Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14074/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14074/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Турецької І.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року, прийняте у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 30.10.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни; -зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 30.10.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»; - визнати протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році; - зобов`язати Департамент патрульної поліції виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, судом неповно з`ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовною вимогою щодо виплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році. Апелянт вказує, що у зв`язку з тим, що позивача було звільнено 26 січня 2023 року, він не має права на компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік, оскільки виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку. Крім того, на думку апелянта, вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити доплату до грошового забезпечення поліцейських за службу в умовах карантину суперечить пункту 5 Постанови №375, оскільки вищезазначені виплати здійснювались в межах видатків державного бюджету, а фінансування для здійснення вищевказаної доплати поліцейським Департаменту патрульної поліції з березня 2021 року до Департаменту патрульної поліції не надходило. Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26.01.2023 №65 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 5 батальйону № 1 полку, з 26.01.2023 було звільнено з виплатою премії в розмірі 153,287%. З наявних в матеріалах справи Відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 з січня 2021 року по 10.02.2023 вбачається, що позивачу в зазначений період не нараховувалась додаткова доплата на період дії карантину (а.с.26-28). 31.03.2023 представник ОСОБА_1 адвокат Слободянюк В.О., звернулась до відповідача з адвокатським запитом в якому просила повідомити чи нараховувалась та виплачувалась доплата до грошового забезпечення ОСОБА_1 , як поліцейському, який забезпечував життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в період з березня 2020 року по день звільнення та чи виплачувалась при звільненні ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані відпустки а 2021 та 2022 роки. 11.05.2023 Департамент патрульної поліції надав відповідь за №524аз/41/5/05-2023 в якій повідомив, що згідно з наказом ДПП від 28.08.2020 № 638 о/с, з 31.08.2020 до 05.03.2021 ОСОБА_1 проходив первинну професійну підготовку в Академії патрульної поліції, у цей період не був допущений до самостійного несення служби, тому не забезпечував життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У 2022-2023 роках бюджетні асигнування для здійснення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови не передбачені законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Ураховуючи викладене та те, що бюджетні асигнування для виплати додаткової доплати за програмами 1007060, 1007070 з березня 2021 року до березня 2023 року не виділялись, накази ДПП не видавались, підстави для нарахування та здійснення такої доплати з 01.03.2021 до 26.01.2023 відсутні. Остаточний розрахунок з ОСОБА_2 проведено 10.02.2023 та станом на дату надання відповіді заборгованість з виплати грошового забезпечення відсутня. Відповідно до пункту 10 статті 93 Закону та абзацу сьомого пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260, визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Тобто, зважаючи на зазначені норми законодавства України, компенсацію відпустки поліцейському за попередні роки, що передують року звільнення, не передбачено. Згідно з наказом ДПП від 26.01.2023 № 65 о/с, ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 26.01.2023. Ураховуючи викладене, підстави для виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік відсутні (а.с.24). Згідно з довідкою відділу кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Одеській області від 03.05.2023, лейтенант поліції ОСОБА_1 (0173477), колишній інспектор взводу № 2 роти № 5 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, згідно з наказами ДПП щорічні оплачувані відпуски: за 2021 рік: використав тривалістю 30 діб; за 2022 рік: відпустка не надавалась (а.с.25). Вважаючи, що відповідачем протиправно не були нараховані і виплачені грошові кошти за забезпечення життєдіяльності населення під час карантину з 05.03.2021 по 30.10.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у спірний період виконував службові обов`язки із забезпеченням правопорядку і безпеку громадян та мав безпосередній контакт з населенням, а отже має право на додаткову доплату до грошового забезпечення, при цьому відсутність фінансування на наявність такого права жодним чином не впливає. Крім того, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що він при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки, проте відповідач протиправно її не виплатив. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 30 діб у 2022 році. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Згідно з ч.1 статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Як встановлено судом першої інстанції, за довідкою кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Одеській області від 03.05.2023, щорічна оплачувана відпустка Тилкову І.С. у 2022 році не надавалась. Відповідно до положень ст. 93 Закону України «Про національну поліцію», тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (ч.2). За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (ч.3). Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (ч.4). Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (ч.7). Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (ч.9). За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (10). Отже, нормами спеціального закону встановлений порядок нарахування та виплати працівнику грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку. Сума такої компенсації обчислюється виходячи з тривалості (повних місяців) несення служби у році звільнення. Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений у січні 2023 року, тривалість чергової відпустки у 2022 році, яка йому не надавалась, становить 30 днів, оскільки стаж служби не перевищив п`яти років та факт надання йому у 2021 році щорічної чергової відпустки у кількості 30 днів, свідчить про право на отримання у 2022 році саме чергової щорічної відпустки у кількості 30 днів. Верховний Суд у справі №160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Відносно доводів апелянта, що що позивача було звільнено 26 січня 2023 року, тому він не має права на компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік, оскільки виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку, колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки у випадку звільнення поліцейських їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. Відносно посилань апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Зважаючи на викладене, на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 квітня 2023 року по справі №640/8348/21. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236» дію карантину через COVID-19 було продовжено до 30 червня 2023 року. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. З огляду на викладене, доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, не підлягав застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діяв до 30 червня 2023 року. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що при звільненні зі служби в поліції позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки, проте відповідач протиправно її не виплатив. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачаї щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення за період з 05.03.2021 по 30.10.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. В подальшому строк дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України № 239 від 25. 03.2020 (до 24 квітня 2020 року), № 291 від 22.04.2020 (до 11 травня 2020 року), № 343 від 04.05.2020 (до 22 травня 2020 року), № 392 від 20.05.2020 (до 22 червня 2020 року), № 500 від 17.06.2020 (до 31 липня 2020 року), № 641 від 22.07.2020 (до 31 серпня 2020 року), № 760 від 26.08.2020 (до 31 жовтня 2020 року), № 956 від 13.10.2020 (до 31 грудня 2020 року), № 1236 від 09.12.2020 (до 28 лютого 2021 року), № 104 від 17.02.2021 (до 30 квітня 2021 року), № 405 від 21.04.2021 (до 30 червня 2021 року), № 611 від 16.06.2021 (до 31 серпня 2021 року), № 855 від 11.08.2021 (до 1 жовтня 2021 року), № 981 від 22.09.2021 (до 31 грудня 2021 року), № 1336 від 15.12.2021 (до 31 березня 2022 року), № 229 від 23.02.2022 (до 31 травня 2022 року), № 630 від 27.05.2022 (до 31 серпня 2022 року), № 928 від 19.08.2022 року (до 31 грудня 2022 року), № 1423 від 23.12.22 року (до 30 квітня 2023 року). Відповідно до п. 1 постанови КМУ № 375 від 29.04.2020 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" встановлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Згідно з п. 2, 4 та 5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок № 485). У Порядку № 485 визначено механізм використання коштів державного бюджету, зокрема, за програмою «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти)». Відповідно до п. 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС). Згідно з п. 3 Порядку № 485 бюджетні кошти спрямовуються органами системи МВС на безповоротній основі для здійснення доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 41, ст. 1318). Для здійснення вказаних видатків головним розпорядником коштів Міністерством внутрішніх справ України передбачено бюджетну програму по КПКВК 1007070 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками». На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4). Виходячи з вищенаведеного, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Тим самим вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період. У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян. Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян. Як вбачається з матеріалів справи, яку займав позивач - інспектор взводу №2 роти №5 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відповідає встановленим постановою Кабінету Міністрів України № 375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням. В свою чергу, відповідачем не було надано жодних спростувань та доказів на їх підтвердження, що посада позивача у спірний період, не відповідала встановленим Постановою № 375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, та того, що внаслідок виконання своїх обов`язків він мав безпосередній контакт з населенням. Щодо доводів апелянта в частині відсутності бюджетних асигнувань для виплати такої доплати, суд вважає за необхідним зазначити наступне. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.12.2018 року у справі № 820/4619/16, від 14.03.2019 року у справі № 820/660/17. Таким чином, відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо нездійснення позивачу доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі №420/19450/21 з аналогічним предметом спору. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: І. О. Турецька Суддя: Л.Є. Зуєва