Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/6738/23

ПОСТАНОВА Іменем України 19 грудня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/6738/23 провадження № 22-ц/4809/1386/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Письменного О.А., за участю секретаря судового засідання Гончар О.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 вересня 2023 року у складі судді Іванової Л.А. ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив припинити право власності ОСОБА_4 на 1/20 частку, ОСОБА_3 на 3/40 частки, ОСОБА_1 на 3/40 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також визнати за ним право власності на 1/5 частину зазначеної квартири. Разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належну відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що частки відповідачів на квартиру в натурі не виділені, а зважаючи на те, що власників троє, виділ часток в натурі фізично є неможливим через нереальність облашту­вання трьох окремих входів до відповідних часток квартири, відтак, рішення щодо використання квартири, а також розпорядження нею може бути прийнято тільки усіма співвласниками разом, зокрема, це стосується і її відчуження іншій особі або особам. Позивач вважає, що у разі такого відчуження квартири матиме місце зміна власника майна, а відтак можливість захисту його порушеного права на частку у квартирі буде ускладнена, оскільки доведеться оспорювати в судовому порядку відповідний договір купівлі-продажу квартири, що потребуватиме значного часу та докладання додаткових зусиль для відновлення порушеного права. Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що є необхідність для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно, а саме: на спірну квартиру. Зазначає, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленим розміром позовних вимог, а також не є обтяжливим для відповідачів, оскільки не позбавить їх можливості користування всією квартирою. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі № 405/6738/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у праві власності на нерухоме майно, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , право приватної спільної часткової власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ?позивачем не було додано жодних доказів, які б стверджували, що є спір між сторонами, а також те, що невжиття заходів забезпечення позовної заяви в подальшому ускладнить виконання рішення суду. Вважає, що це лише припущення позивача, що в свою чергу не може слугувати доказовою базою для обгрунтовування вимог викладених в заяві про забезпечення позову. Додатково зазначав, що спірні правовідносини були предметом розгляду по іншим цивільним справам, які відобразилася у правовій позиції Верховного суду, що викладені у відповідних постановах № 405/6504/15 від 23 квітня 2018 року, № 405/8534/16-ц від 06 грудня 2019 року, № 405/1468/18 від 09 вересня 2020 року, № 405/3889/20 від 05 жовтня 2022 року. Даними постановами Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_1 не має жодних правових підстав для набуття права власності на об?єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 або його частину. Просив скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі. У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представнки ОСОБА_5 зазначили, що повністю не погоджуються з доводами апеляційної скарги, оскільки вони зводяться до норм ЦПК та цитат оскаржуваної ухвали, проте відповідач не зазначає в чому полягають порушення судом першої інстанції цих норм та чим забезпечення позову порушує права відповідачів. Просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач та його представник адвокат Феоктістов О.В. заперечили проти доводів апеляційної скарги. Інші учасники справи, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданння апеляційного суду не прибули. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною вчиняти певні дії (пункт 2). Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У частинах першій, третій статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з частинами першою, четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У справі що переглядається: суд пергої інстанції застосував такий захід забезпечення позову як арешт квартири; при задоволенні заяви про забезпечення позову суд вважав, що відповідачами по справі може бути відчужено спірніу квартиру, яка є предметом спору до розгляду справи по суті, що унеможливить виконати судове рішення; суд не звернув увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами; суд не врахував, що відсутні будь-які встановлені обставини, які б свідчили про відповідачами по справі може бути відчужено спірну квартиру. За таких обставин судове рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в її задоволенні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 вересня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпеченні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 грудня 2023 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко О.А. Письменний