Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2389/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року справа №200/2389/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи Центр пробації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 р. у справі № 200/2389/23 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до судуз позовом до Державної установи Центр пробації, в якому позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Державної установи Центр пробації щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000,00 грн щомісячно з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року; зобов`язати Державну установу Центр пробації нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона з 21 листопада 2006 року по 02 березня 2023 року працювала в Державній кримінально виконавчій службі, у тому числі з 21 листопада 2021 року в Деснянському районному відділі Державної установи Центр пробації в Донецькій області. У березні 2023 року вона звернулась до Державної установи Цент пробації за виплатою додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 на період воєнного стану починаючи з 24 лютого 2022 року. Державною установою Центр пробації надано відповідь, в якій зазначено, що особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації у період воєнного стану до виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24 лютого 2022 року Про введення воєнного стану в Україні та Законом України Про правовий режим воєнного стану не залучались, відтак для виплати додаткової винагороди немає підстав. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй, починаючи з 24 лютого 2022 року по 31 серпня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 р. у справі № 200/2389/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Державної установи Центр пробації щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 гривень 00 копійок щомісячно з 06 березня 2022 року по 08 липня 2022 року. Зобов`язано Державну установу Центр пробації нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно з 06 березня 2022 року по 08 липня 2022 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Пунктом 1 Постанови № 168 чітко визначено, що: право на додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть (тобто, заступають у наряд чергування тощо) службу в органах та установах зазначеної Служби, а не всі працівники Державної установи Центр пробації, які навіть не мають посадових завдань та обов`язків дотичних до несення служби. Оскільки, поняття несення служби включає в себе чергування у складі наряду чергової частини, участь в оперативних заходах несення варти тощо, то пункт 1 Постанови № 168 не потребує додаткових застережень, так як там вже використано поняття несення служби; виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а відтак за відсутності таких наказів, підстави для нарахування та виплати такої винагороди, на думку представника відповідача, відсутні; для виплати винагороди несення служби має бути в органах та установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України. Відповідно до записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 21 листопада 2006 року прийнята на службу у Державну кримінально виконавчу службу, а 02 березня 2023 року звільнена зі служби (запис 2,3). Відповідно до послужного списку Д-000728 позивач з 22 листопада 2021 року по 02 березня 2023 року працювала старшим інспектором Деснянського районного відділу філії Державної установи Центр пробації у місті Києві та Київській області. 02 березня 2023 року позивач звернулась із зверненням до Державної установи Центр пробації щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 на період воєнного стану починаючи з 24 лютого 2022 року. Листом від 04 квітня 2023 року Державною установою Центр пробації Міністерства юстиції України надано відповідь, якою відмовлено у нарахуванні та виплаті додаткової грошової винагороди через відсутність правових підстав для проведення такого нарахування. Окрім наведеного, у листі вказано, що особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації у період воєнного стану виконують службові обов`язки відповідно до посадових інструкцій, Положень про відділи (сектори) філій Державної установи Центр пробації та Колективного договору. До виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні, Законом України Про правовий режим воєнного стану, для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави не залучалися. Накази про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не видавалися. Не погоджуючись з бездіяльністю Державної установи Центр пробації Міністерства юстиції України що полягає у невиплаті щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, позивачка звернулася з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Строк дії воєнного часу продовжувався відповідними Указами Президента України і дії натепер. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022. Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 до згаданої постанови № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів та поліцейським доповнено словами , а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка,. При цьому, пунктом 2 постанови КМУ № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022. Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Втім, постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Після слова щомісячно доповнити словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць). Пунктом 2 постанови КМУ № 754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022. Водночас, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. У рішенні від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001 Конституційний Суд України також зазначив, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, ч. 1 ст. 52 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII Про Кабінет Міністрів України встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. З огляду на викладене, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин змін, внесених Постановою Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 року № 754 з 1 червня 2022 року, оскільки до 08 липня 2022 року відповідні зміни не були чинними. В іншому випадку, ретроактивне застосування внесених Кабінетом Міністрів України змін до Постанови № 168 призведе до звуження прав позивача. Таким чином, право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022, окрім інших, мали особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несли службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми єПідтримка. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 793 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 (далі Постанова № 793), яка набула чинності 19.07.2022, внесені зміни до Постанови № 168, зокрема до пункту першого, а саме: 1) в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; 2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Пункт 3 Постанови № 793 доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Пунктом 2 Постанови № 793 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. З огляду на наведені приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 52 Закону України Про Кабінет Міністрів України суд також дійшов висновку про неможливість застосування внесених Постановою № 793 змін з 24.02.2022. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року № 1146 Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 (далі Постанова № 1146), яка набула чинності 18.10.2022, внесені зміни до абзацу першого п. 1 Постанови № 168, зокрема, виключено слова , а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), та (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць). При цьому, п. 2 Постанови № 1146 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року. Судом встановлено, що у період з 22 листопада 2021 року по 02 березня 2023 року працювала старшим інспектором Деснянського районного відділу філії Державної установи Центр пробації у місті Києві та Київській області, тобто позивач відносилась до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Відповідно до положення про Деснянський районний відділ філії Державної установи Центр пробації у м. Києві та Київській області, останній є уповноваженим органом з питань пробації, який безпосередньо забезпечує виконання у межах адміністративно територіальної одиниці певних видів адміністративних стягнень та кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації (Розділ І. Загальні положення, пункт 1). Відділ безпосередньо підпорядковується філії Державної установи Центр пробації у місті Києві та Київській області (Розділ І. Загальні положення, пункт 3). До складу персоналу відділу входять працівники, які працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально виконавчої служби України (Розділ І. Загальні положення, пункт 5). Додатком 37 до наказу державної установи Центр пробації від 06.09.2021 №752/ОД-2 встановлено межі територіальної юрисдикції уповноважених органів з питань пробації філії Державної установи Центр пробації у місті Києві та Київській області. Територіальна юрисдикція Деснянського районного відділу знаходиться у межах міста Києва. Відповідно до посадової інструкції старшого інспектора Деснянського районного відділу філії Державної установи Центр пробації у місті Києві та Київській області Гацули Сніжани Геннадіївни, основною метою діяльності останньої є забезпечення виконання завдань, покладених на Деснянський районний відділ, зокрема щодо реалізації в межах компетентності державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, реалізація заходів досудової та наглядової пробації, пробаційних програм, організація взаємодії з державними та громадськими організаціями, забезпечення контролю за дотриманням прав людини і громадянина при виконанні покарань, не пов`язаних з позбавленням волі. Відповідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, Програма єПідтримка поширюється на м. Київ. Отже, Деснянський районний відділ філії Державної установи Центр пробації у м. Києві та Київській області є установою Державної кримінальної виконавчої служби, місцем розташування якого є місто Київ, тобто, територія якої, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022, включена до Переліку територій, на яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка. Варто зазначає, що місто Київ включено до Переліку територій, на яких надається допомога в рамках Програми ЄПідтримка з 06 березня 2022 року, тобто з моменту прийняття розпорядження КМУ №204-р. В той же час, згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 травня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 (у редакції станом на 01 та 08 липня 2022 року) м. Київ не відносився до громад, що розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). За таких обставин, суд робить висновок, що у період з 06.03.2022 (день затвердження Переліку територій, на яких надається допомога в рамках Програми ЄПідтримка) по 08.07.2022 (дата набрання чинності змін, які внесені постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022), позивач мала право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000, 00 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, оскільки проходила службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми єПідтримка. З 08.07.2022 позивач втратила таке право, оскільки проходила службу межах територіальної громади, яка не включена до переліку громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Посилання відповідача на відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати цієї винагороди може свідчити лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду. Крім того, постанова № 168 (у спірний період) не ставила в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби до виконання завдань, передбачених Законом України Про правовий режим воєнного стану. Судом враховано і надані відповідачем докази про перебування позивача у черговій відпустці з 28.03.2022 по 06.04.2022, тривалістю 10 діб (наказ Центру пробації від 18.03.2022 № 164/в). Водночас, на законодавчому рівні не було врегульовано питання щодо отримання вказаної винагороди у випадку відпрацювання не всіх робочих днів, в яких особа набула право на додаткову винагороду. Вищезазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 у справі № 160/11851/22. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати позицію суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує її обґрунтованість. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Державної установи Центр пробації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 р. у справі № 200/2389/23 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 р. у справі № 200/2389/23 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 19 грудня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.Д. Компанієць І.В. Сіваченко