Постанова 4821 № 705/4133/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1797/23Головуючий по 1 інстанції Справа №705/4133/22 Категорія: 331060300 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л. секретар Любченко Т.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; представник позивача - ОСОБА_2 ; відповідач Паланська сільська рада; представник відповідача Драчевський Михайло Андрійович; особа, яка подає апеляційну скаргу Паланська сільська рада; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Паланської сільської ради на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Паланської сільської ради про встановлення фактів, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, в с т а н о в и в: 21.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області про встановлення фактів, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.05.2021 року, актовий запис №

21. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_2 від 26.05.2021 року, актовий запис №

25. Вказує, що факт родинних стосунків підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 від 29.04.2021 року. Після смерті батька заявника залишилось спадкове майно, а саме: два будинки, які знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та двох земельних ділянок, які відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку (серії ЯГ № 623922, ЯГ 524536) належать ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати заявника на час смерті батька проживала та була зареєстрована разом з ним, тому фактично прийняла спадщину, але не встигла оформити свої спадкові права, так як почала важко хворіти та ІНФОРМАЦІЯ_2 також померла. На даний час заявник є єдиним спадкоємцем після смерті матері та при зверненні до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області за видачею на його ім`я свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю інформації на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відсутністю встановленого факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Так, родинні стосунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме те, що вони є чоловіком та дружиною в позасудовому порядку неможливо вирішити, оскільки шлюб між ними було зареєстрована на території Республіки Казахстан. Крім того, до моменту відкриття спадщини позивач постійно проживав без реєстрації разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , оскільки остання важко хворіла і потребувала постійного догляду, тому він фактично прийняв спадщину, однак не оформив її. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд встановити факт родинних стосунків, а саме, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно є чоловіком та дружиною; встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , житловий будинок по АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,2797 га, кадастровий номер: 7124386700:01:001:0996, яка знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,33 га, яка знаходиться в с. Родниківка, Уманського району відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 524536, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області про встановлення фактів, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задоволено. Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, тобто на час смерті останньої. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , житловий будинок по АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,2797 га, кадастровий номер: 7124386700:01:001:0996, яка знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,33 га, яка знаходиться в с. Родниківка, Уманського району Черкаської області відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 524536, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись з рішенням суду, Паланська сільська рада подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.09.2023 року у справі № 705/4133/22 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення було допущене грубе порушення норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги норму ст. 3 СК України, відповідно до якої сім`єю є особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та висновки приватного нотаріуса Животовської Н.Г., які зазначені у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Скаржник вважає, що посилання позивача на довідку Родниківського старостинського округу Уманського району Черкаської області № 131/21-07 від 18.02.2022 року в якій зазначається про спільне проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та була зареєстрована та проживала на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 . з ОСОБА_1 , не є фактичним підтвердженням факту спільного проживання, так як позивач відповідно до довідки про місце реєстрації від 12.03.2021 року № 58/19-34 фактично зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, на думку скаржника судом першої інстанції при розгляді справи не було взято до уваги положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якими введено принцип та необхідність реєстрації за місцем фактичного проживання або перебування та встановлення (визначення), що розуміння місця фактичного проживання. Також, в апеляційній скарзі скаржник вказує, що судом першої інстанції проігноровано позицію скаржника, а саме фактично не взято до уваги заперечення на заяву про долучення доказів від 29.08.2023 року за № 02-10/854, в якій в повному обсязі описано про порушення положень ст. 197 ЦПК України при прийнятті рішення, однак суддею було проігноровано та приєднано до матеріалів справи докази, які подані представником позивача у порушення приписів п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України. , 14 грудня 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Гребенюка С.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року у справі № 705/4133/22 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення. В цілому представник позивача адвокат Гребенюк С.А. вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає до скасування судом апеляційної інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Паланської сільської ради Драчевського М.А. який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника ОСОБА_1 адвоката Гребенюка С.А., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При розгляді справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб від 03.05.2023 року (дата видачі свідоцтва повторно) № НОМЕР_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.82). Отже даний факт підтверджується відповідним документом та не підлягає встановленню за рішенням суду, що і було зазначено судом першої інстанції. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 № НОМЕР_6 батьками вказані: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 (а.с.8). Відповідно до свідоцтва про смерть ( видане повторно) серії НОМЕР_7 від 26.05.2021 року ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Родниківка Уманського району (а.с.9). Згідно свідоцтва про смерть (видане повторно) серії НОМЕР_8 від 26.05.2021 року ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Родниківка Уманського району (а.с.10). Згідно довідки виданої Родниківським старостинським округом Уманського району Черкаської області № 129/21-07 від 18.02.2022 року, ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Родниківка Уманського району Черкаської області, був зареєстрований і проживав на день смерті в АДРЕСА_2 . На день його смерті в АДРЕСА_2 , згідно розпорядження Черкаської ОДА від 18 травня 2016 року № 245 вулицю перейменовано в ОСОБА_6 , залишився будинок з надвірними спорудами, який числиться в по господарській книзі № 23, господарство № 0715-1. На день смерті спадкодавець проживав разом з дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Земельна ділянка на якій розташований будинок приватизована (а.с.51), що вказує на фактичне прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 . Відповідно до довідки виданої 18.02.2022 року № 130/21-07 Родниківським старостинським округом Уманського району Черкаської області ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Родниківка Уманського району Черкаської області, був зареєстрований і проживав на день смерті в АДРЕСА_2 . На день його смерті в АДРЕСА_1 , згідно розпорядження Черкаської ОДА від 18 травня 2016 року № 245 вулицю перейменовано в ОСОБА_6 , залишився будинок з надвірними спорудами, який числиться в по господарській книзі № 23, господарство № 0714-5, в будинку ніхто не зареєстрований. Земельна ділянка на якій розташований будинок приватизована (а.с.52). Відповідно до довідки Родниківського старостринського округу Уманського району за № 331/21-07 від 18.02.2022 року ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Родниківка Уманського району Черкаської області була зареєстрована і проживала на день смерті в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно по день смерті постійно проживав разом з мамою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 і вели спільне домашнє господарство (а.с.23). Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. ч.1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України. Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Згідно абз. 3 п. 3 роз?яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним та доведеним належними доказами. При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення. Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення, при цьому, має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку, зазначені обставини, є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов?язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб. Відповідно до п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). ОСОБА_1 , звертаючись в суд з даним позовом надав достатньо доказів для встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності в порядку спадкування, а саме: довідку видану Родниківським старостинським округом Уманського району Черкаської області № 129/21-07 від 18.02.2022 року, згідно якої ОСОБА_3 проживав по день смерті разом з ОСОБА_4 , в АДРЕСА_2 ., довідку Родниківського старостринського округу Уманського району за № 331/21-07 від 18.02.2022 року про те, що ОСОБА_4 , була зареєстрована і проживала на день смерті в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_1 , з яким вели спільне домашнє господарство. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.03.2021 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину на праві приватної власності належить будинок по АДРЕСА_1 (а.с.19). Крім того, відповідно до довідки Родниківського старостинського округу Уманського району від 18.02.2022 року після смерті ОСОБА_3 залишився будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 , який рахується за померлим в погосподарській книзі № 23, господарство № 0715-1 (а.с.51). Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 623922 ОСОБА_3 на підставі рішення Родниківської сільської ради від 04.11.2003 року за № 10-4 є власником земельної ділянки площею 0,2797 га по АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства (а.с.21). Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 524536 ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.03.2006 року за № 1098 Уманської державної нотаріальної контори є власником земельної ділянки площею 0,33 га в с. Родниківка Уманського району для ведення особистого підсобного господарства (а.с.22). Встановивши, що позивач постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та те, що спадкоємець за законом у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подавав, тобто є таким, що прийняв спадщину, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню, незважаючи на те, що нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії. Доводи скаржника стосовно того, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за іншим місцем проживання ніж спадкодавець ОСОБА_4 , а тому відсутні належні підтвердження про те, що ОСОБА_1 дійсно проживав на момент смерті з ОСОБА_4 за її місцем проживання, не заслуговують на увагу, оскільки згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18). Доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростовуються свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_5 , згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації актів про шлюб 23 квітня 1966 року складено актовий запис за № 56-250-17-10282416 (а.с.81-82) та довідкою виданою Родниківським старостинським округом Уманського району Черкаської області № 129/21-07 від 18.02.2022 року про те, що на момент смерті ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 . Не заслуговують на увагу твердження скаржника стосовно того, що позивачем не доведено факту, що ОСОБА_1 поживав разом з ОСОБА_4 на момент її смерті, оскільки факт спільного проживання позивача із ОСОБА_4 на момент її смерті підтверджується довідкою Родниківського старостринського округу Уманського району за № 331/21-07 від 18.02.2022 року. Що стосується доводів апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме приписи п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно заяви представника позивача адвоката Гребенюка С.А. від 16.03.2023 року, останній просив суд відкласти підготовче засіданні у зв`язку з необхідністю подачі до суду додаткових доказів у справі (а.с.64). Так, з матеріалів справи вбачається, що представник позивач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів для встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: свідоцтво про шлюб від 03.04.2023 року № НОМЕР_5 з перекладом, свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , виданого повторно 19.08.2023 року, Серія НОМЕР_9 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 19.08.2023 року № 00041047198, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , виданого повторно 15.08.2023 року, Серія НОМЕР_10 , Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 15.08.2023 року № 00040970852 (а.с.80). Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно протоколу судового засідання № 1869720 від 06.09.2023 року суд вважав за необхідне приєднати до матеріалів справи заяву представника позивача адвоката Гребенюка С.А. (а.с.90). Ч. 2 ст. 376 ЦПК України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального справа є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи вищевикладену норму права та обставини справи, колегія суддів вважає твердження апелянта на допущення судом грубого порушення норм процесуального права не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи та не є таким, що є підставою для обов`язкового його скасування. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Паланської сільської ради слід залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Паланської сільської ради залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді