Постанова Дніпровський апеляційний суд № 181/1347/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9828/23 Справа № 181/1347/23 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Межівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає разом з позивачем та фактично перебуває на її утриманні. Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Та позивач зазначала, що відповідач ОСОБА_1 кошти на утримання дитини надає нерегулярно, що значною мірою ускладнює утримання з її боку спільної дитини. Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Межова, Дніпропетровської області, громадянина України, аліменти на користь малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 серпня 2023 року, в особі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Межова, Дніпропетровської області, громадянина України, в дохід держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконанню у межах суми платежу за один місяць. В апеляційній скарзі відповідач виклав вимогу скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що суд неповно з`ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема посилався на те, що його було мобілізовано до лав ЗСУ з 01.04.2022 року. Проте, на даний час донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з його батьками, що підтверджується відповідним актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 27.09.2023 року. Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що посилання апелянта не відповідають дійсності, оскільки донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 20.10.2023 року. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів. Зважаючи на те, що предметом даного позову є стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19 квітня 2014 року, про що 19 квітня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, складено відповідний актовий запис №06, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . В період шлюбу в подружжя народилася малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Меживського районного управління юстиції у Дніпропетровській області. Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року шлюб між сторонами розірвано (справа №181/308/17). Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 25.07.2023 року ОСОБА_2 проживає разом із дітьми ОСОБА_3 , 2015 р.н., ОСОБА_5 , 2008 р.н., та зі своїм чоловіком ОСОБА_6 у орендованій квартирі за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.10). Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке. У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на неї можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд наголошує на тому, що найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено: «Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції». Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт надав клопотання про долучення доказів, а саме: акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 27.09.2023 року, згідно якого його донька ОСОБА_3 , 2015 р.н., проживає за адресою АДРЕСА_2 разом з його батьками ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та братом ОСОБА_8 (а.с.33). Заява про долучення доказів обґрунтована тим, що з 01.04.2022 року відповідач мобілізований до лав ЗСУ, де і на сьогоднішній день проходить військову службу. Позовна заява була подана до суду 28.08.2023 року. Копію позовної заяви отримала мати відповідача 31.08.2023 року. Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 року призначено розгляд справи на 19.09.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. У звязку із погіршенням ситуації на фронті відповідача не відпустили у відпустку для надання можливості укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом та написання відзиву на позовну заяву. Позивач мав можливість приїхати лише на судове засідання 19.09.2023 року. Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 27.09.2023 року був складений після ухвалення рішення по справі та не був долучений у суді першої інстанції по вищезазначеним причинам. Враховуючи, що відповідач мобілізований до лав ЗСУ, що підтверджується посвідченням Головного управління Національної гвардії України серія НОМЕР_4 від 23 березня 2023 року (а.с.39), колегія суддів приймає до уваги наданий апелянтом у суді апеляційної інстанції акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 27.09.2023 року, згідно якого його донька ОСОБА_3 , 2015 р.н., проживає за адресом АДРЕСА_2 разом з його батьками ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та братом ОСОБА_8 (а.с.33). Проте, суд звертає увагу, що наданий акт спростовується, наданим позивачкою у відзиві, Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 20.10.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом із дітьми ОСОБА_3 , 2015 р.н., ОСОБА_5 , 2008 р.н., та зі своїм чоловіком ОСОБА_6 у орендованій квартирі за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.52). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»). Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що на даний час його донька проживає з його батьками, оскільки підтвердження обставин з приводу періодичного проживання дитини, а саме на час складання відповідного акту, не може розцінюватися судом як належний та допустимий доказ постійного проживання дитини з батьком, у розумінні положень ст. 181 СК України. Проте, колегія суддів наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Враховуючи, що на даний час між сторонами не врегульовано питання щодо місця проживання дитини, та беручи до уваги знаходження відповідача у лавах ЗСУ, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 серпня 2023 року, в особі матері ОСОБА_2 . Колегія суддів зауважує, що у разі зміни місця проживання дитини та визначення місця проживання дитини разом із батьком, відповідач має право звернутися до суду із відповідним позовом щодо стягнення аліментів з нього. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2023 року. Судді: