Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3457/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3457/23 пров. № А/857/16964/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Качмара В.Я., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 500/3457/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Баб`юк П.М. в м. Тернополі Тернопільської області 06.09.2023 року в порядку письмового провадження), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.06.2023 № 027185. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивач не є автомобільним перевізником та 29.04.2023 не здійснював жодних перевезень вантажів транспортними засобами, відповідно не допускав (не міг допускати) порушень статті 48 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ), тому відповідачем безпідставно застосовано до ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф. Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області шляхом проведення рейдової перевірки, перевірено транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (причіп НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ), що належить ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 . Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) виявлено порушення статті 34 Закону № 2344-ІІІ під час перевезень вантажів: габаритне обмеження - загальна довжина т/з 22,80 м при допустимих 18,75 м від 20% до 30%, ширина т/з 3.75 при допустимих 2,60 м понад 30 %, висота т/з 4, 15 при допустимих 4 до 5%. Результати проведення рейдової перевірки оформлено актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.04.2023 № 1254. В акті, графа «Пояснення водія про причини порушення», водій ОСОБА_2 зазначив: «ознайомлений». Про розгляд 13.06.2023 матеріалів справи про порушення законодавства позивача було інформовано листом від 12.05.2023 № 34270/37/24-23, надісланим рекомендованим листом, який, згідно відомостей трекінгу відправлень, вручено особисто 23.05.2023. 13.06.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області прийнято постанову № 027185, якою за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачено абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-ІІІ. Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: -для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; -для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам. З матеріалів справи встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.04.2023 № 1254 зафіксовано перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу. Наведене також підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.04.2023 № 0077336 та актом про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів № 0002687 від 29.04.2023 Встановлені обставини свідчать про вчинення 29.04.2023 порушення законодавства про автомобільний транспорт, за що абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу. З приводу тверджень позивача про те, що він не є перевізником у спірних правовідносинах, а належний йому на праві власності транспортний засіб був переданий іншій особі, апеляційний суд виходить з наступного. Аналіз положення Закону № 2344-III дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників. В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 р. № 1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п.3 якого підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування. Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція), за письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. Також, згідно з пунктом 6.3 Інструкції якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону № 2344-ІІІ чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону № 2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ. Таким чином, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону). При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що транспортний засіб є вантажним, а тому, у разі передаючі його у користування іншим особам позивач мав передбачити його використання, втому числі, і для перевезення вантажів, та оформити вказану передачу належним чином. Попри те, що положення пункту 6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, передбачаючи подальше використання вантажного автомобіля, власник транспортного засобу повинен був ужити всіх заходів для усунення можливих непорозумінь. Натомість, позивач не надав жодних доказів передачі транспортного засобу іншим особам. Крім того, апелянтом не зазначено, чому його транспортний засіб перебував у користуванні третьої особи, доводи апелянта базуються виключно на незгоді з оскаржуваним рішенням. Щодо покликання позивача на те, що жодні документи, в тому числі Акт проведення перевірки, в його присутності не складався та жодних документів він не підписував, колегія суддів зазначає, що про розгляд 13.06.2023 матеріалів справи про порушення законодавства позивача було інформовано листом від 12.05.2023 № 34270/37/24-23, який було надіслано йому рекомендованим листом. Вказаний лист, згідно відомостей трекінгу відправлень, даний лист вручено особисто 23.05.2023. Вказане свідчить, що відповідачем дотримано вимоги законодавства в частині належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи та спростовує твердження позивача про те, що був позбавлений права на участь у розгляді справи та можливості наведення своїх доводів та надання пояснень. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, службовими особами відповідача було правомірно розглянуто справу без участі уповноваженої особи позивача, відповідно рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 500/3457/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді В. Я. Качмар М. А. Пліш