Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 552/3701/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2023 р. Справа № 552/3701/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 14.09.2023 по справі № 552/3701/23, головуючий суддя І інстанції Турченко Т.В., за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти 4 батальйону 1 УПП у Волинській області ДПП Ліснічука Анатолія В`ячеславовича про визнання неправомірними дії посадової особи та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до інспектора роти 4 батальйону 1 УПП у Волинській області ДПП Ліснічук Анатолія В`ячеславовича про визнання неправомірними дії посадової особи та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив суд дії інспектора УПП роти 4 батальйону 1 у Волинській області ДПП Ліснічука Анатолія В`ячеславовича щодо складання постанови ЕАС №7191342 від 19.06.2023 визнати неправомірними та скасувати дану постанову. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора роти 4 батальйону 1 УПП у Волинській області ДПП Ліснічука Анатолія В`ячеславовича про визнання неправомірними дії посадової особи та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції дослідив докази та доводи викладені у відзиві, який подано Управлінням патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, хоча останній не є стороною по справі і до нього не заявлені позовні вимоги. Крім того зазначив, що суд не придав увазі грубе порушення розгляду справи згідно КУпАП та відсутність будь-яких доказів. Також, на його думку, суд першої інстанції перелічив ряд документів, однак не розкрив їх доказового змісту, не вказав, що саме вони підтверджують чи спростовують. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2ст. 268 КАС України). У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3ст. 268 КАС України). Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19.06.2023 ОСОБА_1 рухався на автомобілі Опель Астра, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по дорозі Устигул-Луцьк-Рівне, проїжджаючи 127 км був зупинений працівниками поліції. 19.06.2023 інспектором роти 4 батальйону 1 УПП у Волинській області ДПП Ліснічук А. В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7191342 від 19.06.2023 відносно ОСОБА_1 . Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7191342 від 19.06.2023, ОСОБА_1 19.06.2023 року о 10.13 год. керував транспортним засобом, з номерним знаком, що неналежить даному транспортному засобу, чим порушив п. 2.9 (в) ПДР України, у зв`язку з чим притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП. Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також з того, що постанова серії ЕАС №7191342 від 19.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП складена з дотриманням процедури розгляду справи, яка передувала ухваленню постанови, відповідно до вимог 251, 279, 283 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП. Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення. Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 300/1006/16-а сформував такі висновки: «…при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 65 КУпАП посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положенням статті 241 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею

65. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.». Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.09.2020 у справі №742/2298/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 18.03.2021 у справі №809/466/17, від 28.04.2021 у справі №2340/5048/18, від 09.07.2021 №806/1129/16, від 16.02.2022 у справі №140/2580/19 та від 20.04.2022 у справі №140/2690/19. Таким чином, належним відповідачем у справі про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є відповідний орган виконавчої влади, а не посадова особа. Колегія суддів звертає увагу, що Департамент патрульної поліції - відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення в якості належного відповідача залучений не був. Інспектор УПП роти 4 батальйону 1 у Волинській області ДПП Ліснічук Анатолій В`ячеславович є працівником Департаменту патрульної поліції, а отже не може бути єдиним відповідачем у даній справі у розумінні КАС України. Положення статті 52 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та вирішуючи спір про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пред`явлений до посадової особи, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. За правилами частини 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості в межах наданої йому КАС України компетенції. В свою чергу, позовні вимоги, заявлені до неналежного відповідача, задоволенню не підлягають. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідності до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи, що інспектор роти 4 батальйону 1 УПП у Волинській області ДПП Ліснічук Анатолій В`ячеславович не є належним відповідачем у справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести його заміну або залучити співвідповідача (другого відповідача), як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, судова колегія вважає, що у даному випадку слід відмовити в задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного суб`єкта. Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26.12.2019 року у справі №724/716/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Враховуючи, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не залучив співвідповідачем Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2023 по справі №552/3701/23 змінити з мотивів та підстав відмови в задоволенні вимог позову. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов