Ухвала КЦС ВС № 702/338/22

УХВАЛА 19 грудня 2023 року м. Київ справа № 702/338/22 провадження № 61-17235ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м. Монастирище, про визнання недійсним рішень фізичних осіб, оформлених протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м. Монастирище (далі - КП Теплокомуненерго» м. Монастирище), про визнання недійсним рішень фізичних осіб, оформлених протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У серпні 2023 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року повернуто заявникові, з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (касаційне провадження № 61-12473ск23). У жовтні 2023 року ОСОБА_1 вдруге звернулася доКасаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року повернуто заявникові, з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України (касаційне провадження № 61-14669ск23). Відповідно до матеріалів касаційного провадження № 61-14669ск23 копію зазначеної ухвали отримано заявником 03 листопада 2023 року. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 02 грудня 2023 року. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. В окремо доданій до касаційної скарги заяві ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки вона вже зверталася з касаційною скаргою на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року, проте ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України. При цьому перестали існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги та вважає дані обставини поважними для поновлення зазначеного строку. Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки невиконання вимог ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження. Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, оскільки заявник має довести що перешкоджало виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному зверненні до суду касаційної інстанції. Положення закону про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, установлених для цього, а у суду - обов`язку поновити такий строк у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду. Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Як підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на вказану підставу, заявник не зазначає щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Отже, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Проте заявником не зазначено відповідних відомостей. За таких обставин, заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець