Постанова 4811 № 465/3597/21

Справа № 465/3597/21 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М. Провадження № 22-ц/811/1572/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. Категорія: 53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Матяш С.І., з участю: представника позивачів - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, уточненим заявою від 06.03.2023 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, звернених до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с.78-79), в якому просили стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі по 187481 грн. кожному з них, завдану смертю ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участі транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 . В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 12.02.2019 року, близько 23 год. 20 хв., на АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_6 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який від отриманих травм помер у Львівській обласній клінічній лікарні. За даним фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводилося досудове розслідування, внесене до ЄРДР за №12019140080000464 від 20.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, однак, кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення. Вказували, що передчасна смерть батька, чоловіка та сина стала важкою травмою для неповнолітньої доньки, сина, дружини та матері, внаслідок чого їм завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях, яких вони зазнали від втрати близької їм людини, та вимушених у зв`язку з цим змін у їхньому житті. При визначенні розміру морального відшкодування позивачі враховувували належне кожному із них від страховика забезпеченого транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 12519 грн. (200000 - 12519 = 187481 грн.). Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржили позивачі, просять його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким їхні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивачі зазначають, що виплаченого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» кожному з них відшкодування моральної шкоди у розмірі 12519 грн. є недостатнім, щоб покрити завдану їм моральну шкоду. Наголошують, що згідно з положеннями ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Вважають, що суд не повинен був відмовляти у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки потерпілий не перебував у стані алкогольного сп`яніння, а лише переходив дорогу по нерегульованому пішохідному переходу, в той же час, водій мав розуміти, що керує джерелом підвищеної небезпеки, і бути обережним та передбачити можливу небезпеку у вигляді раптового виходу пішохода на проїзну частину дороги, що і є підставою для стягнення заявленої ними моральної шкоди. В судове засідання апеляційного суду відповідач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання йому судової повістки рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на відому суду адресу зареєстрованого місця його проживання, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у його відсутності. Заслухавши пояснення сторони позивачів в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено, що 12.02.2019 року, близько 23 год. 20 хв., на вул. Генерала Чупринки, 44 у м. Львові відбулось ДТП (наїзд на пішохода) за участю транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_6 , та пішохода ОСОБА_7 , який від отриманих травм помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській обласній клінічній лікарні. Ознак алкогольного сп`яніння у потерпілого виявлено не було. За даним фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводилося досудове розслідування, внесене до ЄРДР за №12019140080000464 від 20.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, однак, постановою від 23.06.2020 року вказане кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення. В постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що причиною ДТП є дії потерпілого, зокрема, та обставина, що пішохід вийшов на смугу руху автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на такій віддалі, яка вже була не достатньою для уникнення наїзду. Також встановлено, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яка відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , здійснила виплату позивачам моральної шкоди у розмірі по 12519 грн. кожному з них. Частиною першою статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України). Отже, в силу наведених вище положень статті 1187 ЦК України, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події, тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак, у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Отже, встановлені обставини справи та системний аналіз зазначених вище норм права вказує, на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для присудження позивачам морального відшкодування, спричиненого смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач, незалежно від його вини. При визначенні розміру такого відшкодування, суд ураховує положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого, зокрема, ту обставину, що порушення правил дорожнього руху потерпілим стало причиною ДТП, а також вимоги розумності та справедливості, і доходить висновку, що кожному з позивачів необхідно присудити з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн. Таким чином, з наведених вище мотивів рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів та стягнення кожному із них з відповідача по 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та враховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом й те, що відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільнені від сплати судового збору в даній категорії справ, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (974 грн. 90 коп.) та апеляційної скарги (1462 грн. 35 коп.), що сумарно становить 2437 грн. 25 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог - 13%), підлягають стягненню з відповідача в дохід держави. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 у користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі по 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень кожному. В задоволенні решти вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень 25 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 грудня 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич