Постанова 4856 № 560/3091/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3091/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 21 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2023 року, позивач ОСОБА_1 , звернулася Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.01.2023 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу"; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в Кам`янець-Подільському райнарсуді з 21.05.1982 по 21.07.1986 та в органах державної податкової служби з 24.12.1993 по 25.01.2023; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26 січня 2023 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначених у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, вислуга років, ранг, надбавка за вислугу років)" №110/Б/22-01-10-02-06 від 26.01.2023, "Про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби" №111/Б/22-01-10-02-06 від 26.01.2023, "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)" №112/Б/22-01-10-02-06 від 26.01.2023, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року адміністративний позов задоволено. Судове рішення мотивоване тим, що з урахуванням того, що спірні періоди належать зарахуванню до стажу державної служби позивача відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 та пункту 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки стаж державної служби позивача загалом складає понад 10 років, та враховуючи, що станом на 01.05.2016 позивач працював на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Крім того суд вказав, що Закон №3723-ХІІ не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги зазначає, що чинним Законом України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено призначення пенсії державного службовця лише за віком. Пенсії по інвалідності особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ, призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як передбачено ст. 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII. Станом на день звернення, позивач не досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV. Крім того, відповідач вказує про передчасність задоволення позовних вимог в частині нарахування й виплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі саме 60 відсотків, оскільки в цій частині право позивача не є порушене. Позивач, скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.01.2023 №37-0, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу» 25 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного податкового інспектора відділу супроводження судових спорів з загальних та інших питань управління правового забезпечення у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності. Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював: - з 21.05.1982 по 21.07.1986 в Кам`янець-Подільському райнарсуді (з 21.05.1982 по 11.12.1985 - судовим виконавцем; з 11.12.1985 по 21.07.1986 - секретарем суду); - з 24.12.1993 по 25.01.2023 в органах державної податкової служби (04.01.1995 - присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу"; 01.10.1999 - присвоєно спеціальне звання "Інспектор податкової служби І рангу"; 28.10.2004 - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби ІІІ рангу"; 30.10.2007 - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби ІІ рангу"; 04.07.2013 - присвоєно одинадцятий ранг державного службовця; 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІ рангу"; 24.09.2019 - присвоєно п`ятий ранг державного службовця). Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1116576 позивач є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.07.2018 отримує пенсію по інвалідності згідно з Законом №1058-IV. Позивач 26.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної згідно з Законом №1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII з врахуванням довідок про заробітну плату від 26.01.2023 №110/Б/22-01-10-02-06, від 26.01.2023 №111/Б/22-01-10-06 та від 26.01.2023 №112/Б/22-01-10-06, виданих Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31.01.2023 №92 відмовлено в задоволенні заяви позивача, оскільки останній: - не досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV; - не набув стажу на посадах державної служби відповідно до статті 25 Закону України "Про державну службу". Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернулась до суду з позовом. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Відповідно до ч. 6 статті 37 Закону №3723-XII, пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів 1 або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…). Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII). Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Тобто, в даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №

283. Зокрема, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Крім цього, згідно п.342.4 ст.342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Відповідно до ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Згідно ст.343 ПК України визначено спеціальні звання, які присвоюються посадовим особам органів державної податкової служби. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, період роботи позивача в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби. Крім того, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи в Кам`янець-Подільському райнарсуді з 21.05.1982 по 21.07.1986. Оскільки, як вірно зазначено судом, відповідно до статті 67 Закону УРСР «Про судоустрій» від 05.06.1981 №2022-Х структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлюваних Міністром юстиції Української РСР. Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у спірний період здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад. За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком. Згідно з переліком державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби відносяться, зокрема, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи. Згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP «Про відділи і управління виконавчих комітетів обласних, районних сільських, районних у містах Рад народних депутатів Української PCP» управління юстиції входило в структуру виконавчих комітетів обласних рад народних депутатів. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283). Відповідно дані позивача щодо періоду роботи в Кам`янець-Подільському райнарсуді з 21.05.1982 по 21.07.1986, належно підтверджені записами про роботу у трудовій книжці, що міститься в матеріалах справи. Отже, судом встановлено, що стаж позивачки на державній службі становить понад 20 років і вона є інвалідом ІІ групи. Відтак, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. З приводу доводів апелянта, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, то Суд вважає такий висновок помилковим, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України. Аналогічний правовий висновок щодо подібних правовідносин викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 (у справі № 822/524/18) та в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №645/3044/17. Крім того, для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26 січня 2023 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, вислуга років, ранг, надбавка за вислугу років)". Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.