Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/7213/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3493/23 Справа № 205/7213/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 41 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Максюти Ж.І., при секретарі - Шавкун Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 09 серпня 2020 року йому стало відомо про поширення неправдивої та недостовірної інформації, яка розміщена в мережі «Facebook» на власній сторінці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 годині 40 хвилин, а саме: "ДРУГА СМЕРТЬ В КАНАЛІЗАЦІЇ НА СОВІСТІ ОСОБА_1 В МЕЛІОРАТИВНОМУ", Сьогодні на підприємстві ОСОБА_4 знову стався трагічний випадок! Як нас повідомили з Меліоративного, ФЕКАЛЬНИМИ ГАЗАМИ на очисних спорудах в Меліоративному на тому самому місці ЗНОВУ задихнулась 41-річна жінка. В неї залишився чоловік - учасник АТО та 2 дітей: 13-річна донька і 19-ти річний син, яких наразі служить в армії. Такий самий випадок трапився майже 2 роки тому, коли через відсутність персональних засобів захисту, та вентиляції загинула ОСОБА_7 - машиністка насосної станції очисних споруд Меліоративного. Тоді ОСОБА_4 заявив, що вона «отримала на роботі інфаркт» «За два роки поліція не просунулась ані на крок - фальсифікуються судово- медицинські висновки, змінюються слідчі, постійно порушуються права потерпілих - близьких родичів загиблої» - повідомив ОСОБА_8 , правозахисник Орлівщини, який весь цей час займається цією справою. Бездіяльність поліції, корумпованість слідчого відділу, безкарність та безвідповідальність власника та керівника очисних споруд (та багатьох інших об`єктів комунальної сфери) ОСОБА_1 в буквальному сенсі ВБИВАЄ ЛЮДЕЙ. Скільки смертей ще потрібно, щоб цей злочинець сів за грати? ОСОБА_10 1990 року народження є депутатом Новомосковської районної ради, обраний від партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК». Інші депутати пов`язують його з головою райради ОСОБА_11 , також обраною від Опозиційного блоку. Яку в свою чергу знають як «людину ОСОБА_12 ». Протягом років ОСОБА_10 незаконно привласнив багато комунальних об`єктів громади та отримує майже всі комунальні підряди Піщанської ОТГ. Ми неодноразово писали про те, що ОСОБА_4 тривалий час фактично грабує бюджет громади, при цьому заощаджуючи на заходах безпеки для своїх робітників. Без конкурсу в довірче управління «Комсіті» передані водопроводи Піщанської, Орлівщинської та Знаменівської сільських рад, та мережа водовідведення Меліоративного, що доведена до аварійного стану та стала місцем жахливої смерті вже 2х людей! За інформацією правозахисника ОСОБА_13 підприємець ОСОБА_1 став неодноразовим співучасником злочинних схем колишнього голови Орлівщинської сільської ради ОСОБА_14 . Підприємство «Комсіті» фактично володіє монополією на водопостачання та водовідведення в нашій громаді. Мешканці по захмарним тарифам платять за воду непитної якості, яка, для зменшення собівартості розбавляється з нелегальних технічних свердловин. Такому положенню справ в громаді ОСОБА_4 сприяють його лобісти - колишній голова Меліоративного ОСОБА_15 та колишній голова Піщанської сільради ОСОБА_16 . Вони неодноразово були помічені в громадських обговореннях та на сесіях, де потрібно було переконати депутатів віддати підряди саме ОСОБА_4 . В провадженні слідчих поліції знаходяться більше 10 кримінальних справ на цього спритного ділка, жодна з яких, зі зрозумілих причин ще не доведена до суду. Активісти «Команди розвитку та реформ» готують звернення до обласного керівництва поліції щодо злочинної бездіяльності слідчого відділу Новомосковського відділу поліції та відкрите звернення до міністра МВС ОСОБА_17 . Чи вистачить 2х СМЕРТЕЙ, щоб злочинній діяльності ОСОБА_4 був покладений край?» (далі - публікація). Також у відеорепортажі під назвою: «Друга смерть на совісті ОСОБА_4 », знятому 09 серпня 2020 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_13 , та розміщеному в мережі інтернет на веб-сайті « YouTube » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відеорепортаж), знову звинувачено його у прямому відношенні до смерті жінки, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 і названо «зловістним рішалою». Інформація, поширена на сторінці « Facebook » та у відеорепортажі, є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодними доказами та не відповідає дійсності. Так, у публікації наводиться інформація, що підприємство «КОМСІТІ» належить йому що не відповідає дійсності, оскільки він не є ні засновником, ні керівником, ні працівником цього товариства. Також зазначено, що він є винуватцем двох смертей, які сталися на вищевказаному підприємстві, однак, ОСОБА_1 не має відношення до підприємства «КОМСІТІ». Відповідач у стверджувальній формі поширив інформацію, що він «у буквальному сенсі вбиває людей». Окрім того, зазначено, що він незаконно привласнив собі велику кількість комунальних об`єктів громади і фактично грабує бюджет громади, однак, вказана інформація є неправдивою та розповсюджена з метою завдати шкоду діловій репутації. При цьому, інформація щодо нього, поширена її автором на своїй сторінці « Facebook » та відеоресурсі «YouTube» має публічний характер, була загальнодоступною для користувачів, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики та моралі, порушує його немайнові права, при цьому, не є оціночним судженням, фактичним ствердженням наявних фактів та обвинуваченням, а отже, обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Зазначив, що поширення окресленої інформації порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, оскільки він є депутатом Новомосковської районної ради Дніпропетровської області та обраний ще в 2015 році. За весь цей час він сумлінно виконував свої обов`язки, вивчав громадську думку та потреби територіальної громади, брав пряму участь у їх вирішенні і приймав активну участь у діяльності та житті громади. На підтвердження високих моральних якостей та ділової репутації надано: подяку від Новомосковської об`єднаної ради ветеранів війни в Афганістані воїнів - інтернаціоналістів за допомогу в організації відкриття музею бойової слави воїнів - інтернаціоналістів Новомосковщини, та чуйне відношення до ветеранів; подяку від голови Меліоративної селищної ради за активну участь у житті громади; подяку від голови Новомосковської райдержадміністрації за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та значний особистий внесок в становлення і розвиток села Орлівщина; грамоту від Митрополита Дніпропетровського і Павлоградського, керуючого Дніпропетровською єпархією Української Православної Церкви до 20-річчя Свято- Покровського храму і в благословення за старанні труди на славу Святої Православної Церкви. Також зазначає, що він є відомим меценатом та благодійником, діяльність якого має декілька напрямків, основний з яких спрямований на допомогу та соціальну реабілітацію малозабезпечених, безробітних, дітей, людей із особливими потребами, учасників бойових дій, підтримку мистецьких, спортивних проектів, книговидавництва та інших. На його думку, відповідач не мав жодних правових та моральних підстав у правовій державі на розповсюдження невірної та недостовірної інформації щодо нього, оскільки розповсюджена інформація не підкріплена жодним доказом. Така недостовірна інформація з боку відповідача, яка розповсюджена в мережі «Facebook» та на веб-сайті «YouTube» викликала несприятливі негативні наслідки для нього, оскільки дану недостовірну інформацію переглянули багато користувачів. В очах оточуючих, в тому числі його сім`ї, друзів, знайомих, колег по роботі, сформувалося негативне враження щодо його поведінки та оцінка його людських, ділових та професійних якостей, що безумовно принижує честь, гідність та його ділову репутацію та носять негативний характер на його ділову репутацію. Також зазначає, що він є дуже релігійною людиною, ніколи не ображав та не принижував честь та гідність іншої людини, завжди поважає чесність та порядність. Висвітлення його в негативному світлі, твердження про його причетність до загибелі людини, поширення інформації, що він «вбивця» безпосередньо торкається його честі, гідності та ділової репутації, оскільки в очах законослухняних громадян ці факти ганьблять його моральні якості та етичні принципи, знижують суспільну оцінку його моральних, духовних та професійний якостей як члена суспільства. Вважає, що емоційний дискомфорт, пригнічення його як особистості в очах інших людей, негативне враження щодо його поведінки та оцінки його людських, ділових та професійних якостей, приниження гідності та ділової репутації оцінюється в 20000,00 грн. моральної шкоди, що є мінімальною сумою для відшкодування його душевних страждань. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки висловлювання, застосовані у спірних публікації та відеорепортажі, є оціночними судженнями, суб`єктивною думкою ОСОБА_2 , яка не містить фактів, висловлених у категоричній формі або висловлювань, що можуть тлумачитися як факти, у відповідності до закону не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, публікація та відео репортаж містять особисту суб`єктивну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню. Оскільки заявлена вимога щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтована саме неправомірністю поширення недостовірної інформації, тобто є похідною від вказаних вище позовних вимог, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив усі наявні докази у справі та не звернув уваги, що ОСОБА_2 в оскаржуваній публікації нав`язує читачеві власну думку, не підтверджену будь-якими доказами точку зору. Більше того, вдається до брутальних образ, а зміст статті не можна сприймати як об`єктивну критику, а скоріше, як введення в оману читача з використанням образливих слів. Також його звинувачено у прямому відношенні до смерті жінки, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 та названо «зловістним рішалою», що не відноситься до критики та оціночного судження, а містить непідтверджені належними та допустимими доказами в контексті положень ст.ст. 58,59 ЦПК України фактичні дані про вчинення ним кримінально-карних діянь. Отже, інформація, наявна в публікації та репортажі несе негативний зміст, сприймається як злочинна діяльність, засуджується суспільством, а тому поширення та застосування таких понять до нього не може не спричиняти порушення особистого немайнового права на повагу його честі та гідності. Суд першої інстанції не звернув уваги, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Зазначені твердження не тільки не відповідають дійсності, а й містять пряму вказівку на факти вчинення протиправних діянь ним, яких він не вчиняв. Окрім того, суду не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що інформація зазначена в статті є достовірною та відповідає дійсності, як цього вимагає ч.3 ст.277 ЦПК України, а суд в свою чергу не встановив фактичні обставини справи, та не дійшов висновку, що інформація є недостовірною, а розцінив її, як висловлювання оціночних суджень. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 09 серпня 2020 року о 15 годині 40 хвилин на особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_2 опублікував допис наступного змісту: «ДРУГА СМЕРТЬ В КАНАЛІЗАЦІЇ НА СОВІСТІ ОСОБА_1 В МЕЛІОРАТИВНОМУ Сьогодні на підприємстві ОСОБА_4 знову стався трагічний випадок! Як нас повідомили з Меліоративного, ФЕКАЛЬНИМИ ГАЗАМИ на очисних спорудах в Меліоративному на тому самому місці ЗНОВУ задихнулась 41-річна жінка. В неї залишився чоловік - учасник АТО та 2 дітей: 13-річна донька і 19-ти річний син, яких наразі служить в армії. Такий самий випадок трапився майже 2 роки тому, коли через відсутність персональних засобів захисту, та вентиляції загинула ОСОБА_7 - машиністка насосної станції очисних споруд Меліоративного. Тоді ОСОБА_4 заявив, що вона «отримала на роботі інфаркт» «За два роки поліція не просунулась ані на крок - фальсифікуються судово- медицинські висновки, змінюються слідчі, постійно порушуються права потерпілих - близьких родичів загиблої» - повідомив ОСОБА_8 , правозахисник Орлівщини, який весь цей час займається цією справою. Бездіяльність поліції, корумпованість слідчого відділу, безкарність та безвідповідальність власника та керівника очисних споруд (та багатьох інших об`єктів комунальної сфери) ОСОБА_1 в буквальному сенсі ВБИВАЄ ЛЮДЕЙ. Скільки смертей ще потрібно, щоб цей злочинець сів за грати? ОСОБА_10 1990 року народження є депутатом Новомосковської районної ради, обраний від партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК». Інші депутати пов`язують його з головою райради ОСОБА_11 , також обраною від Опозиційного блоку. Яку в свою чергу знають як «людину ОСОБА_12 ». Протягом років ОСОБА_10 незаконно привласнив багато комунальних об`єктів громади та отримує майже всі комунальні підряди Піщанської ОТГ. Ми неодноразово писали про те, що ОСОБА_4 тривалий час фактично грабує бюджет громади, при цьому заощаджуючи на заходах безпеки для своїх робітників. Без конкурсу в довірче управління «Комсіті» передані водопроводи Піщанської, Орлівщинської та Знаменівської сільських рад, та мережа водовідведення Меліоративного, що доведена до аварійного стану та стала місцем жахливої смерті вже 2х людей! За інформацією правозахисника ОСОБА_13 підприємець ОСОБА_1 став неодноразовим співучасником злочинних схем колишнього голови Орлівщинської сільської ради ОСОБА_14 . Підприємство «Комсіті» фактично володіє монополією на водопостачання та водовідведення в нашій громаді. Мешканці по захмарним тарифам платять за воду непитної якості, яка, для зменшення собівартості розбавляється з нелегальних технічних свердловин. Такому положенню справ в громаді ОСОБА_4 сприяють його лобісти - колишній голова Меліоративного ОСОБА_15 та колишній голова Піщанської сільради ОСОБА_16 . Вони неодноразово були помічені в громадських обговореннях та на сесіях, де потрібно було переконати депутатів віддати підряди саме ОСОБА_4 . В провадженні слідчих поліції знаходяться більше 10 кримінальних справ на цього спритного ділка, жодна з яких, зі зрозумілих причин ще не доведена до суду. Активісти «Команди розвитку та реформ» готують звернення до обласного керівництва поліції щодо злочинної бездіяльності слідчого відділу Новомосковського відділу поліції та відкрите звернення до міністра МВС ОСОБА_17 . Чи вистачить 2х СМЕРТЕЙ, щоб злочинній діяльності ОСОБА_4 був покладений край?». ОСОБА_1 є депутатом Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, що підтверджується службовим посвідченням. ОСОБА_1 оголошена подяка від Новомосковської об`єднаної ради ветеранів війни в Афганістані воїнів - інтернаціоналістів за допомогу в організації відкриття музею бойової слави воїнів - інтернаціоналістів Новомосковщини, та чуйне відношення до ветеранів, подяка від голови Меліоративної селищної ради за активну участь у житті громади; подяку від голови Новомосковської райдержадміністрації за багаторічну, сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок в становлення і розвиток села Орлівщина; позивач нагороджений грамотою від Митрополита Дніпропетровського і Павлоградського, керуючого Дніпропетровською єпархією Української Православної Церкви до 20-річчя Свято-Покровського храму і в благословення за старанні труди на славу Святої Православної Церкви. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «КОМСІТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40131916, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище міського типу Меліоративне, вул. Молодіжна, буд. 13, прим. 1) АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_18 . До матеріалів справи долучено диск з відеозаписом, на якому записано відеоматеріал, викладений в формі бесіди між відповідачем та ОСОБА_13 щодо трагічної смерті жінки 09 серпня 2020 року на очисних спорудах селища Меліоративне, яка є другою смертю протягом двох років на очисних спорудах селища Меліоративне. Зазначений відеоматеріал розміщено на вебсайті «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У розумінні положень статей 269, 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації, що відносяться до особистих немайнових прав, які згідно зі статею 275 ЦК України підлягають захисту способом адекватним порушенню з тим, що б такий спосіб правового захисту був ефективним. Серед іншого, за статею 277 ЦК України таким способом захисту є спростування поширеної про особу недостовірної негативної інформації. Стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також стаття 34 Конституції України передбачають, що кожна людина має право на свободу вираження поглядів, змістом чого є свобода дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Європейський Суд з прав людини відзначив, що таке право в демократичному суспільстві не може бути абсолютним, через що зазначені статті надають Державі певну свободу розсуду втручання у здійснення цього права задля захисту прав інших людей, зокрема, коли таке втручання здійснюється на підставі та в порядку визначеному законом. Згідно зі статею 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Так, частиною 2 статті 30 зазначеного закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. При цьому, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. З наведеного в сукупності вбачається, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, тобто чи містять спірні висловлювання фактичні дані, або чи можуть вони бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, або навпаки є оціночними судженнями автора. При цьому, оціночні судження говорять не про об`єкт, а про відношення суб`єкта до цього об`єкта. На відміну від твердження про факти, у думці висловлюється відповідність факту, який оцінюється, не об`єктивному світу, а суб`єктивним поняттям і уявленням окремої особи, яка висловлює таку оцінку. Дослідивши оспорювану публікацію, суд встановив, що публікація не містить конкретних фактів про ОСОБА_1 , натомість містить оціночні судження автора ОСОБА_2 щодо події, що сталася 09 серпня 2020 року на очисних спорудах у селищі Меліоратичному, а також цитування та посилання на інформацію правозахисника ОСОБА_13 . Отже, хоча вказана публікація має негативне забарвлення, проте не містить фактів або висловлювань, які можуть бути витлумачені як факти, що безпосередньо стосуються особи ОСОБА_1 . Хоча оспорюваному відеозапису також притаманне негативне емоційне забарвлення в контексті смерті жінки, однак, у ньому не відображано конкретних фактів та не міститься висловлювань, які б могли бути витлумачені як факти, саме щодо ОСОБА_1 , а висловлене на записі є особистими поглядами, думками та припущеннями ОСОБА_2 та ОСОБА_13 щодо події, яка сталася 09 серпня 2020 року на очисних спорудах у селищі Меліоратичному, тому є оціночним судженням, припущенням, а не конкретним фактом, який потребує доказування чи спростування. Як зазначалося, за ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ляшко проти України» зазначив, що вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею

19. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Окрім того, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина. Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя. У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. ОСОБА_1 тривалий час є депутатом Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, тобто є публічною особою, яка обіймає публічну посаду, а тому межа допустимої критики та обсяг поширеної інформації щодо нього є значно ширшим, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності певної територіальної громади, та його особистість та/або безпосередні дії становлять суспільний інтерес. Також, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (пункти 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). У рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивачів та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено. Оспорювані публікація та відеорепортаж стосувалися насамперед не особи позивача, а трагічної події, пов`язаної із загибеллю людини, яка вже була другим випадком смерті людини на очисних спорудах протягом двох років, та яка, на думку відповідача, сталася через відсутність персональних засобів захисту та вентиляції. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Оскільки трагічні випадки загибелі людей є суспільно значимими та мають великий резонанс, відомості про них обов`язково підлягають поширенню, насамперед для осмислення та недопущення їх повторення. Однак, ступінь серйозності сприйняття критичних висловлювань будь-якою особою, ім`я якої згадується у розповсюдженій інформації, не є підставою для її спростування. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Такий правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19) Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»). З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки висловлювання, застосовані у спірних публікації та відеорепортажі, є оціночними судженнями, суб`єктивною думкою ОСОБА_2 , яка не містить фактів, висловлених у категоричній формі або висловлювань, що можуть тлумачитися як факти, у відповідності до закону не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості й публікація та відео репортаж містять особисту суб`єктивну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню, а тому заявлені позовні вимоги є недоведені належними та допустимими доказами. Окрім того, оскільки позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтована саме неправомірністю поширення недостовірної інформації, тобто є похідною від вказаних вище позовних вимог, та задоволенню не підлягає. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доводи апеляційної скарги про те, що поширена інформація містить конкретні ствердження, які задають шкоди його честі, гідності та діловій репутації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, спірна інформація не містить фактичних тверджень, а викладена у формі оціночного судження. Доводи апеляційної скарги з приводу відшкодування моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог про визнання недостовірної інформації та її спростування, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними та такими, що задоволенню не підлягають. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Ж.І. Максюта