Постанова Київський апеляційний суд № 760/17785/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №760/17785/22 Головуючий у 1 інстанції: Зуєвич Л.Л. Провадження №22-ц/824/13288/2023 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 22 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ У листопаді 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову вказує, що 17.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 17.07.2019. Зазначає, що на підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Наголошує, що AT «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Звертає увагу на те, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором. Зауважує, що станом на 28.10.2021 у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу II Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», відбулось істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Зазначає, що 28.10.2021 Банк направив повідомлення "пуш" про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 26.11.2021 став у формі «на вимогу». При цьому, вказується, що на залишок простроченої заборгованості Банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами за карткою Monobank. На підставі зазначеного, позивач підсумовує, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Універсал Банк" за Договором станом на 01.02.2022 становить 52 190,20 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 48 843,34 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3 346,86 грн. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 26 липня 2023 року АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог посилався на те, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб з тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Вважає, що суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із зазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Зазначав, що посилання суду першої інстанції на недоведеність банком, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Посилався на те, що виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором. Вказував, що відповідачем не висловлювалось жодних заперечень з приводу наявної заборгованості, контр розрахунку заборгованості не надано. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що 17.07.2019 відповідач звернувся до позивача з анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг (а.с. 11), зі змісту якої вбачається, що відповідач просить позивача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору та анкети-заяви. Зі змісту розрахунку заборгованості (а.с. 5-10) вбачається, що станом на 01.02.2022 сукупна сума заборгованості відповідача становить 52 190,20 грн, та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 48 843,34 грн та заборгованості за порушення грошового зобов`язання - 3 346,86 грн. Також, позивачем до матеріалів справи долучено: роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (а.с. 12-24); роздруківку паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank (а.с. 25-28); завірену позивачем копію паспорта відповідача (а.с. 29-30); завірену позивачем копію ідентифікаційного коду відповідача (а.с. 31); банківську ліцензію № 92 від 10.10.2011 (а.с. 33); витяг зі статуту ПАТ «Універсал Банк» (а.с. 35-36) та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» (а.с. 34). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, чи було видано відповідачу за договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму. Відсутні докази щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви від 17 липня 2019 року, а тому перевірити розмір нарахованої суми боргу та з чого вона складається не є можливим. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону). Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк». У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Відповідно до п.2 анкети-заяви відповідач, підписавши вказану заяву погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору. Згідно з п.3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Згідно з п.11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви було надано: копія Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 28.09.2018, витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, витяг з тарифів за карткою Monobank, копію паспорту відповідача, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 28 вересня 2018 року. Умовами п.п.2.1. п.2 Розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка. За положеннями п.2.1 п.2 Розділу ІІ для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Разом з тим, доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму матеріали справи не містять. Позивачем не надано доказів того, що відповідач користувався наданими банком коштами та має заборгованість саме у визначеному позивачем розмірі. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорту споживчого кредиту «картка monobank» та Тарифів. За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості. Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості. В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20. У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, АТ «Універсал Банк» до неї долучив виписку про рух коштів по картці відповідача за період з 17 липня 2019 року по 01 лютого 2022 року. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки вони не були подані позивачем до суду першої інстанції, не були предметом дослідження. Позивач не звертався до суду з клопотанням щодо долучення до справи вказаних доказів, а також не обґрунтував та не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доводи апелянта про те, що відповідач заперечень проти позову не подавав, розмір заборгованості та умови договору не оспорював, колегія суддів відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу адвоката Македона Олександра Андрійовича - представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко