Постанова 4856 № 120/6649/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6649/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 20 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протипраною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (9 років) відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2023 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зобов`язано Державну установу "Центр пробації" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого інспектора Жмеринського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області. Наказом Державної установи "Центр пробації" від 09.01.2023 № 20/-к позивача звільнено за п. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 20.01.2023. Відповідно до зазначеного наказу вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 09 років 05 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні 11 років 03 місяці 15 днів. Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Листом від 14.04.2023 на № П-183 відповідач відмовив у такій виплаті, посилаючись на те, що вислуга років позивача на день звільнення зі служби в календарному обчисленні становить менше 10 років. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому при звільненні зі служби одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскажуване рішення суд прешої інстанції виходив з того, що наявна така умова застосування ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. При цьому, суд зазначив, що в ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV"Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі Закон № 2713-IV). Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 23 Закону № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Так, Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема із числа осіб, які перебували на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України. Статтею 9 Закону № 2262-XII передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закон № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Частиною 4 вказаної статті визначено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі Порядок № 393) (в редакції чинній на час звільнення позивача), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5. Пунктом 2 глави 1 розділу III Порядку № 925/5 визначено, що у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 Порядку №

393. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги зазначається в наказі про звільнення особи рядового або начальницького складу, якій передбачена виплата цієї допомоги. Як встановлено судом, позивач звільнений зі служби в Державній установі "Центр пробації" відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Отже, наявна така умова застосування ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Водночас, згідно доводів апелянта, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомогиу розмірі 50 % місячного грошового забезпечення, оскільки на день звільнення зі служби вислуга років позивача у календарному обчисленні становила 9 років 5 місяців 10 днів. У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що питання щодо обчислення вислуги років було предметом розгляду Верховного Суду у подібних правовідносинах, яке стосувалось застосування ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, яка тотожна ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в частині формулювання: "одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.". Так, у постанові № 806/2104/17 від 11.04.2018 зазначено, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей є наявність вислуги 10 років і більше. Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що в ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 та від 27.05.2021 у справі № 1.380.2019.005965, від 26.07.2023 у справі №200/17688/21. Доводи апелянта про наявність обов`язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги вислуги років понад 10 років, саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем вимог законодавства. Враховуючи те, що вислуга років позивача, на час його звільнення, становила понад 10 років, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Водночас при обчисленні розміру такої допомоги застосовується кількість років саме у календарних роках (50% грошового забезпечення х календарні роки). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.