Постанова 4824 № 757/60926/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/14815/2023 Справа № 757/60926/21-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 19 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Новака Р.В. в м. Київ 18 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із даним позовом, просили стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 155221 грн. матеріальних збитків, завданих залиттям квартири, та 20000 грн. моральної шкоди, покласти на відповідача судові витрати. Позов мотивували тим, що є власниками квартири АДРЕСА_1 . Згідно рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» вказаний будинок передано на баланс КП «Печерськжитло», в подальшому, згідно з п. 16 рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» будинок АДРЕСА_2 переданий на баланс відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». 19 березня 2021 року приблизно о 20:00 при поверненні додому позивачі виявили квартиру в стані залиття, вода продовжувала повільно стікати по стінах з-під перекриття з технічним поверхом, одразу ж була проведена фото- та відео фіксація події на камеру смартфону. Одночасно ОСОБА_1 звернулася до диспетчерської аварійної служби з питання термінової ліквідації аварії. Протягом години з моменту виклику прибула аварійна бригада, як вжила заходів для тимчасового припинення течії. Зі слів аварійної бригади, на трубі, розташованій на технічному поверсі, відбувся прорив, задля припинення течії встановлено хомут. За результатом безпосереднього візуального огляду квартири позивачі дійшли беззаперечного переконання в тому, що аварія на технічному поверсі в будинку спричинила їм суттєвих матеріальних збитків, пов`язаних з частковим знищенням оздоблення помешкання. При цьому відповідач, який знав чи принаймні повинен був знати про залиття житлового приміщення, належного позивачам, не вжив жодних заходів, спрямованих на з`ясування наслідків аварії та на врегулювання відносин. 22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до структурного підрозділу відповідача з заявою про направлення до квартири комісії з метою складання акту про залиття. Внаслідок такого звернення представник ЖЕД здійснив огляд квартири та зафіксував численні пошкодження в коридорі, ванній кімнаті та туалеті, однак відповідного акту про залиття чи іншої відповіді позивачі не отримали. 16 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про одержання акту про залиття та акту від аварійної служби про ліквідацію аварії, однак станом на дату подання позову жодної відповіді позивачі не отримали. Бездіяльність відповідача, яка полягає у залишенні без розгляду та відповіді їх звернення, є порушенням прав і законних інтересів позивачів і вимог п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №

76. Згідно звіту про оцінку збитків № 83/21 від 19 травня 2021 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , розмір матеріальних збитків становить 150871 грн. Вартість складання вказаного звіту становить 3000 грн. Крім того, в процесі ліквідації наслідків залиття в квартирі з метою зниження рівня вологості повітря до допустимих показників, ОСОБА_1 орендувала осушувач повітря, вартість послуг оренди склала 1350 грн. Вказували, що сім`я позивачів складається з чотирьох осіб (вони та двоє неповнолітніх дітей). Беручи до уваги особливо великий розмір фінансових витрат, які потенційно необхідно понести на відновлення оздоблення квартири, частково знищеного внаслідок залиття, батьки і неповнолітні діти вже протягом більш ніж 7 місяців не можуть належним чином користуватися власним помешканням в зв`язку з фінансовою неможливістю провести ремонтні роботи. Позивачам та їх дітям завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких вони зазнали в зв`язку з пошкодженням свого майна та неможливістю нормального користування ним, тобто в порушенні звичного усталеного способу життя, внаслідок чого вони постійно перебувають у стані психологічного стресу. З огляду на наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідача та залиттям квартири, тривалість та глибину душевних страждань, позивачі вважають суму в 20000 грн. розумною та справедливою компенсацією в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 частково задоволено, стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» солідарно на користь позивачів 155221 грн. матеріальних збитків, завданих залиттям квартири, та 2000 грн. моральної шкоди, в задоволенні решти вимог відмовлено. Відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення принципів всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилався на те, що суд першої інстанції вказує на визначення «балансоутримувач будинку», яке наведено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Однак відповідач не відповідає критеріям балансоутримувача, оскільки управління багатоквартирним будинком та утримання багатоквартирного будинку є різними послугами. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» надає позивачам послугу з утримання будинку та прибудинкової території на умовах перехідного періоду відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в межах вартості послуги. Співвласники будинку досі не визначились з формою управління будинку та не уповноважили підприємство на здійснення функцій управителя багатоквартирного будинку. Відповідач не несе юридичної відповідальності в зв`язку з бездіяльністю співвласників будинку по визначенню форми управління багатоквартирним будинком та складових вартості такої послуги. Умовами укладеного між власниками квартири та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не передбачено обов`язку виконавця проведення капітального ремонту будинку, для проведення якого співвласникам будинку слід приймати окреме рішення та визначитись з джерелом фінансування. Багатоквартирний житловий будинок не перебуває на бухгалтерському (балансовому) обліку підприємства і є спільною власністю співвласників будинку. Зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що будь-який житловий будинок було передано на баланс КП «Печерськжитло», а згодом на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», яке об`єктивно не має можливості утримувати відсутнє на балансовому обліку підприємства майно. Наголошував, що позивачами під час розгляду справи не доведено належними, достатніми та допустимими доказами дату та причину залиття приміщення, оскільки відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Доказів оплати послуги з комісійного обстеження технічного стану квартири позивачів та складання акту на підставі п. 2.3.6 Правил, суду не надано. Зазначав, що встановлений звітом ФОП ОСОБА_3 № 83/21 від 19 травня 2021 року розмір матеріального збитку, який завдано власникам квартири в результаті залиття, не підтверджується об`єктивним розрахунком та спростовується проведеним контррозрахунком відповідача. Крім того, суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, і що висновок підготовлено для подання до суду. Отже, долучений до матеріалів справи звіт є неналежним та недопустимим доказом. При цьому суд всупереч ст. 12, 89, 174, 178 ЦПК України не взяв до уваги встановлені відповідачем невідповідності звіту під час вирішення спору. Вважав, що позивачами не надано доказів, що підтверджують правомірність вимог позивачів і факти протиправної поведінки підприємства та наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою підприємства та збитками. До матеріалів справи не долучено належних доказів того, що залиття та пошкодження майна сталося з вини КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». Оскільки позивачами не доведено, що майно було пошкоджено внаслідок винних дій чи бездіяльності саме відповідача, відсутні підстави вважати, що вони зазнали негативних переживань та емоцій, а відтак, позовна вимога про стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає. Від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачі просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилались на те, що при поданні позову вони доводили належними та допустимими доказами обставини передачі житлового будинку на баланс відповідача, в свою чергу відповідач при поданні відзиву на позовну заяву посилався лише на те, що існування балансоутримувача та явища утримання на балансі для житлових багатоквартирних будинків втратило сенс, відповідна довідка як письмовий доказ не складалася та не надавалася, причини неподання доказу суду не повідомлялися. Беручи до уваги, що відповідачем не обґрунтована неможливість подання доказів у встановлений законом строк, надана разом з апеляційною скаргою довідка від 29 серпня 2023 року не може прийматися до уваги. Крім цього, наявність чи відсутність у відповідача ознак балансоутримувача будинку жодним чином не звільняє його від наявних обов`язків. Вказували, що згідно з договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, оприлюдненим у газеті «Хрещатик» від 14 липня 2015 року № 99 (4695), виконавець, яким серед інших є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», зобов`язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації. Пунктом 1 п. 5.3 вказаного договору передбачено, що виконавець несе відповідальність згідно із законом за неналежне надання або ненадання послуги, що призвело до заподіяння збитків майну та (або) приміщенню споживача, шкоди його життю та здоров`ю, шляхом відшкодування збитків. Таким чином, посилання відповідача про відсутність його обов`язку проводити капітальні ремонти не обґрунтовує відсутності його обов`язку утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації. Наголошували, що факт неподання до суду акта про залиття квартири не може братися до уваги, оскільки позивачі вжили всіх залежних від них заходів для його складання, а відповідальна сторона (відповідач) проігнорував відповідні вимоги. Крім того, представником відповідача надано до суду для огляду та долучення до матеріалів справи лист від 17 травня 2023 року № 17/05/17-01 ТОВ «СЕА ОДС», яким повідомлено відповідача про те, що до Центральної диспетчерської служби Печерського району від мешканця будинку АДРЕСА_3 19 березня 2021 року надійшла заявка щодо залиття квартири з технічного поверху, заявку було передано аварійній службі Печерського району і аварію було усунуто в регламентні терміни. У додатку до листа вказані номери заявою, дата і час початку та завершення завдань. Таким чином, твердження відповідача про відсутність належних та допустимих доказів факту залиття приміщення внаслідок аварії не відповідає дійсності. Наводили спростування аргументів відповідача в частині його оцінки звіту про оцінку збитків № 83/21 від 19 травня 2021 року, вказуючи, що звіт складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , правовий статус та діяльність якого регулюється Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», які не є тотожними статусу експерта в розумінні ст. 72 ЦПК України. Отже, звіт про оцінку збитків є належним та допустимим доказом у справі, а складання кошторису вартості будівельно-відновлювальних робіт та вказівка на розподіл витрат є дією, що свідчить про визнання відповідачем позову. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає. Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що залиття належної позивачам на праві власності квартири сталося внаслідок аварії в будинку, який знаходиться на балансі відповідача, в результаті чого позивачам завдано майнової шкоди в сумі 155221 грн. Також внаслідок неправомірних дій відповідача позивачам завдано й моральної шкоди, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, порушенні звичного устрою життя, з урахуванням душевних страждань позивачів з приводу залиття квартири, принципів співмірності, розумності та справедливості суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Судом встановлено, що подружжя позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2006 року (а. с. 7 - 9, 11). Квартира АДРЕСА_4 поверсі 14-ти поверхового житлового будинку за вказаною адресою. Пунктом 16 рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», яке оприлюднене на сайті Київської міської ради і є загальнодоступним для ознайомлення, доручено Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик», комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама», комунальному підприємству по утриманню та експлуатації житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» передати комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» житловий фонд, який був переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року. Відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» надає позивачам як співвласникам багатоквартирного будинку послугу з утримання будинку та прибудинкової території на умовах перехідного періоду відповідно до п. 3-1 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в межах вартості послуг. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та особисто визнані ним в апеляційній скарзі в розділі «Обставини справи». Згідно виписки з ЄДРПОУ щодо КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», основним видом економічної діяльності підприємства є комплексне обслуговування об`єктів (а. с. 94). Публічний договір про надання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» послуг з утримання будинків і споруд на прибудинковій території був опублікований в газеті «Хрещатик» від 14 липня 2015 року № 99 (4695) для приєднання нових споживачів до його умов. Згідно затвердженого 14 грудня 2021 року переліку платних послуг на 2022 рік, які можуть надаватись КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» юридичним та фізичним особам за їх замовленням, послуга з обстеження технічного стану приміщення зі складанням акту (у разі залиття приміщення не з вини підприємства) відноситься до платних послуг (а. с. 114). Згідно п. 4 наказу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 14 грудня 2021 року № 276, платні послуги відповідно до переліку надаються виконавцями після здійснення їх оплати (а. с. 115). До позову позивачами долучено оптичний диск з фото- та відеофіксацією факту залиття квартири, на якому вбачаються ознаки залиття, виявленого позивачами 19 березня 2021 року, яке відбулось в квартирі АДРЕСА_1 . 22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася на ім`я начальника структурного підрозділу відповідача ЖЕД «Печерськжитло» з заявою, в якій вона просила направити до її квартири за адресою АДРЕСА_3 комісію з метою складання акту про залиття її помешкання (прорив труби), подія відбулась 19 березня 2021 року, заявка № 7329963 про залиття. До заяви, зареєстрованої за № 116, прикріплено резолюцію «Для розгляду та надання відповіді» (а. с. 12). 16 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та ЖЕД «Печерськжитло» із заявами, направленими цінним листом з описом, за змістом яких, 19 березня 2021 року її помешкання за адресою АДРЕСА_3 на останньому поверсі багатоповерхового будинку було залито, в день залиття вона зверталася до диспетчерської служби та аварійної служби, яка здійснила виїзд на місце аварії та провела роботи по призупиненню протікання через прорив труби на технічному поверсі будівлі, а саме було встановлено хомут на трубі, пізніше було проведено ремонтні роботи по заміні ділянки труби на технічному поверсі. В зв`язку з вищезазначеним, нею було направлено заяву від 22 березня 2021 року до начальника ЖЕД «Печерськжитло» з проханням направити до неї комісію з метою огляду та складання акту про залиття її помешкання. Огляд проводила майстер ОСОБА_4 . До сьогоднішнього дня їй не була надана жодна відповідь та не направлений акт. Враховуючи зазначене, вимагала направити на її адресу або надати особисто належним чином оформлений та підписаний акт про залиття та акт аварійної служби про ліквідацію аварії із зазначенням причин та наслідків аварії (а. с. 13 - 14, 16). Із матеріалів справи також вбачається, що 20 березня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ФОП ОСОБА_5 договір оренди обладнання № 02261, згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне строкове користування (оренду) конденсаційне осушувальне обладнання, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування предмет оренди і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату (а. с. 52 - 54). Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що вартість оренди обладнання на добу, згідно акту прийому-передачі, становить 150 грн. Згідно акту прийому-передачі обладнання від 20 березня 2021 року, який є додатком № 1 до договору оренди обладнання № 02261, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне строкове користування (оренду) осушувач повітря Celsuis OL-25, ціна оренди якого на добу складає 150 грн., місцезнаходження предмету оренди - АДРЕСА_3 (а. с. 55). 30 березня 2021 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 склали акт надання послуг, згідно якого орендодавець прийняв, а орендар повернув з тимчасового платного строкового користування осушувальне обладнання, кількість днів - 10, загальна вартість послуг - 1500 грн. (а. с. 56). 19 травня 2021 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 147/21 від 22 березня 2021 року на проведення робіт з незалежної експертної оцінки вартості матеріального збитку майна складено звіт № 83/21 про оцінку збитків (а. с. 21 - 51), згідно якого розмір матеріальних збитків, який завдано власникам в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 , яке виявлено 19 березня 2021 року, станом на момент складання даного акту становить 150871 грн. Згідно акту огляду пошкоджень оздоблення після залиття квартири АДРЕСА_1 , оцінювач ОСОБА_3 за участю власника квартири АДРЕСА_5 підтвердив факт пошкодження оздоблення та меблів приміщення вказаної квартири у частині коридору, гардеробної, ванної, вбиральні. На момент огляду була демонтована шафа-купе, частково ламінат підлоги коридору, підвісні стелі ванної та вбиральні з ПВХ вагонки та багетів, встановлені наступні пошкодження: коридор пл. 10 кв.м.: деформація ламінату підлоги близько 7 кв.м., розводи з частковим відшаруванням шпалер, на штукатурці стін близько 10 см. від рівня підлоги, розводи з частковим відшаруванням шпалер стін близько 4,9 кв.м., розводи з частковим відшаруванням шпалер стін близько 2,8 кв.м., деформація цоколю, стійок панелей шафи-купе; вбиральня пл. 0,9 кв.м.: розводи темного кольору на поверхні ПВХ вагонки підвісної стелі по всій площі, потьоки на поверхні кахельної плитки стін та підлоги, деформація дверного блоку (лиштви, коробу, двері); ванна кімната пл. 2,7 кв.м.: розводи темного кольору на поверхні ПВХ вагонки підвісної стелі по всій площі, потьоки на поверхні кахельної плитки стін та підлоги, відшарування кахельної плитки стіни близько 0,3 кв.м., деформація дверного блоку (лиштви, коробу, двері), гардеробна пл. 1,7 кв.м.: деформація дверного коробу та лиштви. Ймовірне виявлення скритих ушкоджень після повного демонтажу оздоблення, фізичного зносу оздоблення приміщень та меблів не виявлено (а. с. 29). За складання звіту № 83/21 від 19 травня 2021 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 3000 грн. (а. с. 57 - 58). Відповідачем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 14 вересня 2022 року в якості контррозрахунку надано зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва - ремонт квартири АДРЕСА_1 після залиття та локальний кошторис, згідно яких вартість будівельних робіт в квартирі за вказаною адресою після залиття становить 70460 грн. (а. с. 96 - 107). Зазначений локальний кошторис від 14 вересня 2022 року складено провідним інженером відділу ремонту ОСОБА_6 , до кошторису долучено копію ліцензії на використання програмного комплексу АВК-5 «Автоматизований випуск кошторисно-ресурсної документації» з підсистемою ПД, замовник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», супровід ліцензії дійсний до 31 січня 2023 року (а. с. 111), а також копію сертифікату, виданого ОСОБА_6 в січні 2019 року в тому, що вона пройшла курс навчання «Кошторисна справа. Практичний АВК» в навчально-консультаційному центрі «Курсор» (а. с. 112). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги надано новий доказ, а саме довідку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 29 серпня 2023 року № 432/10-474 про те, що житловий багатоповерховий будинок в цілому не є комунальною власністю, а багатоповерховий будинок за адресою АДРЕСА_2 , що є власністю співвласників багатоквартирного будинку, не відображається на балансовому обліку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» з 31 березня 2020 року. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ч. 12, 13, 83, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не заявлено клопотань про поновлення строку для подання доказів та про приєднання нових доказів, розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази. Крім того, в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено, що за змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. В постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Враховуючи викладене, оскільки надані докази не існували на час ухвалення рішення судом першої інстанції та не досліджувались ним, то апеляційний суд не може їх врахувати як докази, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 2 ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Враховуючи вказані норми матеріального права та керуючись принципом змагальності, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачі надали належні та допустимі докази на підтвердження завдання їм майнової шкоди та її розміру (звіт № 83/21 від 19 травня 2021 року про оцінку збитків), понесених моральних страждань (доводи, викладені в позові, щодо душевних страждань, яких позивачі зазнали в зв`язку з пошкодженням свого майна та неможливістю нормального користування ним, тобто в порушенні звичного усталеного способу життя, внаслідок чого вони постійно перебувають у стані психологічного стресу), доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, яка полягає у неналежному виконанні обов`язків з утримання будинку, зокрема внутрішньобудинкових мереж. Визначаючи розподіл тягаря доведення, судом враховано, що у такій категорії спорів позивач звільняється від обов`язку доведення вини відповідача, проте зобов`язаний довести наявність інших елементів цивільно-правової відповідальності особи за завдання іншій особі шкоди в результаті вчинення протиправних дій або бездіяльності. Доводами апеляційної скарги не спростовано, що відповідач, заперечуючи наявність вини у заподіянні шкоди та її розміру, не надав суду доказів на спростування того, що залиття відбулося не з його вини, а також належних та допустимих доказів на спростування розміру заподіяної шкоди, виходячи з наступного. Згідно п. 3-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Згідно п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин, виконавець зобов`язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил; проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором; відшкодовувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім`ї, шкоду, заподіяну його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і договору. За змістом п.п. 4-8 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2018 року № 219, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо, та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку. Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом. Отже, вищевикладені обов`язки в частині перевірки та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку покладені на відповідача в силу вимог закону, а отже не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» не відповідає критеріям балансоутримувача, умови укладеного між власниками квартири та відповідачем договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не передбачають обов`язку відповідача проводити капітальний ремонт будинку, і що багатоквартирний житловий будинок не відображається на бухгалтерському (балансовому) обліку в якості основних засобів підприємства. Відповідачем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» у відповіді від 23 березня 2023 року на запитання позивачів заперечувався як сам факт аварії від 19 березня 2021 року на технічному поверсі будинку АДРЕСА_2 , так і відображення відновлювальних робіт по ліквідації цієї аварії у внутрішніх документах підприємства, складання майстром ЖЕД «Печерськжитло» будь-яких документів стосовно аварії, а також проведення заходів досудового врегулювання (а. с. 140). Разом із тим, листом ТОВ «СЕА ОДС» від 17 травня 2023 року № 17/05/17-01 на адресу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» підтверджено, що до Центральної диспетчерської служби Печерського району від мешканця будинку по АДРЕСА_3 19 березня 2021 року надійшла заявка щодо залиття квартири з технічного поверху, заявку було передано аварійній службі Печерського району і аварію усунуто в регламентні терміни (а. с. 146), що спростовує безпідставні заперечення відповідача факту аварії, яка сталася на технічному поверсі 19 березня 2021 року над квартирою позивачів. Також на а. с. 141 наявний витяг з журналу реєстрації заявок, з якого вбачається, що 19 березня та 23 березня 2021 року зареєстровано три заявки за адресою АДРЕСА_3 про сильне залиття зверху, опис заявки: коридор, ванна кімната, туалет, тече зі стелі, над квартирою технічний поверх, вода; вказано дати закриття заявок 19 березня та 23 березня 2021 року. Отже, заперечуючи проти позову та висновків суду першої інстанції, відповідач не надав суду доказів проведення ним належного технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку позивача, що відноситься до сфери його відповідальності, в порядку та строки, передбачені законом, та вжиття своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям. Враховуючи вищевикладене, є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що позивачами не надано доказів дати і причини залиття приміщення. Апеляційний суд не може погодитися з необґрунтованими доводами апеляційної скарги, що позивачами на підтвердження вини відповідача не надано акт про залиття квартири, форма якого встановлено додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, з огляду на те, що обов`язок зі складання вказаного акту покладено на відповідача як на виконавця послуг, і позивачами надано докази, що вони вжили всіх необхідних заходів для отримання такого акту, звернувшись до відповідача, однак відповідні заяви були останнім проігноровані. Відповідачем не доведено, що ним було виконано заявки споживача у строк, установлений законодавством та договором, від 22 березня 2021 року щодо направлення комісії для складання акту про залиття помешкання, та від 16 жовтня 2021 року про надання належним чином оформленого та підписаного акту про залиття та акту аварійної служби про ліквідацію аварії із зазначенням причин та наслідків аварії. При цьому позивачами надано докази реєстрації заяви ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року структурним підрозділом відповідача ЖЕД «Печерськжитло» 22 березня 2021 року та докази направлення заяви від 16 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку на адресу відповідача. Відтак, апеляційний суд погоджується з аргументами позивачів у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідач як особа, відповідальна за складання акту про залиття, однак яка не склала такого акту на вимогу потерпілої сторони, намагається перекласти вину за неподання такого акту на потерпілу сторону, що є неприпустимим способом захисту. Є безпідставними та відхиляються апеляційним судом доводи відповідача в апеляційній скарзі, що послуга з комісійного обстеження технічного стану приміщення та складання акту на підставі п. 2.3.6 Правил № 76 відноситься до платних, а позивачами не надано доказів оплати відповідної послуги, з огляду на невідповідність таких доводів як положенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, якими не передбачено виконання обов`язку зі складання відповідного акту на платних засадах, так і положенням самого наказу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 14 грудня 2021 року № 276, яким затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватись підприємством, на яке посилався відповідач, за умовами якого послуга з комісійного обстеження технічного стану приміщення та складання акту є платною лише у випадку залиття приміщення не з вини підприємства (а. с. 114). Однак, вина підприємства в даному випадку ним не була спростована належними та допустимими доказами як на момент залиття, так і під час розгляду справи. Крім того, на підтвердження розміру заподіяної шкоди позивачами було надано звіт ФОП ОСОБА_3 № 83/21 від 19 травня 2021 року про визначення розміру матеріального збитку. Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що оскільки суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, і що у висновку не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, долучений до матеріалів справи звіт є неналежним та недопустимим доказом. Такі доводи ґрунтуються на помилковому сприйнятті відповідачем звіту, який є загальним письмовим доказом, як висновку експерта, до якого ст. 102 ЦПК України встановлені відповідні вимоги. Є безпідставними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що оскільки житловим кімнатам, ремонт яких враховано у кошторисному розрахунку, пошкоджень завдано не було, відповідно заміна ламінатного покриття підлоги в житлових кімнатах проводиться на вимогу позивачів та можлива виключно за їх власні кошти, з огляду на застереження оцінювача в розділі 3 «Методологія оцінки» звіту від 19 травня 2021 року № 83/21, в якому оцінювач пояснює, що в зв`язку з неможливістю ремонту верхнього декоративного шару такого покриття як ламінат, при визначенні вартості відновлювального ремонту внаслідок залиття враховується його повна заміна, і оскільки ламінат, що був укладений в приміщеннях, вийшов з обігу, він підлягає повній заміні (а. с. 24). Посилаючись в апеляційній скарзі, що під час проведення розрахунку в кошторисі ФОП ОСОБА_3 нібито завищено коефіцієнт умов праці, прибуток, розмір відрахувань на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, податкові відрахування, збільшено вартість роботи з демонтажу внутрішніх дверей, дверних коробок, лиштви, відповідач не обґрунтовує, які норми матеріального права, на його думку, було неправильно застосовано оцінювачем при складанні звіту від 19 травня 2021 року № 83/21, відтак апеляційний суд відхиляє ці доводи як необґрунтовані. Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що відшарування глазурованої плитки на стіні у ванній кімнаті в квартирі позивачів є дефектом, який стосується якості робіт з її укладення в минулому і не відноситься до розміру матеріального збитку внаслідок залиття, є нічим не підтвердженими припущеннями та відхиляються апеляційним судом. Апеляційний суд враховує, що відповідач, маючи сумніви щодо належності та допустимості експертного висновку як доказу, не погоджуючись з розміром шкоди, не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, проте вказаним правом на свій розсуд не скористався. Спростовуючи розмір майнової шкоди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, відповідач надав власний контррозрахунок, зі складанням кошторису ремонтних робіт в програмному комплексі АВК-5 особою, яка є працівником відповідача (провідний інженер відділу ремонту ОСОБА_6.) та пройшла курс навчання роботи у відповідному програмному комплексі, про що відповідачем надано сертифікат ТОВ «Навчально-консультаційний центр «Курсор». Разом із тим, вказаний сертифікат не є кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача, відтак відповідачем не доведено, що його співробітник ОСОБА_6 є особою, яка має право визначати розмір збитків або розмір відшкодування відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відтак, судом першої інстанції правомірно не враховано складений відповідачем кошторис для визначення розміру збитків як недопустимий доказ. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено і не спростовується доводами відповідача, що позивачам завдано моральної шкоди в зв`язку з пошкодженням їх майна, неможливістю користування ним в зв`язку з фінансовою неможливістю провести ремонтні роботи, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. Апеляційний суд приймає до уваги, що пошкодження майна прямо віднесено п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України до однієї з можливих причин душевних страждань його власника. При цьому судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди правильно враховано характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачів, завданих пошкодженням їх майна, застосовано принцип співмірності, розумності та справедливості і зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується апеляційний суд, про визначення моральної шкоди в розмірі 2000 грн., зменшивши її розмір з заявлених до стягнення 20000 грн. Підстав для зменшення вказаного розміру моральної шкоди апеляційна скарга не містить і апеляційний суд їх не вбачає. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Враховуючи наведене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.