Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/7652/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8954/23 Справа № 199/7652/22 Головуючий у першій інстанції: Богун О.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 липня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, про застосування наслідків недійсності нікчемності правочину, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 будучи власником 31/100 частин будинку АДРЕСА_1 намагався продати свою власність. Однак, при зверненні до нотаріуса разом з покупцем виявилось невідповідність розміру часток будинку, у зв`язку з чим укладання договору купівлі-продажу неможливо. Таким чином право позивача на вільне розпорядження своєю власністю є порушеним. Позивач ОСОБА_2 є сином та представником за довіреністю ОСОБА_5 , яка в свою чергу є співвласником спірного будинку, розмір частки якої складає 36/100, однак відомості про право власності не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з невідповідністю зазначених у ньому часток. Право власності на 36/100 частин вказаного домоволодіння належить ОСОБА_6 , на підставі Свідоцтва про спадщину за законом, отримане нею 17.08.2002, однак реалізувати своє право на розпорядження майном не має можливості. Отже, права обох позивачів порушені з однієї причини - зайва неіснуюча частка власності в будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 належить: 31/100 частина належить ОСОБА_1 , 31/100 частина належить ОСОБА_4 , разом сума часток складає 62/100 частин, таким чином наявна невідповідність у відомостях про права власності спірного майна. Також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про право власності на 33/100 частин за ОСОБА_7 . Після отримання відомостей на запит адвоката було встановлено, що ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_8 померли. Реєстрація права власності за ОСОБА_8 на 31/100 частин на підставі Свідоцтва про право власності від 10.12.1985 не проводилась. Щодо надання інформації про наявність реєстрації прав власності за ОСОБА_4 на 31/100 частину вказаного будинку було повідомлено, що доступ КП «ДМБТІ» ДМР з 01.01.2013 до створеного Державного реєстру прав міністерства юстиції України припинений та відповідно повноваження щодо надання інформації про реєстрацію прав власності на нерухоме майно припинились. Тобто в КП «ДМБТІ» ДМР містяться відомості про 100/100 часток спірного будинку. Таким чином, свідоцтво про право власності ОСОБА_8 є штучно створеним та таким, що не існує, тому що не існує Рішення виконкому АНД райради народних депутатів №572/7 від 22.11.1985, на підставі якого воно видане. Також, не існує і реєстрації в КП «ДМБТІ» ДМР 10.12.1985, записаної в реєстрову книгу за реєстрованим номером 53, на існування яких посилається нотаріус в Договорі дарування в якості підтвердження права власності ОСОБА_8 . Позивачі вважають, що договір дарування серія НАЕ №645697, реєстровий номер 143, виданий 02.03.2015 року приватним нотаріусом Шатковською І.Ю., відповідно до якого ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_4 31/100 частину спірного будинку є нікчемним. Тому, на підставі положень ст.ст. 316, 317, 328, 202 ЦК України, позивачі просили застосувати наслідки нікчемного правочину договору дарування частини житлового будинку (частка 31/100) АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 02 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі під №143, шляхом: скасування рішення реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шатковської І.Ю. про право власності індексний номер 19721595 від 02.03.2015 на нерухоме майно, а саме частку 31/100 на житловий будинок літ. А-1; прибудова літ. А (1)-1; прибудова літ. А(2)-1, загальною площею 155,1 кв.м., житловою площею 101,8 кв.м.; сарай літ. Б-1; прибудова літ. б-1; сарай літ. В-1; сарай літ. Г-1; сарай літ. Д-1; гараж літ. Е-1; вбиральня літ. Ж; вбиральня літ. З; №1-4, які знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на частку 31/100 будинку, який знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 586926312101) номер запису про право власності/довірчої власності 8910288 від 02.03.2015 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19721595 від 02.03.2015); припинення права власності ОСОБА_4 на частку 31/100 будинку, який знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 586926312101), номер запису про право власності власності 8910288 від 02032015, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19721595 від 02.03.2015. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_9 належить 36/100 частин домоволодіння домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.08.2002, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим №2-1518, зареєстрованого КП «ДМБТІ» ДОР 12.09.2002 та записано в реєстрову книгу №327 за реєстраційним №23, що підтверджується копією вказаного свідоцтва (а.с. 34-35). Відповідно до листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 22.09.2022 №7196, станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі за адресою по АДРЕСА_1 містяться відомості про права власності: гр. ОСОБА_7 33/100 частка, на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.Б. за реєстром №4023, зареєстровано КП ДМБТІ ДОР 31.08.2011 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №32037011; гр. ОСОБА_10 31/100 частка, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.04.1986, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-1079, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР 23.04.1986 та записано в реєстрову книгу №327 за реєстраційним №23; гр. ОСОБА_9 36/100 частка, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.08.2002, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №2-1518, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР 12.09.2002 та записано в реєстрову книгу №327 за реєстраційним №23 (а.с. 63). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла (а.с. 70). Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2014 року у цивільній справі №199/8232/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до Територіальної громади, в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа - Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_11 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом з ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше ніж п`ять років. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 31/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , які складаються з: у житловому будинку літ. А-1 загальною площею 55,2 м.кв., житловою 28,2 м.кв., прим. 1-1 коридор, прим. 1-2 кухня, прим. 1-3 коридор, прим. 1-4 житлова, прим. 1-5 житлова, прим. 1-6 комора, прим. 1-7 ванна; сараю літ. Г-1, огорожі №1. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,0176, по АДРЕСА_1 (а.с. 70). Вказане вище заочне рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 05.11.2014 року, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року №199/8232/14-ц внесено виправлення до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2014 року №199/8232/14, вірно зазначивши по тексту рішення дату смерті ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36). Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 586926312101) та Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна: 32037011) від 23.06.2022 №303392310, право власності на житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1 зареєстроване: - на 31/100 частку за ОСОБА_1 23.11.2015 року, на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2014 року №199/8232/14-ц та ухвали від 24.07.2015; - на 31/100 частку за відповідачкою ОСОБА_4 02.03.2015 року, на підставі договору дарування від 02.03.2015 реєстровий №143; - на 33/100 частку за гр. ОСОБА_7 (яка не залучена до участі у справі) 31.08.2011, на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.Б. за №4023 (а.с. 37-41). Право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,002 га (кадастровий номер 1210100000:01:140:0048), площею 0,0047 га (кадастровий номер 1210100000:01:140:0049) та площею 0,0109 га (кадастровий номер 1210100000:01:140:0050) зареєстроване 23.11.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в цілому за ОСОБА_1 , на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.10.2014 року №199/8232/14-ц та ухвали від 24.07.2015 (а.с. 37-41). В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності від 10.12.1985, виданого на підставі рішення виконкому АНД районної ради народних депутатів №572/7 від 22.11.1985, на ім`я гр. ОСОБА_8 на 31/100 частки житлового будинку з будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 21). Між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 02 березня 2015 року укладено договір дарування частини житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі під №143, відповідно до якого дарувальник ( ОСОБА_8 ) передав у власність обдаровуваної ( ОСОБА_4 ) 31/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.1985, виданого на підставі рішення виконкому АНД районної ради народних депутатів №572/7 від 22.11.1985 (а.с. 69). Згідно змісту листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 22.09.2022 №7196, реєстрацію права власності за гр. ОСОБА_8 на 31/100 частку, на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.1985 за адресою по АДРЕСА_1 КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась (а.с. 63). Крім того, в управлінні архівної справи Дніпровської міської ради згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, рішення виконавчого комітету зазначеної ради від від 22.11.1985 №572/7 не існує, що підтверджується листом Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 22.08.2022 №3/3-48 (а.с. 56). ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (актовий запис №1645 від 10.09.2019), що підтверджується листом Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 05.09.2022 №20.15-30 (а.с. 55). Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують свої позовні вимоги нікчемністю договору дарування частини житлового будинку від 02.03.2015 №143 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та необхідністю застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Разом з тим, як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 не є власником (співвласником) житлового будинку по АДРЕСА_1 . Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України). Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, зокрема, роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Позивач ОСОБА_2 не є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому обґрунтування позовної заяви порушенням його прав на спірне майно є безпідставними. Відповідно до пояснень позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду, він є користувачем житлового будинку по АДРЕСА_1 . Однак, лише власникові належать права володіння та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, відповідно до положень частини першої статті 317 ЦК України та частини першої статті 319 ЦК України. Крім того, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч. 2 ст. 317 ЦК України). Наявність складеної ОСОБА_6 довіреності від 25.07.2022 року на ім`я ОСОБА_2 не дає підстави на звернення останнім з позовом до суду від свого імені щодо майна, яке належить ОСОБА_6 . Відповідно до змісту вказаної вище довіреності від 25.07.2022 року, представнику ( ОСОБА_2 ), зокрема, надано право вчиняти від імені ОСОБА_6 всі процесуальні дії, передбачені процесуальним законодавством для будь-якого із учасників процесу, зокрема, укладати договори із адвокатом для надання правової допомоги, подавати та підписувати позовні заяви та інше (а.с. 27-30). Згідно змісту позовної заяви, позивачами у справі є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Договір про надання правової допомоги від 01.09.2022 року №135 укладений між адвокатом Чумак О.В. та Акуловим Г.В., як клієнтом, в інтересах якого надається правова допомога. Отже, заявлені вимоги позивачем ОСОБА_2 у даній цивільній справі про застосування наслідків недійсності нікчемності правочину є безпідставними, адже він не є співвласником будинку по АДРЕСА_1 та не наділений правом володіння й розпоряджання цим майном, а тому задоволенню не підлягають з наведених вище підстав. Щодо позовних вимог до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемності правочину, колегія зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, роз`яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219 (недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину), частина перша статті 220 (недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору), частина перша статті 224 (правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування) тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Позовна заява не містить обґрунтування щодо певної правової підстави за якою договір дарування частини житлового будинку від 02.03.2015 №143 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , на думку позивачів, є нікчемним. Згідно змісту позовної заяви та пояснень представника позивачів у судовому засіданні, вказаний вище договір вважають нікчемним за сукупністю положень ст.ст. 316, 317, 328, 202 ЦК України, що є особистим тлумаченням норм цивільного законодавства та не може бути прийняте судом як належне правове обгрунтування саме нікчемності оспорюваного правочину. Враховуючи пояснення представника позивачів у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яка наполягала на нікчемності договору дарування через порушення права власності позивачів, яке захищене Законом, - колегія вважає за необхідне зазначити, що, зокрема, відповідно до частини другої статті 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України). Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №910/24075/16, від 02.07.2020 у справі №910/4932/19. Суду не представлено доказів встановлення вини сторін (або сторони) договору дарування частини житлового будинку від 02.03.2015 №143 - ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 у реєстрації 02.03.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності (номер запису про право власності 8908771) на 31/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 , на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.1985, виданого на підставі неіснуючого рішення виконкому АНД районної ради народних депутатів №572/7 від 22.11.1985. Таким чином, судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги зміст позовної заяви, позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема відсутність обґрунтування нікчемності договору дарування частини житлового будинку від 02.03.2015 №143; враховуючи дотримання сторонами цього договору письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; приймаючи до уваги невстановлення судом підстав для висновку про нікчемність вказаного договору; враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для застосування наслідків недійсності нікчемності правочину шляхом скасування рішення реєстратора №19721595 від 02.03.2015, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на частку 31/100 будинку по АДРЕСА_1 та припинення права власності відповідачки на вказану частку нерухомого майна. Згідно частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Колегія також звертає увагу, що право власності на належну позивачу ОСОБА_1 31/100 частку будинку за адресою по АДРЕСА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 року. Крім того, за ним у вказаному реєстрі 23.11.2015 року також зареєстроване право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,002 га (кадастровий номер 1210100000:01:140:0048), площею 0,0047 га (кадастровий номер 1210100000:01:140:0049) та площею 0,0109 га (кадастровий номер 1210100000:01:140:0050) в цілому. Таким чином, обґрунтування позовної заяви, що реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.03.2015 року за відповідачкою права власності на 31/100 частку вказаного вище будинку порушує права ОСОБА_1 не доведені належними та допустимими доказами. Колегія звертає увагу, що, згідно змісту позовної заяви, ОСОБА_9 , як встановлено вище, позов у даній справі не заявлений. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемності правочину має бути відмовлено з наведених вище підстав. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Колегія звертає увагу, що кожен із позивачів, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова