Постанова Одеський апеляційний суд № 946/8286/23

Номер провадження: 33/813/2328/23 Номер справи місцевого суду: 946/8286/23 Головуючий у першій інстанції Бурнусус О. О. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.12.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря: Триколіч І.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536 грн. 80 коп., В С Т А Н О В И В: З протоколу серії ААД № 359381 від 23.10.2023 вбачається, що 23 жовтня 2023 року о 00 годині 38 хвилин в Одеській області в м. Ізмаїл по вул. Європейська, біля будинку № 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA CХ 7, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536 грн. 80 коп. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки, оскільки не довіряв технічним приладам; 2) ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року, мотивуючи тим, що не був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, копію оскаржуваної постанови отримав 15.11.2023. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. На підставі матеріалів справи встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився з датою судового засідання на 02 листопада 2023 року, однак працівник патрульної поліції зазначив, що ця дата є орієнтовною і необхідно чекати сповіщення від суду. Проте сповіщення від суду не надходило, суд першої інстанції розглянув справу 02 листопада 2023 року при фактичному належному та своєчасному сповіщенні правопорушника про дату, місце та час розгляду справи. ОСОБА_1 , отримав копію оскаржуваної постанови лише 15 листопада 2023 року (а.с. 10), а з апеляційною скаргою звернувся 23 листопада 2023 року. Апеляційний суд зазначає, що мало місце непорозуміння, яке позбавило ОСОБА_1 надати суду свої пояснення, а тому суд вважає за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року з метою забезпечення права на надання пояснень та апеляційного перегляду. 06 грудня 2023 року від ОСОБА_2 , який на підставі довіреності уповноважений Кравченком А.І. діяти в його інтересах, надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебування ОСОБА_1 за кордоном за трудовим контрактом із суднохідною компанією з 02 грудня 2023 року по 02 березня 2024 року. Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неприйняття такої заяви та повернення її без розгляду з огляду та таке. За загальним правилом судочинства кожна заява чи скарга, що подаються до суду, в тому числі, апеляційна скарга, мають бути підписані особою, яка її подає, а також мати на це відповідні повноваження. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд ніяким чином не обмежує учасників справи, оскільки останні скористались своїм правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, скористались правом на захист, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлялись про час і місце розгляду справи та надавали пояснення щодо справи. Згідно з ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Статтею 271 КУпАП «Захисник» визначено коло суб`єктів, які можуть бути захисниками у справі про адміністративне правопорушення, та документи, що підтверджують статус захисника. Згідно зі ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні дії адвокатура. Єдиним спеціалізованим законом, який регламентує надання правничої допомоги, є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 якого адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Так як законом визначено поняття адвокатської діяльності, право адвоката на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення за наявності документів, зазначених у ч. 1 ст. 271 КУпАП, так само законом має бути визначено статус іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, та перелік документів на його підтвердження. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх повноважень ОСОБА_2 надано копію довіреності на представництво (а.с. 18). Однак з Єдиного реєстру адвокатів України не вбачається, що ОСОБА_2 є адвокатом. Також ОСОБА_2 не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є фахівцем у галузі права. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не має повноважень для представництва інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, у тому числі на подання будь-яких заяв або клопотань, а тому заяву про відкладення розгляду справи необхідно повернути без розгляду. На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки у «Viber» за номером телефону, зазначеним в апеляційній скарзі самим ОСОБА_1 . З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасника справи, на підставі доводів, викладених в скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 359381 від 23.10.2023, в якому наведені обставини порушення п.2.5 «Правил дорожнього руху», (а.с.1); - відеозаписом, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 6); - направленням на огляд в медичний заклад (а.с.3); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 2) Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки, оскільки не довіряв технічним приладам, то апеляційний суд зазначає наступне. Із долученого до матеріалів справи відеозапису та пояснень правопорушника вбачається, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager, оскільки не довіряє технічному приладу, що зафіксовано на 00:03:25 00:04:05 хв. (диск 1, назва відеофайлу «export-m1cbn.MP4»). Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року (далі Інструкція) передбачає два варіанти проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння шляхом: використання спеціальних технічних засобів або у закладі охорони здоров`я. Якщо особа з будь-яких причин відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, то в такому разі залишається можливість пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Проте, як було встановлено і судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду і у закладі охорони здоров`я. Додатково апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засобами вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологіюта метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року. Наказом МВС України від 1 березня 2010 року №33, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 березня 2010 року за №262/17557, частиною 3 встановлено перелік спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння: газоаналізатор "AlcoQuant 6020"; газоаналізатор "Alcotest 6510"; газоаналізатор "Alcotest 6810"; газоаналізатор "Alcotest 7410 Plus com"; прилад спеціалізований визначення концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається, "Алконт 01". В Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки, Газоаналізатор Drager Alkotest, в тому числі 6810 включений до вказаного переліку під № У 788-14. Окрім того, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року №1529 «Про державну реєстрацію медичних виробів» Газоаналізатор Drager Alkotest має свідоцтво про державну реєстрацію №14455/2914, у якого необмежений строк дії. Виробник Drager Safety AG & Co. KGaA Revalstrasse 1/23560 Lubek Germany, що відповідає реєстраційним матеріалам, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29.12.2014 №1529 внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для застосування на території України. Таким чином газоаналізатори виробництва компанії Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік. Використання таких приладів повинно здійснююватись у суровому дотриманні Інструкції та умов експлуатації таких засобів. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про недовіру до технічних приладів є безпідставними. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, то апеляційний суд звертає увагу на таке. Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено процедуру проходження медичного огляду та наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, що зафіксовано на 00:04:10 00:04:20 хв (диск 1, назва відеофайлу «export-m1cbn. MP4»). В подальшому ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, що зафіксовано на 00:04:20 00:04:23 хв. (диск 1, назва відеофайлу «export-m1cbn. MP4»). Аналіз вказаних норм та дослідження відеозапису, дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушим вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік