Постанова Харківський апеляційний суд № 638/1247/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 20 грудня 2023 року м. Харків справа № 638/1247/23 провадження № 22-ц/818/2185/23 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_6 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2023 року, ухвалене суддею Агаповим Р.О., - В С Т А Н О В И В : У лютому 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. В обгрунтування позову зазначає, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надає їм КП «Харківські теплові мережі. Між тим, внаслідок несвоєчасної оплати комунальних послуг за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2022 року за відповідачами утворилась заборгованість в розмірі 95 876,23грн., які останні добровільно сплатити відмовляються. У зв`язку із несплатою вказаної заборгованості ними також нараховано 3% річних в розмірі 1 744,95грн. та інфляційні втрати в розмірі 11 590,35грн. Просить суд стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2022 року у розмірі 95 876,23грн., 3% річних в розмірі 1 744,95грн. та інфляційні втрати в розмірі 11 590,35грн., а також судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2023 року позов КП «Харківські теплові мережі» позов КП «Харківські теплові мережі» - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року у сумі 71 959,44грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , на користь КП «Харківські теплові мережі» три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1 744,95грн. та інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 11 251,19грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 370,21грн. з кожного. Решта судового збору компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_6 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій. Вважає, що позивач повинен був протягом 20-ти денного строку з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року№731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) заявити про продовження процесуального строку, зокрема щодо позовної давності. Крім того, наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є невірним. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведена наявність за відповідачами заборгованості за послуги з теплопостачання, разом з тим, остання підлягає стягненню з відповідачів з урахуванням строків позовної давності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строку позовної давності у період дії карантину, тобто за період з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року в розмірі 71 959,44грн. Також підлягають нарахуванню і стягненню 3% річних та інфляційні втрати, згідно наведеного позивачем розрахунку. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає КП «Харківські теплові мережі». Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг. Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання умов договору про надання послуг постачання теплової енергії . Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, визначено споживача теплової енергії, як фізичну особу, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичну особу, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по особовому рахунку 1793 за відповідачами мається заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2022 року у розмірі 95 876,23грн. Із змісту зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачам нараховувалися об`єми наданих послуг, як з надання послуг підігріву води так і опалення. В суді першої інстанції відповідачі заперечували проти зазначеного розміру заборгованості та вважали, що вона підлягає нарахуванню лише в межах строків позовної давності, тобто за період з 14 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року, яка становитиме 33 855,17грн. У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України. Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною 17 лютого 2023 року, а період нарахуванням останнім заборгованості становить 01 січня 2015 року по 31 січня 2022 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини. Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою 17 лютого 2023 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01 січня 2015 року по 31 січня 2022 року, трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01 січня 2015 року по 01 квітня 2017 року включно позивачем пропущено. Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року, яка згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачами не спростовано, складатиме 71 959,44грн. Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на Закон України від 18 червня 2020 року№731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким передбачено обов`язок заявника протягом 20-ти денного строку з часу набрання чинності цим Законом заявити про продовження процесуального строку, зокрема щодо позовної давності є помилковим. Даним Законом внесені зміни до пункту 4розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Що стосується Цивільного кодексу України, то даним Законом до нього змін внесено не було. Як зазначалось вище, у діючій редакції пункту 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Позовна давність регулюється статтями 256-268 ЦК України, тобто нормами матеріального, а не процесуального права. Що стосується посилань апелянта на постанови Верховного Суду зазначені в апеляційній скарзі, то вони стосуються інших правовідносин. Відповідно до частин першої третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Крім того частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача, за відсутності іншого погодженого строку, сплачувати отримані житлово-комунальні послуги щомісяця. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року №6-2951цс15. За таких обставин, зобов`язання відповідачів оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Згідно з пунктом 25 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Доказів відключення зазначеної вище квартири від мереж централізованого опалення, або ненадання таких послуг у спірний період, відповідачами не надано, як і не надано доказів не отримання ним послуг КП «ХТМ» або отримання таких послуг неналежної якості. Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки свої зобов`язання зі сплати комунальних послуг відповідачі виконували не належним чином, тому з останніх на підставі ч.2 ст.625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних наведений позивачем є помилковим. Як вбачається із наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, останнім були застосовані невірні індекси та коефіцієнти. Крім того, нарахування повинно бути здійснено за інший період, а саме з 21 числа кожного місяця, оскільки обов`язок споживача сплати комунальні послуги передбачений до 20 числа місяця за розрахунковим. У зв`язку з чим, апеляційним судом наведено власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року (в межах позовних вимог). Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Початок виникненнямежі позовних вимогСукупний індекс інфляції за вказаний періодСума боргу Інфляційні втрати 21.03.202031.01.2022116,198%2343,09грн.379,52грн. 21.04.202031.01.2022115,275%1430,38грн.218,49грн. 21.05.202031.01.2022114,931%327,23грн.48,86грн. 21.06.202031.01.2022 0 21.07.202031.01.2022 0 21.08.202031.01.2022 0 21.09.202031.01.2022 0 21.10.202031.01.2022 0 21.11.202031.01.2022 0 21.12.202031.01.2022111,446%457,43грн.52,36грн. 21.01.202131.01.2022110,015%3452,62грн.345,79грн. 21.02.202131.01.2022108,926%4794,64грн.427,97грн. 21.03.202131.01.2022107,105%3962,98грн.281,58грн. 21.04.202131.01.2022106,361%3931,69грн.250,09грн. 21.05.202131.01.2022104,996%2857,85грн.142,77грн. 21.06.202131.01.2022104,786%93,22грн.4,46грн. 21.07.202131.01.2022104,682% 186,44грн.8,73грн. 21.08.202131.01.2022 0 21.09.202131.01.2022 0 21.10.202131.01.2022 0 21.11.202131.01.2022101,908%279,36грн.5,33грн. 21.12.202131.01.2022101,300%3061,17грн.39,80грн. 21.01.202231.01.2022-3156,04грн.- усього 2 205,75грн. Розрахунок 3% річних за період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року (в межах позовних вимог). Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Початок виникненнямежі позовних вимогКількість днівСума боргу 3% річних 21.03.202031.01.20226822343,09грн.131,19грн. 21.04.202031.01.20226511430,38грн.76,45грн. 21.05.202031.01.2022621327,23грн.16,68грн. 21.06.202031.01.2022 0 21.07.202031.01.2022 0 21.08.202031.01.2022 0 21.09.202031.01.2022 0 21.10.202031.01.2022 0 21.11.202031.01.2022 0 21.12.202031.01.2022407457,43грн.15,30грн. 21.01.202131.01.20223763452,62грн.106,70грн. 21.02.202131.01.20223454794,64грн.135,96грн. 21.03.202131.01.20223173962,98грн.103,26грн. 21.04.202131.01.20222863931,69грн.92,42грн. 21.05.202131.01.20222562857,85грн.60,13грн. 21.06.202131.01.202222593,22грн.1,73грн. 21.07.202131.01.2022195186,44грн.2,99грн. 21.08.202131.01.2022 0 21.09.202131.01.2022 0 21.10.202131.01.2022 0 21.11.202131.01.202272279,36грн.1,65грн. 21.12.202131.01.2022423061,17грн.10,57грн. 21.01.202231.01.2022113156,04грн.2,85грн. усього 757,88грн. Таким чином, солідарному стягненню з відповідачів підлягають інфляційні втрати 2 205,75грн. та 3% річних 757,88грн. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині розміру солідарного стягнення з відповідачів 3% відсотків річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_6 , задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2023 року в частині розміру солідарного стягнення з відповідачів 3% відсотків річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат змінити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 757,88грн.та інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 2 205,75грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 грудня 2023 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді І.В. Бурлака Ю.М. Мальований