Постанова 4824 № 752/16788/23

Постанова Іменем України 18 грудня 2023 року м. Київ провадження №33/824/4906/2023 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О.Ф. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Єсауленко М. В. від 13 вересня 2023 року у справі №752/16788/23 Голосіївського районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 У С Т А Н О В И В: 05 серпня 2023 року інспектором з ОПБ, старшим лейтенантом УПП в м. Києві Майстренком Р. В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №499203 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 05.08.2023, о 22 год. 00 хв., на вул. Васильківська, 17, в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. В протоколі зазначено, що водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначено, що до протоколу додаються відео 472269, 473841, направлення до лікаря нарколога. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів, що він відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager». Вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів, що він керував автомобілем. Додав, що відеозаписом не зафіксовано жодних ознак сп`яніння, про які зазначено у протоколі та направленні. Поліцейські не повідомляли йому таких ознак, натомість після прохання дихнути в бік поліцейського, останньому здалося щось негарним, після чого він запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на що він погодився, однак місцевим судом вказані доводи були проігноровані. Зазначив що зупинка його автомобіля була безпідставною з огляду на те, що поліцейські незаконно винесли постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки прозора пластикова накладка на номерному знаку його автомобіля давала змогу безперешкодно прочитати номерний знак з відстані 20 метрів. За обставин незаконності зупинки його автомобіля, вважав, що всі подальші дії поліцейських теж були незаконними. Вказав, що фабула протоколу не відповідає диспозиції ст. 130 КУпАП, оскільки остання передбачає відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, в той час як у протоколі зазначено що він керував з ознаками алкогольного сп`яніння. Акцентував увагу, що місцевий суд проігнорував його доводи про те, що поліцейські не роз`яснили йому права, в тому числі право на захист, а також порушили його право на залучення захисника. Зазначив, що наявний в матеріалах справи відеозапис, наданий суду, не відповідає положенням Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, оскільки не є безперервним. Резюмував, що місцевий суд не взяв до уваги не дотримання поліцейськими вимог ст. 252, 280 та 283 КУпАП, зокрема щодо фіксації місця й часу правопорушення. За вказаних обставин просив скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13.09.2023 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У судове засідання, призначене на 06.11.2023 ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений своєчасно та належним чином. 06.11.2023 ОСОБА_1 з`явився до приміщення Київського апеляційного суду безпосередньо перед судовим засіданням та через відділ прийому громадян подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою. Апеляційний суд вказане клопотання задовольнив та відклав розгляд справи на 28.11.2023. У судове засідання, призначене на 28.11.2023 ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений своєчасно та належним чином. 28.11.2023 ОСОБА_1 з`явився до приміщення Київського апеляційного суду безпосередньо перед судовим засіданням та через відділ прийому громадян подав. До клопотання долучено докази на підтвердження хвороби 06.11.2023. Апеляційний суд вказане клопотання задовольнив та відклав розгляд справи на 11.12.2023. У судове засідання, призначене на 11.12.2023 ОСОБА_1 не з`явився. Разом з тим, у зв`язку із відсутністю відомостей щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційний суд, з метою належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи апеляційної скарги, відклав розгляд справи на 18.12.2023. У судове засідання, призначене на 18.12.2023 ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений своєчасно та належним чином. 18.12.2023 ОСОБА_1 з`явився до приміщення Київського апеляційного суду безпосередньо перед судовим засіданням та через відділ прийому громадян подав клопотаннявідкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю залучення захисника для реалізації його права на захист. Доказів про поважність причин неявки в судове засідання 28.11.2023 не долучив. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, суд неодноразово відкладав розгляд справи за клопотаннями ОСОБА_1 , поданих ним особисто через відділ прийому громадян Київського апеляційного суду безпосередньо перед судовими засіданнями. До приміщення суду ОСОБА_1 з`являвся щоразу безпосередньо перед засіданнями та подавав клопотання, однак в судові засідання не з`являвся. Суд вважає, що зазначені ОСОБА_1 підстави для відкладення розгляду справи свідчать про зловживання останнім своїми правами. Так з матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 скористався правом на захисника та відповідно до ордеру серії АА №1337880 від 13.09.2023 та витягу з договору про надання правничої допомоги від 25.08.2023 його захищав адвокат Чернецький К. А. (а.с. 15-16). З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що таке право відоме ОСОБА_1 і з моменту звернення до суду з апеляційною скаргою 22.09.2023 до судового засідання, призначеного на 18.12.2023, тобто за майже три місяці розгляду справи в суді апеляційної інстанції на власний розсуд не використовував надане право. Так, як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 три рази звертався з клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, та жодного разу не заявляв у такому клопотання про необхідність реалізації його права на захисника. Разом з тим, перед судовим засіданням, призначеним на 18.12.2023 о 09 год. 50 хв., до відділу прийому громадян Київського апеляційного суду ОСОБА_1 особисто подав клопотання о 09 год. 22 хв. виключно з підстав необхідності залучення захисника. Більше того, доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання 28.11.2023 суду не надано. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із визнанням причин неявки до суду неповажними. З урахуванням змісту ч. 6 ст. 294 КУпАП, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, а також аз обставин визнання неповажними причин неявки до суду ОСОБА_1 , суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності скаржника. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 05.08.2023, о 22 год. 00 хв., на вул. Васильківська, 17, в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №499203 від 05.08.2023; направленням на огляд ОСОБА_1 , постановою серії ЕАС №7467500 від 05.08.2023 відносно ОСОБА_1 та відеозаписом з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано його винним за відсутності доказів відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного забобу і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне. Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп`яніння. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції). У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, можуть фіксуватися технічними засобами відео фіксації. Отже, з аналізу положень ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу 3 Інструкції вбачається, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_1 , а також факт відмови останнього від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров`я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації. З вищенаведеного вбачається, що положення Інструкції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом. Більше того, матеріали справи містять відомості щодо підстав зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 . Такі обставини зафіксовані постановою серії ЕАС № 7467500 від 05.08.2023 та безпосередньо на бодікамери поліцейських. Отже, при виявленні ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 у поліцейських виникла законна вимога до останнього щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а у водія ОСОБА_1 виник обов`язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР. Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису. Отже, у справі, що переглядається встановленню підлягають факти керування ОСОБА_2 автомобіля а також, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Як вже вказувалося вище, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №499203 від 05.08.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , 05.08.2023, о 22 год. 00 хв., на вул. Васильківська, 17, в м. Києві, керував транспортним засобом «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. В протоколі також зазначено що ОСОБА_1 підписувати протокол відмовився (а. с. 1). З направлення на огляд водія ОСОБА_1 до КМНКЛ «Соціотерапія» вбачається, що в останнього виявлені наступні ознаки сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови (а.с. 3). Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо незаконності зупинки його автомобіля з огляду на наступне. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. З матеріалів справи вбачається, що події, відображені у протоколі серії ААД №499203 від 05.08.2023 та постанові серії ЕАС №7467500 від 05.08.2023, відбувалися під час дії воєнного стану. З копії постанови серії ЕАС №7467500 від 05.08.2023 вбачається, що підставою зупинки ОСОБА_1 було те, що останній 05.08.2023, о 21 год. 21 хв., в м. Києві на вул. Васильківська, 22, керував транспортним засобом «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому задній д.н.з. був закритий пластиковою накладкою, що не давало можливості його визначити за 20 м. (а. с. 3). З огляду на викладене доводи скаржника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що матеріалами справи, а саме постановою серії ЕАС №7467500 від 05.08.2023, підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому задній д.н.з. був закритий пластиковою накладкою, що не дає можливості його визначити за 20 м. Крім того, відеозаписом зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_1 . Як на перевірку доводів скаржника, судом апеляційної інстанції досліджено відеофайли з бодікамери поліцейського, що містяться на СД-диску (а.с. 6), щодо яких суд зазначає наступне. Відеозаписом зафіксовано, що поліцейські зупинили «Mercedes-BenzS500», д.н.з. НОМЕР_1 , та встановили особу водія, а саме ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив причину зупинки, а саме, що водій керував транспортним засобом на якому задній д.н.з. був закритий пластиковою накладкою, що не дає можливості його визначити за 20 м. ОСОБА_3 повідомив, що їхав додому, і що йому вже виносили попередження за вказане порушення, однак він тільки виїхав з автозаправної станції, де не знайшов необхідну рамку для д.н.з. В подальшому працівники розпочали розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Під час спілкування у поліцейського виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. На пропозицію поліцейського в установленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 спочатку погодився та повідомив поліцейським, що оскільки його зупинили на зупинці для громадського транспорту він хоче перепаркувати автомобіль у найближчий двір. Після чого ОСОБА_1 здійснив рух на автомобілі протягом декількох хвилин до найближчого двору де він зупинився. Після того, як поліцейські підійшли до автомобіля водій ОСОБА_1 замкнувся у салоні авто та не виходив до поліцейських, розмовляючи по телефону. Після певного часу очікування ОСОБА_1 вийшов до поліцейських та на їх запитання щодо проходження огляду відповів, що буде проходити огляд. Після чого, поліцейський детально роз`яснив ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме, що водій може пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager». У випадку незгоди з результатами такого огляду, чи у випадку відмови від проходження огляду на місці зупинки водій може пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Також поліцейський роз`яснив, що у випадку відмови від проходження огляду, водій порушить п. 2.5. ПДР за що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Після роз`яснення поліцейським процедури проходження огляду ОСОБА_1 висловив згоду саме на проходження огляду у медичному закладі. Після чого разом з поліцейськими у службовому автомобілі направилися до відповідного медичного закладу. По дорозі ОСОБА_1 спілкувався по телефону та висловив бажання зупинити автомобіля на півдорозі з метою очікування його захисника. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що оскільки вони направляються на огляд до медичного закладу на службовому автомобілі, вони не мають повноважень зупинятися на півдорозі та чекати захисника. При цьому поліцейський повідомив ОСОБА_1 назву медичного закладу та його адресу, зазначивши, що його захисник може прибути одразу до мед закладу. Також повідомив, що вони зможуть зачекати на захисника у мед закладі, однак не посеред дороги. На що ОСОБА_1 повідомив, що його захисник не може прибути до медичного закладу. Поліцейський роз`яснив останньому, що він може скористатись безоплатною правовою допомогою, і може викликати йому адвоката, однак лише за адресою медичного закладу, оскільки вони знаходяться у процесі проходження огляду і не можуть зупинитися та переривати його. На такі роз`яснення ОСОБА_1 висловив категоричну відмову від проходження огляду у медичному закладі, і висловив бажання розвернутися та їхати до місця де знаходився його автомобіль. Після повернення до автомобіля, поліцейські ще раз роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду. На що останній не висловлював бажання пройти огляд та вже ігнорував будь які звернення поліцейських, розмовляючи по телефону. При цьому, зазначені вище протокол, направлення, постанова серії ЕАС №7467500 та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозапис викладений на диску не є безперервним, однак об`єму відео, що містяться на цьому диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин визнання факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що поліцейські не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, оскільки, як вже вказано вище відеозаписом зафіксовано, що поліцейський пропонував пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager» так і у медичному закладі і така пропозиція відносно ОСОБА_1 була законною з огляду на зафіксований відеозаписом факт керування ОСОБА_1 автомобіля. Разом з тим, відеозаписом зафіксовано, що після пропозиції пройти огляд ОСОБА_1 не висловив згоду на проходження огляду на місці зупинки, а висловив згоду на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, однак по дорозі до медичного закладу від проходження огляду відмовився. Доводи скаржника про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння спростовуються відеозаписом і не свідчить про порушення прав ОСОБА_1 та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з огляду на те, що законом не встановлено вимоги щодо обов`язкового висловлення вербальним шляхом незгоди із пропозицією пройти огляд, адже в даному випадку сукупність обставин, встановлених судом, вказує на те, що ОСОБА_1 висловив незгоду своїми пасивними діями, а саме ігнорував пропозиції поліцейських, та на власний розсуд обрав пройти огляд саме у закладі охорони здоров`я, ігноруючи пропозицію поліцейського пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про встановлений факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, і як наслідок наявності в діях останнього порушення п. 2.5 ПДР України. Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимог цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. І для такої реалізації його права, останній отримував посвідчення водія та здавав відповідні тести. Відтак п. 2.5 ПДР відомий ОСОБА_1 , як і відомий установлений законом порядок проходження огляду на стан сп`яніння, а тому доводи про порушення порядку процедури огляду є безпідставними. У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки ОСОБА_1 на місці зупинки відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки з використанням приладу «Drager» та в закладі охорони здоров`я, що підтверджено доказами в матеріалах справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР. Доводи скаржника щодо розбіжностей в місці зупинки транспортного засобу та місці, що зазначено у протоколі та у постанові не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та не свідчать про порушення прав останнього поліцейськими, відтак і не мажуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Водночас апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції надавав оцінку таким доводам скаржника та апеляційний суд погоджується з наданою оцінкою, що такі обставини є формальними, оскільки з відеозапису, як вже вказувалось вище, вбачається, що після зупинки поліцейськими ОСОБА_1 за керування автомобілем із пластиковою накладкою на д.н.з., та розглядом такої справи, водій ОСОБА_1 проїхав у двір, за кілька хвилин руху. Відтак і різні адреси у протоколі та у постанові свідчать про різні місця їх розгляду. У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №499203 від 05.08.2023; направленням на огляд ОСОБА_1 , постановою серії ЕАС №7467500 від 05.08.2023 відносно ОСОБА_1 та відеозаписом з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобіля та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, що наявний в матеріалах справи висновок КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», яким встановлено тверезий стан ОСОБА_1 є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Дійсно, матеріали справи містять висновок КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» №004081 від 08.08.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» в порядку самозвернення, згідно заяви 06.08.2023, о 18 год. 10 хв., був оглянутий лікарем та за результатами огляду встановлено тверезий стан у громадянина ОСОБА_1 (а. с. 31). Разом з тим, з урахуванням положень ч. 4 ст. 266 КУпАП, законом не передбачено проходження огляду у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду в порядку самозвернення, оскільки такий огляд проводиться на вимогу та в присутності поліцейського. Відтак, суд першої інстанції вірно дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновок КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» №004081 від 08.08.2023не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, тобто порушення осьаннім п. 2.5 ПДР України. З тих же підстав місцевий суд вірно не взяв до уваги результати лабораторних досліджень №969 та №2554 від 07.08.2023 Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що поліцейські не роз`яснили йому права та перешкоджали у реалізації його права на захист. Як вже зазначалось вище, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право на захисника. І з відеозапису не вбачається, що поліцейські відмовляли їй у реалізації такого права. Більше того, з відеозапису вбачалось сприяння реалізації такого права поліцейськими які пропонували викликати ОСОБА_1 адвоката на адресу медичного закладу, однак ОСОБА_1 на власний розсуд реалізував таке праві та відмовився від запропонованого права. Отже, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не скористався таким правом на власний розсуд. Відтак доводи скаржника про те, що поліцейські перешкоджали у реалізації ОСОБА_1 у спілкуванні з адвокатом є безпідставними, тому відхиляються судом апеляційної інстанції. В цілому доводи апеляційної скарги є тотожними клопотанню про закриття провадження у справі, поданого до суду першої інстанції, який надав їм належну оцінку та розглянув з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним. Доводи скаржника, що зводяться до фактичного оскарження винесеної поліцейським постанови серії ЕАС №7467500 від 05.08.2023 відносно ОСОБА_1 , правого значення не мають, з огляду на те, що переглядається постанова суду в межах складеного відносно ОСОБА_1 протоколу серії ААД №499203 від 05.08.2023 за порушення п. 2.5. ПДР України. Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. Ф. Мазурик