Постанова 4824 № 755/2839/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року місто Київ. Справа № 755/2839/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16225/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року (ухвалено у складі судді Арапіної Н.Є., повний текст складено 21.09.2023 р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органів досудового розслідування ВСТАНОВИВ Позивач звернувся до суду із позовної заявою до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органів досудового розслідування. Свої вимоги мотивував тим, що 15 вересня 2014 року позивачем подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, 02 жовтня 2014 року подано заяву про повернення заяви від 15 вересня 2015 року. 03 жовтня 2014 року позивачем повторно подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з інформацією Прокуратури міста Києва, Генеральної прокуратури України 10 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000001186 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій старшого слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Грищенка В.А. при розслідуванні кримінальної справи № 02-39956, порушеної стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 191 КК України. 01 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва постанову старшого слідчого в ОВС першого СВ управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ Гронського В.В. від 22.02.2016 року про закриття кримінального провадження № 42014100000001186 від 10.10.2014 року скасовано, а матеріали кримінального провадження повернути до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України для проведення досудового розслідування. 27 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 42014100000001186 від 10 жовтня 2014 року та зобов`язання вчинити дії задоволено частково: зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України виконати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 42014100000001186 від 10 жовтня 2014 року. 17 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Київської області Сейка Д. В. від 28.05.2019 про закриття кримінального провадження № 42014100000001186 скасовано. Незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням йому спричинено моральну шкоду, у зв`язку з тим, що з вини відповідачів він відчуває глибокі моральні страждання, протягом тривалого часу змушений готувати документи та виїжджати до судів, щоб викрити посадових та службових осіб у прийнятті незаконних рішень. Позивач просить з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування моральної шкоди 300 000, 00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 04 жовтня 2023 року, згідно поштової відмітки, подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Аргументуючи апеляційну скаргу, вказує, що оскаржуване рішення є необ`єктивним, необґрунтованим та винесеним з неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що через неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб органів досудового розслідування Генеральної прокуратури України, ТУ ДБР в м. Києві та незаконне закриття кримінального провадження в третій раз 01.06.2022 року позивачу завдано значних моральних страждань, оскільки протягом тривалого часу позивач змушений був витрачати свій час для звернення у суди за захистом своїх прав, втратив почуття безпеки, правову визначеність, віру у законність та справедливість влади та правоохоронних органів держави, а також втратив здоров`я. Звертає увагу суду, що суд першої інстанції не відхилив доводи відповідачів та посилання на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушення прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування, що є помилковим, оскільки у цій справі підставою відшкодування шкоди є не такий факт скасування, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви від 15.09.2014р. ОСОБА_1 про скоєні відносно нього злочини, не розслідування злочинів, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. Вказує, що жоден із доводів Позивача, який зазначений в письмовому пояснені, відповіді на відзив Відповідачів на позовну заяву, судових дебатах від 13.09.2023 р. не був проаналізований і врахований судом. Не взята до уваги довідка № 579 Черкаської обласної лікарні. Вказує, що у постанові Верховного Суду від 14.02.2022р. у справі № 550/336/21, на користь позивача в аналогічній справі пересічному громадянину, а не службовій особі, яка займала відповідальне становище присуджено 100 000 грн. моральної шкоди при таких же обставинах як у позивача, завданої неправомірною бездіяльністю розслідування кримінального провадження більше 7 років, двічі закриття кримінального провадження, не внесення до ЄРДР злочину в 2014р., не розгляд клопотань про допит свідків та інші факти. Зазначає, що пред`являючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 гривен, позивач виходив з міркувань того, що стосовно нього була сфабрикована кримінальна справа, позивач вимушений був звільнитися з Генеральної прокуратури України за власним бажанням і під тиском кримінального провадження, хоча міг би ще працювати слідчим і приносити користь державі. Потім позивач боровся в Дніпровському райсуді м. Києва та в Окружному адміністративному суді м. Києва за свої порушені права, де апеляційною інстанцією був поновлений на роботі і наказ про звільнення за власним бажанням був скасований. У справі позивача бездіяльність органів досудового розслідування тривала 7p. 7 міс. і 20 днів та призвело до ішемічного інсульту, інвалідності 1 групи «Б», який виник на тлі загострення хронічних захворювань гіпертонічної хвороби 1 стадії, цукрового діабету про що свідчить довідка № 579 Черкаської обласної лікарні. Наявність цих та інших хвороб вказані в рішенні Дніпровського районного суду на а.с.4 від 26.03.2012р. у справі № 2604/931/2012 при розгляді справи позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої мені незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури за незаконне притягнення мене до кримінальної відповідальності сфабрикованій справі-заволодіння мобільним телефоном. Вказує, що Державна казначейська служба України у даній справі є відповідачем не як заподіював шкоди, а як орган, який відповідно до законодавства здійснює списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. 30 жовтня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ТУ ДБР у м. Києві, яким просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Вказує, що жодних підстав з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, ТУ ДБР у м. Києві, не вчинено. Зазначає, що кримінальне провадження № 42014100000001186 від 10 жовтня 2014 року, де досудове розслідування здійснювалось старшим слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві Братіновим І.І., у якому за результатами досудового розслідування 1 червня 2022 року було прийнято рішення про його закриття, ОСОБА_1 не оскаржувалась. Тому посилання апелянта в апеляційній скарзі на незаконність закриття кримінального провадження слідчим ТУ ДБР у м. Києві є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що рішення про визнання протиправною бездіяльність слідчого органу досудового розслідування під час досудового розслідування за кримінальним провадженням № 42014100000001186 від 10 жовтня 2014 року щодо оскарження недотримання розумних строків компетентними органами не приймалося. 30 жовтня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурор, яким просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. 31 жовтня 2023 року також надійшов відзив Державного бюро розслідувань в якому вони також посилаючись на законність рішення районного суду просили залишити його без змін , а скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причину неявки суд не повідомив. Був належно повідомлений про дату та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зіст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За ст.1167ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу. Відповідно до ст.23ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,яка завдала моральної шкоди,якщо вина є підставою для відшкодування,а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,яка підлягає відшкодуванню,та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини. 15 вересня 2014 року позивачем подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 21-33), 02 жовтня 2014 року подано заяву про повернення заяви від 15 вересня 2014 року (а.с.34-36, том 1). 03 жовтня 2014 року позивачем повторно подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 37-50, том 1). Згідно з інформацією Прокуратури міста Києва, Генеральної прокуратури України 10 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000001186 внесено відомості щодо можливих неправомірних дій старшого слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Грищенка В.А. при розслідування кримінальної справи № 02-39956, порушеної стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 191 КК України (а.с.52,54-55,57,58, том 1). 01 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва постанову старшого слідчого в ОВС першого СВ управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ Гронського В.В. від 22.02.2016 року про закриття кримінального провадження № 42014100000001186 від 10.10.2014 року скасовано, а матеріали кримінального провадження повернуто до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України для проведення досудового розслідування. (а.с.103-104, том 1). 27 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 42014100000001186 від 10 жовтня 2014 року та зобов`язання вчинити дії задоволено частково: зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України виконати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 42014100000001186 від 10 жовтня 2014 року (а.с.111-112, том 1). 17 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Київської області Сейка Д. В. від 28.05.2019 про закриття кримінального провадження № 42014100000001186 скасовано (а.с.77-8, том 11). У зв`язку з початком роботи ДБР та ліквідацією слідчих підрозділів в органах прокуратури, подальше розслідування було доручено слідчим Другого слідчого ТУ ДБР у м. Києві і проводилось воно з 21 серпня 2019 року та 01 червня 2022 року слідчим Братіновим І.І. було прийнято рішення про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. Суд встановив, що скасування постанов про закриття кримінального провадження не свідчить про доведеність спричинення моральної шкоди позивачу та порушення його прав тривалістю проведення слідчих дій. Суд першої інстанції встановив недоведеність позивачем неправомірної поведінки органів досудового розслідування, внаслідок вчинення якої були порушені права позивача, суд вважав недоведеним той факт, що позивачу була спричинена моральна щкода внаслідок тривалих строків розслідування кримінальної справи за заявою позивача про вчинення посадовими особами кримінальних злочинів під час порушення іншої кримінальної справи, щодо вчинення злочину самим позивачем яка була закрита за відсутністю складу правопорушення. Також суд виходив з недоведеності прямого причинного зв`язку між скасуванням постанов про закриття кримінального провадження, тривалістю такого кримінального провадження та обставинами на які посилався позивач як на підставу отримання ним моральних страждань. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими, повністю підтверджуються доказами у справі, а висновок суду про відсутність складу цивільного правопорушення, та наявності підстав для притягнення держави до відповідальності за завдану позивачу шкоду відповідає таким обставинам та вимогам Закону. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу моральну шкоду було завдано протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням йому спричинено моральну шкоду, у зв`язку з тим, що з вини відповідачів він відчуває глибокі моральні страждання, протягом тривалого часу змушений готувати документи та виїжджати до судів, щоб викрити посадових та службових осіб у прийнятті незаконних рішень. Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, звертаючись до слідчих суддів зі скаргам в межах кримінального провадження № 42014100000001186, реалізовував свої права прямо передбачені нормами КПК України та неодноразове скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про наявність вини та завдання цим моральної шкоди позивачу, діями або бездіяльністю працівників органу досудового розслідування. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПКУкраїни на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Згідно із частиною другою статті 307 КПКУкраїни ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які б знаходилася у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача. Київський апеляційний суд враховує, що за результатами досудового розслідування 1 червня 2022 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42014100000001186 від 10 жовтня 2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю складу кримінального право-порушення, що ОСОБА_1 не оскаржувалось. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що він не має наміру оскаржувати таку постанову. Тобто, судом встановлено, що на протязі більше 7 років органи досудового розслідування проводили слідчі дії за зверненням позивача, яке за результатами такого розслідування так і не підтвердилось, не підтвердився факт вчинення неправомірних кримінально-карних дій посадовими особами, вчинення службових злочинів під час порушення кримінальної справи, щодо позивача. За таких обставин, суд приходить до висновку , що тривалістю такого розслідування, яке мало місце фактично за безпідставним зверненням самого позивача, права останнього не можна вважати порушеними. При цьому суд враховує, що позивач за своєю посадою є обізнаним з кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством і міг передбачити наслідки розслідування його звернень, в разі якщо повідомлені ним факти не знайдуть свого доказового підтвердження. Суду не було надано доказів, що саме через тривале розслідування не вдалося встановити винуватих осіб та притягнути їх до кримінальної відповідальності. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами існування одночасно трьох умов: неправомірних дій органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які є необхідною підставою для притягнення держави до відповідальності у спосіб відшкодування моральної шкоди. Посилання позивача на те, що внаслідок неправомірних дій службових осіб, які сфабрикували проти нього кримінальну справу, він змушений був завчасно звільнитись з роботи та змушений був відстоювати свої права в кримінальному та адміністративному судочинстві, колегія суддів не приймає, оскільки судом встановлено, що позивач вже звертався з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої державою, внаслідок безпідставного порушення щодо нього кримінальної справи, яка в подальшому була закрита за відсутності події та складу порушення і на відшкодування такої шкоди, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року у справі № 2604/931/2012 було стягнуто шкоду з держави. У вказаній справі позивач пов`язував свої моральні страждання та погіршення свого фізичного стану з незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Встановивши дійсність нанесення моральної шоди позивачу, суд стягнув на користь останього моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки медичній документаціїв тому числі довідці № 579 Черкаської обласної лікарні, яка підтверджує погіршення його стану здоров`я, колегія суддів не приймає, оскільки в даній справі позивач посилався саме на те, що тривалістю слідства йому завдана моральна шкода, але не довів, що погіршення його стану здоров`я настало саме через таку тривалість під час розслідування кримінальної справи за його зверненням. Слід зазначити, що в справі де позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду його незаконним кримінальним переслідуванням, він також посилався на погіршення здоров`я і в тій справі цей фактор був врахований під час визначення йому розміру відшкодування. Так, судом в справі № 2604/931/2012 за позовом ОСОБА_1 до держави про відшкодування моральної шкоди було встановлено: "Згідно даних, що містять листок непрацездатності, виписка з стаціонарної історії хвороби № 7772/2070 від 14.11.2008 року, лист Головного лікаря на ім`я старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенка В.А. від 04.11.2008 року, видані Київською міською клінічною лікарнею № 3, ОСОБА_1 перебував в лікарні на стаціонарному лікуванні з 29.10.2008 року по 14.11.2008 року з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст. гіпертензивне серце, стенокардія напруги, ФК-ІІ, атеросклероз коронарних артерій, аорти, атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз сосуду головного мозку, дисциркуляторна і дисметаболічна енцелофалопатія І-ІІ ст., астено-невротичний синдром, сахарний діабет, тип ІІ, середнього ступеню тяжкості в стадії компенсації, діабетична антигіопатія нижніх кінцівок, полінейропатія, ангіоретінопатія, нефропатія, язвена хвороба 12-перстної нирки, хронічний гастродуоденіт в фазі нестійкої ремісії, жовчокам`яна хвороба, хронічний холецистит в фазі неповної ремісії, хронічний гепатит, хронічна лінфовенозна недостатність нижніх кінцівок. (а.с. 40,41, 69) Згідно даних довідки Центрального госпіталю МВС України від 27.02.2009 року № 1506, ОСОБА_1 дійсно знаходився на лікуванні в Центральному госпіталі МВС України з 11.02.2009 року по 27.02.2009 року з діагнозом церебральний атеросклероз дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. з астено-депресивним синдромом. (а.с. 72) Крім того, під час проведення досудового слідства по кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, що уподальшому постановою від 02.04.2009 року була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину, - ОСОБА_1 під тиском посадових осіб Генеральної прокуратури України, ураховуючи поданий у жовтні 2008 року начальником другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Курисем А.С. рапорт на ім`я Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України з позбавленням класного чину -старший радник юстиції, у зв`язку з пред`явленням ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури, - ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його з займаної посади, на підставі якого Генеральним прокурором України було видано наказ № 3193-ц від 08.12.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Разом з тим, скориставшись правом захисту своєї честі, гідності та ділової репутації, за позовом ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 року визнано незаконним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 08.12.2008 року № 3193-ц, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України. Таким чином, аналізуючи наявні у справі докази, дослідивши матеріали кримінальної справи № 02-39956 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідачів, ураховуючи положення діючого законодавства України, що регулюють правовідносини сторін в розрізі даного спору, суд дійшов висновку про наявність факту завдання моральної шкоди позивачу протиправними діяннями посадових осіб Генеральної прокуратури України, в рамках проведення досудового слідства по кримінальній справі відносно позивача за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, що постановою від 02.04.2009 року була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діянні складу злочину." Посилання позивача на висновки, зазначені у постанові Верховного Суду від 14.02.2022р. у справі № 550/336/21 та в інших справах про які вказано в апеляційній скарзі, колегія суду не приймає з огляду на наступне. Висновки у вказаної справи та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається. Так дана справа відрізняється тим, що позивач посилається на тривалість розслідування в кримінальній справі за результатами якої вже остаточно встановлено, що заяви позивача про злочин не підтвердились. Кримінальна справа закрита за відсутністю складу кримінального правопорушення. Ця справа відрізняється тим, що позивач сам є працівником правоохоронних органів, і подаючи заяву про вчинення злочинів, міг і повинен був знати про наслідки не підтвердження свого повідомлення належними доказами. Тобто , подавши безпідставну заяву позивач просить, щоб держава сплатила йому 300 000 грн. за те, що правоохоронні органи тривалий час були задіяні в слідчих діях за такою заявою, і так і не змогли віднайти докази на підтвердження фактів зазначених позивачем. Також дана справа відрізняється тим, що позивачу вже задоволені вимоги про відшкодування державою моральної шкоди, завданої його незаконним переслідуванням, проте останній, повторно посилався в позовній заяві на обставини, які вже були предметом дослідження і були враховані при вирішенні іншого позову позивача. У кожній справі суди виходять з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів. Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язок скасування або зміни судового рішення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому керуючись ст. 375 ЦПК України, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення , а рішення суду без змін. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.В. Немировська