Постанова 4818 № 638/13775/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/13775/21 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В. Провадження № 22-ц/818/1644/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, пов`язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживачів та про стягнення пені за невиконання банком розпорядження клієнта, встановив: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про захист прав споживачів та про стягнення пені за невиконання банком розпорядження клієнта. Позовна заява мотивована тим, що 11 серпня 2021 року він звернувся на «гарячу лінію» АТ « Кредобанк» та замовив отримання готівкових коштів в сумі 149000,00 гривень. 12 серпня 2021 року він прийшов до відділення за адресою м. Харків вул. Данилевського 18, звернувся до каси з метою отримання коштів. Касир відмовила йому в отриманні вказаної суми, та зазначила, що якісь питання щодо можливості виплати суми. Позивач звернувся до начальника відділення, проте також кошти не отримав. 13 серпня 2021 року позивач також не отримав кошти та звернувся з відповідною заявою до АТ « Кредобанк» 16 серпня 2021 року позивач знову звернувся до банку, проте кошти не отримав. 20 серпня 2021 року позивач отримав листа з зазначенням обставин його звернень. 25 серпня 2021 року він вкотре звернувся що банку та за результатами спілкування зі співробітником АТ « Кредобанк» перевів з указаного рахунку АТ « Кредобанк» на рахунок в іншому банку. Зазначає, що відповідач незаконно вчинив, не виконавши розпорядження клієнта щодо видачі готівкових коштів, тому просить стягнути з АТ « Кредобанк» на свою користь суму пені за користування грошовими коштами у розмірі 58110,00 гривень. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач категорично не погоджується з такими висновками суду, та вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку із неправильним застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказав, що у постанові від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16 Верховний Суд України зробив висновок, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення. Таким чином, неправомірна поведінка боржника не повинна залишатися безкарною, бо ніхто не має права отримувати будь-які переваги з своєї незаконної поведінки. Порушення вимог закону не може бути для боржника вигіднішим ніж його виконання. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Зазначає, що пунктом 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача / повернення / надання / передача банком вкладнику його коштів (депозиту) переданих банку раніше на зберігання та примноження. Верховний Суд України у своїх постановах від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16; від 01 червня 2016 року у справі № 6-2558цс15, від 28 вересня 2016 року, у справі № 6-1699цс16, від 13 березня 2017 року, у справі № 6-2128цс16, та від 13 вересня 2017року у справі № 6-1881цс16 прийшов до висновку, що нарахування пені у розмірі 3 %за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з дня витребування вкладу до дня ухвалення судового рішення, повинно нараховуватися не на ненараховані або невиплачені відсотки, а на сам вклад. Правова

позиція Верховного Суду України, викладена у зазначених вище Постановах підтримана та залишена без змін у постановах Верховного Суду, а саме у постанові ВС від 12 лютого 2018 року у справі № 753/2454/16-ц, у постанові ВС від 14 лютого 2018 року у справі № 761/24140/15-ц, у постанові ВС від 04 квітня 2018 року у справі № 367/7401/14-ц, у постанові ВС від 28 березня 2018 року, у справі № 754/931/15-ц, у постанові ВС від 18 квітня 2018 року, у справі № 201/17457/15-ц, у постанові ВС від 15травня 2018 року у справі № 761/31569/16-ц, у постанові ВС від 18 липня 2018 року у справі № 201/12075/14-ц, у постанові ВС від 19 вересня 2018 року у справі №761/46145/16-ц, у постанові ВС від 01 жовтня 2018 року у справі № 761/42169/16-ц, у постанові ВС від 05 грудня 2018 року, у справі № 369/8423/16-ц, у постанові ВС від 06 грудня 2018 року, у справі № 235/6674/16-ц. Зауважує, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) та постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19). У справі № 359/8114/17 Верховний Суд у постанові від 19 червня 2019 року, зазначив, що цілком законним є стягнення з банку на користь позивача пені у розмірі трьох процентів від суми утримуваних банком коштів, оскільки відмова банку виконати рішення суду та своєчасно видати вкладнику належні йому кошти свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені у розмірі трьох процентів від суми утримуваних банком коштів за кожен день прострочення до дня фактичної видачі. Також у даній постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що висновок апеляційного суду про те, що вартість послуги за договором банківського вкладу це лише розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, не відповідає вимогам наведених вище норм законодавства, а також пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) та Верховний Суд у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі № 723/304/16 (провадження № 14-360цс19) підтвердила правомірність та відповідність принципу співмірності стягнення пені у розмірі утримуваних банком коштів належних позивачу. У справі № 757/70995/17-ц (провадження № 61-20253св19), Верховний Суд (постанова від 20 грудня 2019 року) Верховний Суд прийшов до висновку, що висновок апеляційного суду про те, що вартість послуги за договором банківського вкладу це лише розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, не відповідає вимогам наведених вище норм законодавства, а також пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів. Зазначив, що суд першої інстанції проігнорував подане ним клопотання про виклик свідків у судове засідання, які буди вказані ним у заяві від 10.01.2022, чим порушив ст.197 ЦПК України. У письмовому відзиві представник АТ «Кредобанк» адвокат Єлишев К.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Вказав, що позивач звернувся до банку, та працівником банку було оформлено документ на видачу коштів з каси відділення, заява №№45878825, одночасно з цим було запропоновано отримати лист-повідомлення, від отримання кого він відмовився. У подальшому, як зазначає представник відповідача позивач до каси банку не звертався, а лише реєстрував скарги, таким чином позивач фактично не здійснював жодної дії, направленої на отримання готівки. Крім того представник відповідача повідомив, що арешти чи будь які інші обтяження на рахунок позивача в АТ «Кредобанк» не накладалися. 25 серпня 2021 року позивач безперешкодно перевів на інший рахунок, кошти, які були у нього на рахунку АТ « Кредобанк». Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову 58110,00 грн, без повідомлення учасників справи. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, та у даному випадку між сторонами не виникли правовідносини з приводу неустойки. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Судом встановлено та не спростовано сторонами, що 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся на «гарячу лінію» АТ «Кредобанк» та замовив отримання готівкових коштів в сумі 149000,00 гривень. 12 серпня 2021 року він прийшов до відділення за адресою м. Харків вул. Данилевського 18, звернувся до каси з метою отримання коштів. Того ж дня оформлено заяву на видачу готівки № 45878825 на отримання коштів у сумі 149000,00 гривень. 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до керівника АТ «Кредобанк» про надання інформації щодо відмови у отриманні готівки. 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до АТ « Кредобанк» м. Львів вул. Сахарова

78. З подібним листом ОСОБА_1 звернувся і 16 серпня 2021 року. 25 серпня 2021 року він звернувся з заявою про видачу коштів. На вказані звернення ОСОБА_1 були направлені листи з роз`ясненнями від 13 серпня 2021 року та від 17 серпня 2021 року. З системного аналізу вказаних подій суд не вбачає винних дій АТ « Кердобанк», спрямованих на невиконання вказівки клієнта щодо розпорядження коштами його рахунку. За правилами ст.6 ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Нормами ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. ОСОБА_1 безперешкодно скористався своїми коштами, які перебували на його рахунку та перевів вказані кошти на рахунок у іншому банку. Сторони не надали жодних доказів, які б підтверджували арешти чи інші обтяження рахунку позивача та неможливістю скористатися коштами. Між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються законодавством України та безпосереднього договором з урахуванням вимог Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам в АТ « Кредобанк». За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. За змістом положень статей 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України). Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові. Відповідно до частини другої статті 653 ЦК Україниу разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Згідно із статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом, у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Із положень статті 1058 ЦК Українита статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»випливає, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Договір банківського вкладу (депозиту) належить до виплатних договорів за ознакою наявності в банку обов`язку виплатити вкладнику, крім суми вкладу, також і проценти на неї або дохід в іншій формі (статті 1058,1061 ЦК України). Частиною першою статті 1075 ЦК Українипередбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). У справі, яка переглядається, судом встановлено, що 12 серпня 2021 року та 16 серпня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявами про повернення належних йому коштів. 25 серпня 2021 року за згодою ОСОБА_1 гроші були переказані в інший банк України. Отже між сторонами припинилися договірні правовідносини. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК Україниу разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Законуне нараховується. Наведене також узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) та постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 321 /404/19-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 757/26746/17-ц, від 21 грудня 2021 року у справі № 369/7118/18-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 757/38605/19-ц де касаційний суд виходив з того, що депозитні договори були достроково розірвані за ініціативою вкладників, а з моменту припинення договору банківського вкладу на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) також вказував, що з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Законуне нараховується. З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що після отримання відповідачем заяви позивача про повернення коштів, договірні правовідносини між сторонами за договором банківського вкладу припинені, а відтак приписи частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»не розповсюджується на спірні правовідносини колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував подане ним клопотання про виклик свідків у судове засідання, які буди вказані ним у заяві від 10.01.2022, чим порушив ст.197 ЦПК України, колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до матеріалів справи будучи присутнім у судовому засіданні 18.01.2022 було судом розглянуто лише клопотання відповідача, а позивач ОСОБА_1 суду своє клопотання не заявляв, чи він його підтримував, чи заперечував неможливо встановити (а.с.104-105). Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував відповідні правові позиції Верховного Суду колегія суддів відхиляє оскільки вони не є релевантними. Внесені споживачем на відповідні рахунки в банку грошові кошти за договором банківського вкладу не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договором банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі базою нарахування пені слід вважати розмір відсотків на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів цієї статті Закону України «Про захист прав споживачів» (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15 (провадження № 14-184цс20)). Інші доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону. Враховуючи викладене, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 20 грудня 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В. Бурлака. О.В. Маміна.