Постанова 4805 № 295/4081/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/4081/23 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І.Г. Категорія 68 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Микитюк О.Ю. з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/4081/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила встановити факт її постійного проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування позовних вимог вказала, що з 2002 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , і до часу його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначила, що раніше вона зверталася до суду з аналогічним позовом, але термін постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу до часу відкриття спадщини вказувала з 2002 року, що суперечило нормам матеріального права Цивільного Кодексу України, який набрав своєї чинності з 01.01.2004. Доказом того, що вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 не менше п`яти років до дня його смерті є те, що вони проживали за місцем її проживання в м. Черняхові, працювали у Черняхівській музичній школі, у них був спільний бюджет. За спільні кошти ними були придбані речі домашнього вжитку, автомобіль Фольсваген-Шаран, здійснено підготовку житлового будинку та інших об`єктів нерухомості до капітального ремонту, побудовано гараж в АДРЕСА_2 та здійснено добудову до дачного будинку, розташованого на території Іванівської сільської ради. Вона здійснила його поховання та розпорядилася його речами. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2023 рокупозов задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2021 року, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, у справі № 293/2211/20 має преюдиційне значення та грунтується, серед іншого, на загальній необгрунтованості вимог ОСОБА_1 та доводів щодо встановлення факту проживання із спадкодавцем, в тому числі і за 5 років до його смерті. Вказує, що подані позивачем докази були недостатніми для встановлення спірного факту. Крім того наголошує, що він є спадкоємцем першої черги спадкування за законом, в свою чергу подання вказаного позову має наслідком, що позивач стане спадкоємцем четвертої черги спадкування, а тому задоволення вказаного позову не створює ніяких наслідків для позивача. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 28 січня 1998 року (а. с. 34). Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказала, що проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 за п`ять років до його смерті. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6). На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала докази, які, на її думку, обгрунтовують заявлені вимоги. Так, із довідки виконкому Черняхівської селищної ради від 29.10.2021 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , похований на кладовищі смт Черняхів по вул. Володимирській 22.06.2022 р. (а. с. 7). Згідно довідки МСЕК № 2 Серія 12 ААА № 209692 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.07.2015 р. надана друга інвалідності (а. с. 9). Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком зі статусом інваліда 2 групи довічно (а. с. 10). На підставі довідки № 132/1 від 13.11.2015 серії 12 ААА № 005796 та висновку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії щодо визначення медичних показань для забезпечення інваліда автомобілем з ручним керуванням та коляскою з електроприводом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано придатним до керування автомобілем з ручним керуванням в модифікації на дві руки без обох ніг (а. с. 10). Відповідно до довідки відділу культури та туризму Черняхівської селищної ради Черняхівської музичної школи від 21.03.2923 р. № 3, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 працював у даному закладі кочегаром - випалювачем на період опалювального сезону з 2009 по 2017 роки, що узгоджується із даними трудової книжки (а. с. 11, 12-28). Із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 , вбачається, що в період з осені 2002 року по 20 червня 2020 року вона проживала без реєстрації шлюбу однією сім`єю чоловіка та жінки з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 29). 27.07.2001 РВ РАГС Богунського РУЮ видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , про що 27.07.2001 р. зроблено актовий запис за № 379 (а.с. 30). Також встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 жовтня 2021 року, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, у справі № 293/2211/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Під час розгляду вказаної справи судами, встановлено, що у шестимісячний строк після відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса звернувся відповідач, який є сином померлого. Дочка ОСОБА_3 ОСОБА_5 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь її брата ОСОБА_2 . Окрім того, 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як особа, яка проживала з ним однією сім`єю понад п`ять років без реєстрації шлюбу до моменту відкриття спадщини (а. с. 123). У заяві нею так було вказано, що останнє постійне місце проживання померлого було: АДРЕСА_3 . 21 серпня 2020 року виконавчий комітет Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області позивачу видав довідку про те, що до дня смерті співмешканця ОСОБА_3 , 1955 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , вони проживали разом більше п`яти років та вели спільне господарство без реєстрації. Довідка видана на підставі свідчень свідків та свідоцтва про смерть. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що оскільки право на спадкування четвертою чергою спадкоємців пов`язується саме із підтвердженням факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, при цьому, судом отримано підтвердження проживання осіб однією сім`єю у такий строк, тобто із наслідками, що виявляють належність до відповідної черги спадкування, суд, з огляду на існуючі обмеження у реалізації спадкових прав, вважає необхідним задовольнити заяву, встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказувала, що вони проживали як чоловік та жінка. Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 роз`яснив, що слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України. Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18). Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Подібні за змістом висновки висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої, вирішуючи спір з урахуванням наведених норм процесуального права щодо доказування, виходив із доведеності позивачем факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. При цьому суд дослідив і надав правову оцінку рішенням судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 293/2211/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог. Оцінюючи вказані рішення судів, місцевий суд вказав, що беручи до уваги той факт, що позивачка просила встановити факт проживання однією сім`єю з 2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а повинна була застосувати період з 2004 р., тим самим не дотрималась вимог чинного законодавства в часі і це стало однією з підстав відмови позовних вимог, в той час як у цій справі позивачка ОСОБА_1 заявляє інтерес про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Разом із тим, вирішуючи спір у справі № 293/2211/20 за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу Богунський районний суд у своєму рішенні від 27 жовтня 2021 року, яке залишено без змін судами вищих інстанцій, виходив з відсутності достатніх переконливих достатніх доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету і витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, а також притаманних подружжю відносин, позивачем не доведено факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по день його смерті. Саме по собі фактичне проживання за однією адресою не може свідчити про те, що особи проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за відсутності доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї тощо. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду вказаної справи (№ 293/2211/20), суд дослідив такі докази як накладну ПП ОСОБА_6 від 22.06.2020 року про відпущений ОСОБА_1 товар для поховання ОСОБА_3 ; фотографії та вирізку з газети зі статтею «Кохання перемагає завжди» про переможців конкурсу до Дня Святого Валентина подружжя ОСОБА_7 (а не ОСОБА_8 ); копії поштових конвертів, на яких адресатом є ОСОБА_3 із зазначенням його адреси: АДРЕСА_1 ; видану ОСОБА_3 довідку КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради № 97 від 11.04.2017 року про проведення інвентаризації гаражу за адресою: АДРЕСА_2 ; копію виданого 23.03.2017 року на ім`я ОСОБА_3 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2933618, за яким застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки «Фольксваген-Шаран», д.н.з. НОМЕР_3 ; копію будівельного паспорту від 20.11.2013 року на будівництво добудови до дачного будинку на території Іванівської сільської ради, с. т. «Медик», ділянка № НОМЕР_4 , Житомирського району, відповідно до якого забудовником є ОСОБА_3 , які серед інших також заявлялися позивачем під час розгляду і цієї справи. Крім того, під час розгляду справи № 293/2211/20 судом були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Свідок ОСОБА_10 допитувалася судом першої інстанції і під час розгляду цієї справи. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що судом вже досліджувався факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 2004 до дня смерті останнього, що охоплює, зокрема, і період з 20.06.2015 по 20.06.2020 (5 років до дня смерті спадкодавця), та надано відповідну оцінку в рішеннях, які набрали законної сили, а тому вказані обставини є доведеними в розумінні чинного законодавства. Так, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, відхиляючи як доказ вказані судові рішення, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги наведені вище обставини та припустився помилки при ухваленні оскаржуваного рішення суду, задовольнивши позовні вимоги. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не доведено факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_11 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Окрім того, колегія суддів зауважує, що вирішуючи вимогу про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідно врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, від 30.10.2023 у справі № 753/16113/20. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Схожі висновки наведені Верховним Судом у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17. Встановлення позивачці факту постійного проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини необхідно їй, як наслідок, лише для отримання права на спадщину. Разом із тим, матеріалами справи доводиться наявність спадкоємця першої черги за законом, який прийняв спадщину. Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини для позивачки як можливого спадкоємця четвертої черги спадкування за законом в цьому випадку не породжує юридичних наслідків, а тому колегія суддів не вбачає порушення її спадкових прав. Вимог про зміну черговості у спадкуванні ОСОБА_1 на заявляла. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене із порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1610, 40 грн. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610, 40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22.12.2023. Головуючий Судді