Постанова 4803 № 212/4539/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9464/23 Справа № 212/4539/23 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді - Тимченко О.О., суддів - Зубакової В.П.,Остапенко В.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/4539/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2023 року, повний текст рішення складено 06 вересня 2023 року (суддя Власенко М.Д.), ухваленого в приміщенні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача на посаді підземного кріпильника шахти Родіна Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «Кривбасзалізрудком»). 10 січня 2023 року ЛЕК Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлене професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень І ст. (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, ЛН І-ІІ ступеня, радикулопатія попереково-крижова і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), парезом розгиначів лівої стони. По факту професійного захворювання було проведено розслідування причини виникнення професійного захворювання, про що складено відповідний Акт за формою П-4. Висновком МСЕК від 11 травня 2023 року позивачу первинно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. Внаслідок отримання професійних захворювань позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у лікаря, приймати ліки. Крім того, змінився його спосіб та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Позивачу важко допомагати по господарству своїй родині, його постійно турбує стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереково-крижовому відділах хребти, відчуття затерпання в кінцівках. Позивач вважає, що професійне захворювання виникло внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві, де він працював. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 234 500 грн. Просить суд стягнути з АТ «Криворізького залізорудного комбінату» на його користь 234 500 грн. за спричинену моральну шкоду у зв`язку із втратою здоров`я на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних,душевних,психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача впродовж 20 років, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 200 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди .Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 234500 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач в апеляційній скарзі посилається на неврахування судом першої інстанції принципу розумності виваженості та справедливості, відсоток втрати працездатності, що становить 65 % і ІІІ групу інвалідності встановлені безстроково, істотність вимушениз змін у житті, характер професійного захворювання, також пов`язані з хворобою моральні страждання та ступінь вини відповідача. Судом не надано надано належної правової оцінки розміру моральної шкоди та взято до уваги лише доводи представника відповідача. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від представника АТ «Криворізький залізорудний комбінат» Овчиннікова Б.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та надуманими, тому в задоволенні скарги просить відмовити. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05 червня 2000 року по 11 грудня 2020 року працював підземним кріпильником 4 розряду шахти «Родіна». 11 грудня 2020 року звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП (а.с.31-37). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Державної установи «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 10 січня 2023 року за № 30, позивачу були встановлені професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остерартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), парезом розгиначів лівої стопи. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня (а.с.13-15). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17 лютого 2023 року, проведеного на АТ «Кривбасзалізрудком» , встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача, а саме: працюючи підземним кріпильником на дільниці № 17 шахти «Родіна» («Криворізька») АТ «Кривбасзалізрудком» у період з 05.06.2000 року по 11.12.2020 року, ОСОБА_1 в підземних умовах шахти заготовляв та доставляв до місця виконання робіт матеріали, необхідні для будівництва вентиляційних пристроїв та перемичок всіх видів; зачищав боковини та покрівлю виробки від шматків гірничої маси, що відшарувалася за допомогою перфоратора, відбійного молотка або вручну; встановлював за необхідністю запобіжні полки, перекриття, ляди та огородження; підбирав та готував всі елементи опалубки для будівництва бетонних перемичок; готував бетонну суміш або цементний розчин, необхідні при будівництві перемичок з цегли, бетону, шлакоблоку; споруджував усі види вентиляційних перемичок та ремонтував їх; улаштовував та ремонтував вентиляційні двері, вікна, замірні станції, дерев?яні щити, труби, заслони, помости; встановлював дверні коробки; встановлював запобіжні решітки на загальношахтних вентиляційних ходових підняттєвих; встановлював драбинні полки та драбини в загальношахтних вентиляційних ходових підняттєвих та ремонтував їх; улаштовував полки під вентилятори часткового провітрювання, встановлював вентилятори. У підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним навантаженням (а.с.4-8). З пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17 лютого 2023 року, встановлено , що причиною виникнення хронічного професійного захворювання є важкість праці маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну перевищувала на 6 кг і складала 36 кг при нормі до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі 50,3 % зміни при нормі до 25 %, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України № 248 від 08.04.2014 року; пил переважно фіброгенної дії - концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 1,3 рази (2,6 мг/м3при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 року № 1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони». Згідно довідки МСЕК від 11 травня 2023 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати працездатності за захворюванням: радикулопатія 50 %, ХОЗЛ 15 % з 17 квітня 2023 року по 01 травня 2024 року та ІІІ групу інвалідності. Дата переогляду 10 квітня 2024 року (а.с.11-12). Позивачу рекомендовано медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення. У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач неодноразово звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.16-30). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача впродовж 20 років, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 200 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 234500 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди. Такі висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`я з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я . Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17 лютого 2023 року, проведеного на АТ «Кривбасзалізрудком» , встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача, а саме: працюючи підземним кріпильником на дільниці № 17 шахти «Родіна» («Криворізька») АТ «Кривбасзалізрудком» у період з 05.06.2000 року по 11.12.2020 року, ОСОБА_1 в підземних умовах шахти заготовляв та доставляв до місця виконання робіт матеріали, необхідні для будівництва вентиляційних пристроїв та перемичок всіх видів; зачищав боковини та покрівлю виробки від шматків гірничої маси, що відшарувалася за допомогою перфоратора, відбійного молотка або вручну; встановлював за необхідністю запобіжні полки, перекриття, ляди та огородження; підбирав та готував всі елементи опалубки для будівництва бетонних перемичок; готував бетонну суміш або цементний розчин, необхідні при будівництві перемичок з цегли, бетону, шлакоблоку; споруджував усі види вентиляційних перемичок та ремонтував їх; улаштовував та ремонтував вентиляційні двері, вікна, замірні станції, дерев?яні щити, труби, заслони, помости; встановлював дверні коробки; встановлював запобіжні решітки на загальношахтних вентиляційних ходових підняттєвих; встановлював драбинні полки та драбини в загальношахтних вентиляційних ходових підняттєвих та ремонтував їх; улаштовував полки під вентилятори часткового провітрювання, встановлював вентилятори. У підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним навантаженням (а.с.4-8). З пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 17 лютого 2023 року, встановлено , що причиною виникнення хронічного професійного захворювання є важкість праці маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну перевищувала на 6 кг і складала 36 кг при нормі до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі 50,3 % зміни при нормі до 25 %, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу» , затвердженими наказом Міністерства охорони здоров?я України № 248 від 08.04.2014 року; пил переважно фіброгенної дії - концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично-допустиму в 1,3 рази (2,6 мг/м3при ГДК 2,0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 року № 1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони». Отже, роботодавець під час роботи позивача допустив порушенням статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Згідно п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Згідно довідки МСЕК від 11 травня 2023 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати працездатності за захворюванням: радикулопатія 50 %, ХОЗЛ 15 % з 17 квітня 2023 року по 01 травня 2024 року та ІІІ групу інвалідності. Дата переогляду 10 квітня 2024 року (а.с.11-12). Позивачу рекомендовано медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення. У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач неодноразово звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.16-30). Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою професійним захворюванням, правильно визначив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені статті 16 Цивільного Кодексу України. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України. Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача впродовж 20 років, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: В.П. Зубакова В.О. Остапенко