LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818643/3587/23

від 19.12.2023 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Харків справа № 643/3587/23 провадження № 22-ц/818/2523/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2023 року у складі судді Мельникової І.Д.,- в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, не повне з`ясування фактичних обставин справи, просить скасувати рішення першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що судом не взяті до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15.04.2020 року у справі №158/2157/17. Вказує, що виконавчий напис мотивовано тим, що позивач є боржником за кредитним договором №575861 від 22.09.2018 року, укладеним із ТОВ «Веллфін». Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 22.09.2018 року по 30.07.2020 року, сума заборгованості 131 201,50 грн., за вчинення виконавчого напису 900 грн. Зазначає, що на даний час редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Починаючи з 22.02.2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин. Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 02.09.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яким визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Позивач вважає, що суд не взяв до уваги, що нормативно-правовим обґрунтуванням позовної заяви є відсутність законних підстав у нотаріуса вчиняти спірний виконавчий напис за кредитним договором, який нотаріально не посвідчувався в момент його укладення, а тому судом помилково прийнято рішення про відмову у задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки жоден із письмових доказів, доданих до позовної заяви, не засвідчений у встановленому законом порядку та позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 мотивував свої вимоги тим, що він 01.05.2023 року був зупинений працівниками поліції, які йому повідомили, що його автомобіль знаходиться під арештом у виконавчому проваджені ВП №63108861. 02 травня 2023 року, він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, та дізнався, що його майно арештоване на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Горай О.С. №24437 від 02 вересня 2020 року. Постанова про відкриття виконавчого провадження на його адресу направлена не була. Відповідно до виконавчого напису нотаріуса його борг перед ТОВ «Веллфін» визначений у розмірі 131 201,50 грн, з яких сума кредиту становить 5000 грн, відсотки 73 434,50 грн, строкова заборгованість за відсотками становить 51 867,00 грн. Вважає, що на час вчинення виконавчого напису нотаріусом, сплинули строки позовної давності стосовно стягнення відсотків, договір кредиту він не укладав та не підписував, договір не є оригіналом, відповідач не є банківською установою, яка вправі укладати договори, тому нотаріусом вчинено виконавчий напис з порушенням вимог закону. Судовим розглядом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.09.2018 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір № 575861 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту в сумі 5000 грн. строком на 30 днів (а.с. 6-10). ТОВ «Веллфін» звернувся до Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «Веллфін» (а.с.5). Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 02.09.2020 року вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості у розмірі 131 201,50 грн за кредитним договором №575861 від 22.09.2018 року(а.с. 5). В матеріалах справи відсутні дані про погашення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_1 посилався на те, що зазначений виконавчий напис про стягнення заборгованості є протиправним, винесеним з порушенням вимог діючого законодавства. Так, починаючи з 22.02.2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин. Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 02.09.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням, на думку позивача, умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» (далі за текстом закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Згідно з частиною першою статті 39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення. Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих Банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 05.11.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між ТОВ «Мілоан» та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172». У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню». У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегією суддів встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 02.09.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між ТОВ «Веллфін» та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що нотаріусу надавався нотаріально посвідчений кредитний договір. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що документи, які були надані нотаріусу кредитором, не можна визнати такими, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до положень пунктів 1, 3,4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141, п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадках скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив судовий збір: за подання позову до суду першої інстанції 1 073,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610,40 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а всього в розмірі 2 684,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2023 скасувати і ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича № 24437 від 02.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості у розмірі 131 201,50 грн за кредитним договором №575861 від 22.09.2018 року Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь ОСОБА_1 судові витрати, сплачені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 2 684,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»