Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10376/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 р. Справа № 520/10376/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 11.07.23 по справі № 520/10376/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також відповідач), у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2. ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2. ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач звертає увагу на неврахування судом першої інстанції того, що пункт 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено підпунктом "г" згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» № 2169-ІХ від 01.04.2022, за яким військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.04.2023 за № 122-РС ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини: військовослужбовці-жінки у зв`язку з вагітністю). Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовій частині) від 25.04.2023 за № 116 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача становить: календарна - 14 років 08 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні - 00 роки 08 місяців 04 дні, загальна вислуга років - 15 років 04 місяці 16 днів. Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовій частині) від 25.04.2023 за № 116 позивачу не виплачено грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду на те, що така сімейна обставина як вагітність військовослужбовця-жінки відсутня в Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 за № 413, вичерпний перелік яких надає особі право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не набула права на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. За приписами ст. 40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами. Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 за № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон № 2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. За приписами абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Судом установлено, що позивач звільнена з військової служби за пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та календарна вислуга становить: календарна - 14 років 08 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні - 00 роки 08 місяців 04 дні, загальна вислуга років - 15 років 04 місяці 16 днів. Так, відповідно до пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача. Однак відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги станом на час звільнення зі служби. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню. Щодо посилань відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на відсутність підстави, з якої звільнено позивача, у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, який затверджено Постановою КМ України від 12.06.2013 за № 413 (далі за текстом Перелік № 413), колегія суддів зазначає таке. Відповідно до абз. 7 п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю. До вказаного пункту статті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 01.04.2022 за № 2169-IX, який набрав чинності з 13.04.2022. Так, відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» метою внесення даних змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є забезпечення принципу охорони дитинства і материнства шляхом встановлення додаткових підстав для звільнення з військової служби та відстрочки від мобілізації під час воєнного стану та особливого періоду. Саме з цією метою були внесені зміни до Закону, зокрема щодо підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану. Постанова № 413 у вступній частині містить загальне посилання на те, що видається відповідно до ст. 26 Закону № 2232-ХІІ. При цьому Перелік № 413 на момент звільнення позивача та по теперішній час діє в редакції, чинній з 07.02.2018. Таким чином, вирішуючи спір у цій справі, колегія суддів відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України застосовує норми Закону № 2232-ХІІ та Закону № 2011-XII, які передбачають право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, а не Переліку № 413, який не відповідає положенням вказаних Законів, що мають вищу юридичну силу. Причина звільнення позивача вочевидь є поважною та викликана сімейними обставинами, що передбачені Законом № 2232-ХІІ. Варто також зауважити, що вичерпний перелік підстав, за яких зазначена одноразова грошова допомога не виплачується при звільненні з військової служби, наведений в абзаці третьому пункту 3 статті 15 Закону № 2011-XII, і підстава, з якої звільнено з військової служби позивача, до цього переліку не входить. Отже висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не набула права на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є помилковим. Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 по справі № 520/10376/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2. ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2. ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова