, а саме зміна показань лічильника в сторону збільшення в період із травня 2019 р. по листопад 2022 р. (47382 51113). Також із цієї довідки вбачається, що в період із лютого 2020 р. по січень 2021 р. здійснювалася оплата за послуги з розподілу природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_1 (а.с.16). Як убачається із розрахунку заборгованості за надані послуги розподілу природного газу, у споживача ОСОБА_1 , о/р НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість в розмірі 5249,58 грн. (а.с.17-18). Оператором газорозподільної системи на території Закарпатської області на підставі відповідної ліцензії є Товариство, а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно номер особового рахунку № НОМЕР_1 , фактично споживає природний газ, тобто між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу. Окрім того, факт підключення домоволодіння до газорозподільної системи позивача та споживання нею природного газу підтверджується копією Акту на пуск газу від 04.06.2007 р., Акту на пуск газу житлового будинку/квартири (нове будівництво) № 02354 від 09.04.2013 року (а.с.59-60). У статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, наведено терміни, які вживаються в такому значенні: ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNR; суб`єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач; оператор газорозподільної системи це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Належними та допустимими доказами встановлено, що Товариство здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, тобто є оператором газорозподільної системи. Відповідно до ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Стаття 38 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу. Частиною 3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини. Стаття 40 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Відповідно до п. 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу. Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ). Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Згідно з п.п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу. Крім того, згідно з п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498. Пунктом 1.3 зазначеного типового договору (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1(для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. За змістом п. 2.1 типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Відповідно до пункту 2.3. договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися ЗУ «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем. Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Із даних фінансового стану вбачається споживання ОСОБА_1 природного газу починаючи з травня 2019 року. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є здійснення споживання природного газу та його оплата на об`єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що документально підтверджено фінансовим станом абонента, в якому відображено зміну показників лічильника в сторону збільшення. Також ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу 30.03.2016 р. (а.с.7). Таким чином, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з розподілу природного газу, який надається Товариством за адресою: АДРЕСА_1 Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 509/3536/15-ц. Суд вважає, що сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг. Це узгоджується із висновками, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 639/10591/14-ц; від 17.01.2019 року у справі № 486/156/17. Таким чином, суд констатує, що між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу розподілу природного газу. За договором розподілу природного газу оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірах, строки та порядку, визначені цим договором. Згідно з абзацу 2,3 п.1 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань Пунктом 5.2. договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, для визначення об`єму розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 взято дані комерційного вузла обліку газу. За змістом п. 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як різниця за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1 Типового договору). Відповідно до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року. Пунктом 6.3 розділу VI договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Згідно з п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. За положеннями п.4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем для побутових споживачів на об`єктах у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні планових об`ємів споживання, що розраховується виходячи з групи споживання побутового споживача відповідно до додатка 1 Кодексу ГРМ. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить серед іншого, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 5 ч. 2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Таким чином споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 638/11589/15-ц. Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, тарифів встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», об`ємів споживання відповідачем природного газу. Розрахунок вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 не спростований. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів наявність підстав для стягнення із відповідача на його користь заборгованості за розподіл природного газу. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон і вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Свалявського районного суду від 02 травня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 25 грудня 2023 р. Судді: