Постанова 4803 № 175/5170/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9216/23 Справа № 175/5170/21 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: Головуючого судді Никифоряка Л.П. Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору Дніпропетровської обласної прокуратури, про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, в якій подано апеляційну скаргу Державною казначейською службою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023року (головуючий у суді першої інстанції Бойко О.М.), В С Т А Н О В И В: 03 грудня 2021року ОСОБА_1 подала позов до Держави України в особі Державної казначейської служби України в якому висловила вимогу про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на її користь моральної шкоди в розмірі 700 000,00грн, заподіяної внаслідок неплатоспроможності ОСОБА_2 , засудженого вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019року в кримінальній справі по його обвинуваченню за частиною 3 статті 286 КК України, в якій також ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019року стягнуто з ОСОБА_2 700 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову заявник посилалась на те, що її донька отримала травми несумісні з життям під час дорожньо-транспортної пригоди за участі водія ОСОБА_2 та останній не погасив моральну шкоду. Виконавчий лист від 26 травня 2020року № 175/2285/17, за яким відкрито виконавче провадження 12 жовтня 2020року не виконаний. У державного виконавця відсутня інформація про джерела доходів ОСОБА_2 , який на обліку в органах Державної фіскальної служби не перебуває, відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби та належне останньому нерухоме майно. З огляду на що виконавцем 15 жовтня 2021року повернуто виконавчий документ стягувачу з посиланням на те, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Правові підстави для задоволення вимог позивачка вбачала в тім що саме Держава, яка зобов`язана вживати всіх відповідних, можливих і доступних засобів для забезпечення прав і свобод своїх громадян на всій території України повинна нести відповідальність відповідно до положень статей 1177 та 1207 ЦК України. В уточненій позовній заяві від 21 червня 2022року заявник уточнила резолютивну частину позову, зазначивши про стягнення з Державного бюджету України на її користь моральної шкоди в розмірі 700 000,00грн, оскільки в Держави існує позитивний обов`язок з відшкодування шкоди завданої смертю внаслідок злочину в тому випадку коли особа, яка вчинила злочин є неплатоспроможною та з огляду на обов`язок Держави прийняти спеціальний закон, який би врегулював порядок відшкодування такої шкоди. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023року позов задоволено повністю та стягнуто на користь ОСОБА_1 700 000,00грн. Згідно висновків суду позивач має право на компенсацію від Держави, оскільки підтверджено що шкода завдана позивачці внаслідок кримінального правопорушення смертю близької людини та ОСОБА_2 , який вчинив злочин є неплатоспроможним. Погоджуючись із позовними вимогами з частині визнання ОСОБА_2 неплатоспроможним суд першої інстанції керувався відомостями від державного виконавця щодо відсутності інформації про джерела доходів ОСОБА_2 , який на обліку в органах Державної фіскальної служби не перебуває, та відсутності даних про зареєстровані за боржником транспортні засоби і належне останньому нерухоме майно. Та суд взяв до увагу ту обставину, що виконавцем 15 жовтня 2021року повернуто виконавчий документ стягувачу саме з посиланням на те, що в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. В апеляційній скарзі представник Держави в особі Державної казначейської служби України вимагав скасувати рішення суду та відмовити в позові. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що були відсутні правові підстави для безспірного списання коштів з державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення та для компенсації такої шкоди за рахунок Держави. Інший довід апеляційної скарги зводився до того, що позивачем не надані докази того, що порушені її нормальні життєві зв`язки, вона вживала додаткових зусиль для організації свого життя та зазнала інших моральних страждань, тобто не підтверджено факт спричинення позивачці моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 , через представника адвоката Ковальчук Дениса Юрійовича зазначала, що саме стаття 1207 Цивільного кодексу України є підставою для відшкодування потерпілому шкоди завданої смертю внаслідок кримінального правопорушення, через те, що особа, яка вчинила таке правопорушення є неплатоспроможною. Також згідно відзиву відсутні правові підстави для повторного аналізу обставин з урахуванням яких судом у попередньому судовому рішенні було визначено розмір моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, пояснення представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кавальчук Дениса Юрійовича, представника Державної казначейської служби України Дерновського Максима Євгеновича і прокурора Сергієнко Лариси Гаврилівни, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.55 свідоцтво про народження/. Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019року визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кримінальному правопорушенні передбаченому ч.3 ст. 286 КК України, що полягало в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керувала транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, в тому числі ОСОБА_4 . Рішенням стягнуто з винуватої особи на користь ОСОБА_1 100000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди /а.с.8-23/; ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019року зокрема задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 і змінено рішення в частині цивільних позовів та збільшено розмір моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 до 700000,00грн /а.с.24-41/. 12 жовтня 2020року відкрито виконавче провадження з виконання Виконавчого листа №175/2285/17 від 10 червня 2019року (виданого 26 травня 2020року) ВП 63204966 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 700000,00грн /а.с.42-43, 44/. У відповіді на запит № 87961410 від 12 жовтня 2020року, та від 22 лютого 2021року АСВП 63204966 до Державної фіскальної служби України йдеться про те, що відсутня інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО номер паспорта боржника НОМЕР_1 /а.с.46/ та боржник за вказаним у запиті податковим номером 21333007571 на обліку в органах ДФС не перебуває /а.с.50/; згідно запитів № 87961410 від 12 жовтня 2020року та 22 лютого 2021року АСВП 63204966 від Міністерства внутрішніх справ отримана інформація про відсутність даних щодо зареєстрованих за боржником ОСОБА_2 транспортних засобів /а.с.47/. Також відсутні відомості щодо нерухомого майна в ОСОБА_2 за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26 листопада 2021року /а.с.51-52/. 15 жовтня 2021року Старшим державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Виконавчий лист №175/2285/17 від 10 червня 2019року (виданого 26 травня 2020року) повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» через те, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними /а.с.45/. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що до правовідносин які виникли між сторонами підлягають до застосування положення статей 1177 та 1207 ЦК України і є правові підстави для компенсації позивачу шкоди, оскільки доведений факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 , яка потерпіла від кримінального правопорушення через загибель її доньки та наявність обставин, які вказують на неплатоспроможність особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У статті 3 Конституції України зокрема проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. За частиною шостою статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Стаття 2 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод передбачає, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який законом передбачене таке покарання. У рішенні від 08 січня 2004 року у справі «Айдер та інші проти Туреччини» ЄСПЛ указав, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має об`єктивну природу, засновану на теорії соціального ризику. Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій невстановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (пункт 70). Виконання державою обов`язку забезпечення і захисту прав людини, тобто, позитивних зобов`язань, вимагає активного втручання держави в реалізацію прав людини (переважно соціальних, культурних та економічних прав) і в такому випадку порушення прав людини відбуватиметься через відсутність активних дій з боку держави, які унеможливлюють їх реалізацію. Наявність позовних вимог позивач пов`язувала із тим, що їй спричинена моральна шкода смертю близької людини особою, яка вчинила кримінальне правопорушення. Ці обставини не оскаржувались сторонами, також не ставились під сумнів обставини щодо наявності судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 700 000,00грн. Частиною 2 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. За змістом статті 1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною. Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається на Державу якщо шкоду завдано смертю внаслідок кримінального правопорушення та за умови що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення є неплатоспроможною та для потерпілої втрачена можливість отримання відшкодування від цієї особи. Отже, для застосування наведеної норми суд першої інстанції, окрім іншого, повинен був перевірити обставини щодо неплатоспроможності боржника та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. В судовому засіданні ствердження позивачки про неплатоспроможність особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, судом не перевірені. Фактично суд обмежився з`ясуванням обставин щодо виконання судового рішення на час вирішення спору. Суд повинен був у судовому засіданні з`ясувати позиції сторін та крізь призму судового контролю оцінити за наявними у матеріалах справи доказами обставини з урахуванням яких суд дійшов висновку про неплатоспроможність боржника. Як ознаки неплатоспроможності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення суд обмежився відомостями отриманими державним виконавцем щодо джерел отримання доходів в ДРФО і щодо знаходження на обліку в органах ДФС станом на 12 жовтня 2020року та 22 лютого 2021року, особи, яка відбуває покарання за вироком суду; і вважав достатнім для підтвердження неплатоспроможності того, що у відповідних реєстрах відсутня інформація як з приводу зареєстрованих за боржником ОСОБА_2 транспортних засобів так і належності останньому нерухомого майна. Водночас обсяги майнових активів боржника не обмежуються наявністю в останнього зареєстрованого права власності на нерухоме майно та транспортні засоби, без з`ясування чи має боржник майно на праві спільної власності і чи належить цій особі інше майно. З`ясування майнового стану надало би можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період. Включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у родинних стосунках з боржником, а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника фактів реєстрації майна (майнових прав) що становлять спільну сумісні власність на цих осіб. Фінансове становище боржника на час вирішення спору також судом першої інстанції фактично не перевірено належним чином і не підтверджено наданими доказами, оскільки зовсім не з`ясовано доходи, витрати, майно чи зобов`язання ОСОБА_2 , який на час виникнення спірних правовідносин працював і займав посаду в органах місцевого самоврядування, - та за відсутності доказів правові мотиви з приводу неплатоспроможності ОСОБА_2 є не доведеними і спростовуються в ході розгляду справи апеляційним судом. Суд першої інстанції не відреагував на аргументи позивача стосовно достовірності та доказового значення документальних доказів виконавчого провадження та помилково вважав що зазначені документальні докази є належними та достатніми письмовими доказами які були вирішальними для розгляду справи. Застосуванням системного способу інтерпретації статті 1207 ЦК України підтверджується, що відсутність встановлення судом першої інстанції фактів належності боржнику ОСОБА_2 майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, безумовно, свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Суд фактично не виконав обов`язку і не перевірив таких обставин і не надав їм юридичну оцінку. Наведена норма покликана компенсувати потерпілій особі шкоду завдану смертю внаслідок кримінального правопорушення, замість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, тільки за наявності виняткових обставин, коли така особа є неплатоспроможною і у потерпілої втрачена можливість отримання від неї відшкодування. Однак в рішенні суду таких обставин не встановлено, та рішення не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів щодо незадовільного майнового стану боржника ОСОБА_2 , який таким рішенням був би позбавлений будь-яких зобов`язань по відшкодуванню потерпілій шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням. Отже, якщо позивач для підтвердження обставин якими вона обґрунтовувала свої вимоги не надала належних та достатніх письмових доказів, а формально обмежилася матеріалами виконавчого провадження та,- після створення судом умов для того, щоб надати пояснення і докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог,- таких доказів не надала, суд відповідно до вимог процесуального законодавства ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів. За таких умов, взаємний зв`язок доказів в їх сукупності не вказує на їх достатність для вирішення питання про встановлення обставин щодо неплатоспроможності ОСОБА_2 , які входять до предмету доказування та заявлені позовні вимоги не підтверджують. Тому судом першої інстанції не було забезпечено справедливий баланс між відповідними конкуруючими приватним та державним інтересами. Водночас з мотивів правового захисту прав потерпілої особи апеляційний суд вважає що позивач має практичну доступну для неї можливість заявити таку вимогу в майбутньому за умови зміни майнового стану особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 700000,00грн. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби задовольнити. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2023року скасувати. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 700000,00грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 19 грудня 2023року. Судді: