Постанова 4812 № 490/5655/21

18.12.23 22-ц/812/1355/23 Єдиний унікальний номер судової справи 490/5655/21 Номер провадження 22-ц/812/1355/23 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 18 грудня 2023 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участі: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Медюком Олегом Олександровичем, ухвалу, яка постановлена Центральним районним судом міста Миколаєва 31 жовтня 2023 року, під головуванням судді Чулупа О.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, УСТАНОВИЛА: У липні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 12 травня 2018 року по 11 лютого 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. Сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на те, що сторони не можуть досягти порозуміння в питанні його участі, як батька, у вихованні, розвитку, житті дочки, ОСОБА_4 просив усунути перешкоди в спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення йому способу участі у вихованні дитини у запропонований ним у позовній заяві спосіб. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування (том 1 а.с.21-23). Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача, яким не надано будь-яких заяв і доказів на підтвердження підстав неявки, відповідно яких суд міг би з`ясувати поважність причин такої неявки, та відсутність заяви про розгляд справи без участі позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , діючи через свого представника - адвоката Медюка О.О., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив ухвалу районного суду скасувати та направити справу до районного суду для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з липня 2022 року позивач жодного разу не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, ані засобами поштового зв`язку, ані засобами телефонного зв`язку, відомості про які наявні в матеріалах справи. Крім того, матеріали справи містять документи про представництво інтересів позивача адвокатом Медюком О.О., який також судом не викликався в судові засідання у передбачений законодавством спосіб, та не повідомлявся про дати на які призначався судовий розгляд у справі. Більше того, 31 жовтня 2023 року адвокат Медюк О.О. прибувши до суду був повідомлений секретарем судового засідання, що розгляд справи не відбудеться, а дата наступного судового засідання буде повідомлена сторонами після визначення її суддею. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає, а висновок суду першої інстанції щодо вирішення процесуальної долі позовної заяви ОСОБА_1 є помилковим і необґрунтованим, виходячи з наступного. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому,в порядку цивільного судочинства,виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства, а, відповідно, є неприпустимою. При цьому, обов`язок своєчасного здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналогічне правило містить і ч.5 ст.223 ЦПК України. Отже, підставою для застосування зазначених норм є сукупність двох умов: повторна неявка належним чином повідомленого позивача або не повідомлення ним про причини неявки, та відсутність його заяви про розгляд справи у його відсутність. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №756/6049/19 (провадження №61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі №405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі №675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо. При цьому, слід заначити, що умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №759/6512/17 (провадження №61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі №522/13928/15 (провадження №61-2134св21), від 18 серпня 2021 року у справі №495/9414/15-ц (провадження №61-5230св21), від 10 лютого 2022 року в справі №756/16448/18 (провадження №61-16720св20), від 30 червня 2022 року у справі №461/1190/21 (провадження №61-2956св22). З матеріалів справи встановлено, що після постановлення ухвали про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 дана справа призначалася до розгляду неодноразово. Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04 листопада 2021 року (том 1 а.с.21-23). В подальшому розгляд справи призначався на 07 грудня 2021 року, 07 лютого 2022 року, 30 березня 2022 року, 18 серпня 2022 року, 01 листопада 2022 року, 01 лютого 2023 року, 23 березня 2023 року, 24 травня 2023 року, 31 серпня 2023 року та 31 жовтня 2023 року. Так, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду на 30 березня 2022 року (том 1 а.с.223-224). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2022 року вказану справу розподілено судді Чулупу О.С. (том 1 а.с.234-235). Ухвалою судді Центрального суду міста Миколаєва від 01 липня 2022 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 18 серпня 2022 року (том 1 а.с.236). 18 серпня 2022 року у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи відкладено на 01 листопада 2022 року (том 1 а.с.239). З 31 жовтня 2022 року по 03 листопада 2022 року суддя Чулуп О.С. перебував на лікарняному. Розгляд справи призначено на 01 лютого 2023 року (том 1 а.с.247,248-250). 01 лютого 2023 року судове засідання не відбулось та було відкладено у зв`язку з неявкою сторін. Розгляд справи призначено на 23 березня 2023 року (том 2 а.с.1,2-4). 23 березня 2023 року судове засідання відкладено у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по іншій цивільній справі. Розгляд справи призначено на 24 травня 2023 року (том 2 а.с.7,8-10). 24 травня 2023 року судове засідання відкладено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному з 22 травня 2023 року по 30 травня 2023 року. Розгляд вказаної справи призначено на 31 серпня 2023 року (том 2 а.с.14,15-17). 31 серпня 2023 року судове засідання було відкладено зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 31 серпня 2023 року по 01 вересня 2023 року. Розгляд справи призначено на 31 жовтня 2023 року (том 2 а.с.21,22-23). 01 вересня 2023 року було сформовано судову повістку про розгляд справи призначений на 31 жовтня 2023 року на 14:00 год. Конверт із вказаною судовою повісткою, який був надісланий на адресу позивача, повернувся до суду з відміткою «у зв`язку із закінченням терміну зберігання» (том 2 а.с.24). З довідки від 31 жовтня 2023 року слідує, що у судове засідання учасники справи не з`явилися (том 2 а.с.29). Враховуючи, як вважав суд першої інстанції, повторну неявку позивача до суду, районний суд своєю ухвалою від 31 жовтня 2023 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду (том 2 а.с.30). Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відомостей про те, що позивач ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду на 31 жовтня 2023 року в справі немає, а наявне в матеріалах справи поштове відправлення, що було направлено останньому та повернуто до суду першої інстанції у зв`язку із закінченням строку зберігання, не є доказами виконання судом вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, а саме не є доказами, які підтверджують належну фіксацію повідомлення про дату розгляду справи, оскільки, не було отримано позивачем. Отже, враховуючи положення, викладені у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та у п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №02», в яких наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, а відповідно, й безпідставно залишив позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, що є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. До того ж, суд першої інстанції не врахував, що судове засідання, призначене на 23 березня 2023 року, 24 травня 2023 року та 31 серпня 2023 року не відбулося у зв`язку з находженням судді у нарадчій кімнаті, на лікарняному та у відпустці, а не через неявку позивача до судового засідання, а тому неявка сторони позивача в судове засідання, призначене на 31 жовтня 2023 року, не була повторною. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі положень ст.379 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Медюком Олегом Олександровичем, задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: В.В. Коломієць Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 20 грудня 2023 року