Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/8029/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9906/23 Справа № 212/8029/23 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №212/8029/23 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про визнання недійсним договору про надання послуги управління багатоквартирним будинком, стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року (суддя Зімін М.В., повний текст ухвали складено 16 жовтня 2023 року), в с т а н о в и в: В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 16 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про визнання недійсним договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Зустрічний позов повернуто заявнику. Роз`яснено заявнику його право звернутися із вказаним позовом у загальному порядку. З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року та зобов`язати суд першої інстанції провести розгляд зустрічного позову у взаємному зв`язку з позовом адвоката Зарівної С.В. відповідно до вимог ЦПК України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що незгода суду першої інстанції, яка ґрунтується на особистій переконаності з наведеними у зустрічній позовній заяві правовими обґрунтуваннями щодо спірних правовідносин, не є підставою для повернення її позивачу. Посилаючись на висновки Верховного Суду зазначив, що встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову суд виконує під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Вважає, що суд повернув зустрічний позов з формальних підстав, без врахування вимог ЦПК України, оскільки первісний та зустрічний позови є взаємопов`язаними, стосуються тих самих правовідносин, а тому підлягають одночасному розгляду. ТОВ «Житлокомцентр» своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві віднесена до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що об`єднання первісного та зустрічного позовів в одне провадження та спільний їх розгляд є недоцільним. Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частинами 1, 2 статті 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. У пунктах 43, 44 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись, зокрема, у такому: - обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; - вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; - задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду (відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 (провадження №12-24гс19), у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №910/18778/20, від 02 червня 2022 року у справі №922/4409/21). Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19). Прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21, провадження № 61-10754 св

22. Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 143/346/22, провадження № 61-10815св22. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Житлокомцентр» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Предметом первісного позову є стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги. Підставою позову є те, що ОСОБА_1 має заборгованість за надані послуги ТОВ «Житлокомцентр». Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Житлокомцентр» є визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Підставою зустрічного позову є те, що при укладенні договору з ТОВ «Житлокомцентр» був порушений порядок його укладення, а тому такий договір є недійсним. Отже, предмети та підстави первісного та зустрічного позовів випливають із договірних правовідносин, які склались між сторонами внаслідок надання послуг ТОВ «Житлокомцентр» ОСОБА_1 . Вимоги первісного позову виникли через невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків погашення заборгованості за надані позивачем послуги. Натомість, вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 виникли у зв`язку з порушенням порядку укладення договору ТОВ «Житлокомцентр». Об`єднання даних вимог в одному провадженні заощадить час і буде сприяти більш швидкому захисту прав та інтересів обох сторін, а тому колегія суддів вважає, що первісний та зустрічний позов взаємопов`язані, а їх спільний розгляд є доцільним. Так, в силу статті 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Разом з тим, доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду. Європейський суд з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що первісний та зустрічний позови мають різні предмети доказування є передчасним, оскільки, відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Зокрема, для визначення порядку користування жилим приміщенням призначення експертизи не є обов`язковим, в силу статті 105 ЦПК України. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у прийнятті та поверненні зустрічного позову ОСОБА_1 постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 грудня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста