Постанова Східний апеляційний господарський суд № 910/5260/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Харків Справа № 910/5260/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.2059Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 (суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 14.09.2023) у справі №910/5260/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Груіцького Олександра Володимировича, м.Краматорськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані", м.Київ, про стягнення 265 656,69 грн. ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець Груіцький Олександр Володимирович (далі - ФОП Груіцький О.В.) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (далі - ТОВ "Крона-Компані"), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 265 656,69 грн., з яких: 175 378,90 грн. - сума гарантійного платежу за Договором оренди №А69/Х-1 від 03.08.2021; 79 004,14 грн. - сума попередньої оплати з орендної плати платежу за Договором оренди №А69/Х-1 від 03.08.2021; 2 396,88 грн. - сума попередньої оплати з витрат на популяризацію за Договором оренди №А69/Х-1 від 03.08.2021; 8 876,77 грн. - сума попередньої оплати з експлуатаційних витрат за Договором оренди №А69/Х-1 від 03.08.2021. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №910/5260/23 позовні вимоги задоволено повністю. Не погодившись із означеним рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. На переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, з огляду на наступне: - з урахуванням положень п.8.4 договору момент «після закінчення строку оренди», а тим більше два місяці після його закінчення (30.09.2024) для повернення гарантійного платежу (п.14.6 договору) ще не настав; - згідно з п.1.1.35 договору строк оренди - строк фактичного платного користування орендарем приміщення. У позивача з 24.02.2022 не було жодного дня платного користування приміщенням. Таким чином, у розумінні договору другий рік строку оренди не наступив, а значить право на дострокове розірвання договору на підставі п.41.8 договору у позивача відсутнє. Отже, лист про розірвання договору надісланий позивачем без дотримання обов`язкової умови про настання другого року строку оренди і, відповідно, не створив юридичних наслідків (договір є чинним); - підстави для повернення гарантійного платежу відсутні, оскільки приміщення не повернуте (акт повернення приміщення не підписаний), орендарем не вчинені дії по приведенню приміщення до первісного стану та відокремленню поліпшень, що обумовлені договором (жодних доказів вчинення відповідних дій позивачем надано не було). Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О. Рух справи викладено у наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №910/5260/23 та постановлено розгляд означеної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін. На поштову адресу суду 06.11.2023 від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого заявник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. При цьому позивач зауважує на наступному: - безпідставним є твердження відповідача про те, що у зв`язку з підписанням сторонами акту про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні від 24.02.2022 строк оренди зупинився, а тому ФОП Груіцький О.В. не мав права на одностороннє розірвання договору. Договором та чинним законодавством не передбачено можливості зупинки, призупинення чи переривання строку оренди. Зі змісту акту від 24.02.2022 вбачається, що мова йде лише про призупинення здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні, а не про призупинення строку оренди. Сторони не підписували жодних додаткових угод, які передбачають зміну строку оренди, його зупинення чи продовження на строк дії воєнного стану. За умовами договору доказом припинення строкового платного користування є підписання сторонами акту повернення приміщення, а не акту про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні; - відповідач зазначає про те, що позивачем не повернуто приміщення в первісному стані, але саме відповідач ухиляється як від передачі орендованого приміщення, так і від огляду стану цього приміщення для створення штучних підстав для неповернення гарантійного платежу. Крім того відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що позивачем не було приведено приміщення до первісного стану. За змістом відзиву позивачем, разом з іншим, зазначено, що орієнтовний розрахунок вартості послуг адвоката складає приблизно 20 000,00 грн. Крім того 06.11.2023 від позивача надійшла заява про встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона має сплатити у зв`язку із розглядом справи, на підставі доказів, які будуть подані позивачем у порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Судова колегія звертає увагу, що до апеляційної скарги додано акт огляду приміщення №А69 від 03.10.2023. Скаржник зазначає, що цей доказ додається як новий доказ, що підтверджує фактичний стан приміщення. Такий доказ не міг бути поданий до суду першої інстанції, оскільки документ складений в процесі підготовки апеляційної скарги та має на меті відображення фактичного стану підготовки позивачем приміщення до повернення в момент його складання (03.10.2023). Відповідач не вказує у зв`язку із чим ним не було складено акту обстеження на час подання позову до суду першої інстанції. Згідно ч.8 ст.80 ГПК України докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку,коли особа,яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз ст.80 ГПК України (подання доказів) та ст.269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. У свою чергу, на відповідача покладено обов`язок подати суду докази разом із поданням відзиву. Оскільки акт огляду приміщення №А69 від 03.10.2023 (разом із фото) не був поданий відповідачем до суду першої інстанції, крім того не існував на час прийняття Господарським судом Харківської області оскаржуваного рішення, відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції означеного акту як додаткового доказу у порядку ст.269 ГПК України. Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій (ст.ст.80, 269 ГПК України), межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не прийняла до розгляду надані скаржником додаткові докази. Відповідно до ч.10 ст.270 та ч.13 ст.8 ГПК України ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 визначено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим абзацом другим частини 10 статті 270 ГПК України, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи суду не надано. За таких обставин апеляційну скаргу відповідача розглянуто в порядку абзацу 2 частини 10 статті 270 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 03.08.2021 між ТОВ "Крона-Компані" (далі - орендодавець) та ФОП Груіцьким О.В. (далі - орендар) укладено Договір оренди №А69/Х-1 (далі - договір), за умовами п.2.1 якого орендодавець зобов`язується передати в оренду приміщення, що знаходиться в Торговому центрі, а орендар зобов`язується прийняти, оплатити платежі і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.1.37 договору Торговий центр - будівля торгово-розважального центру "Караван Megastore", розташована за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, б.7. Згідно з п.1.1.26 договору приміщення - нежитлове приміщення, частина Торгового центру, яке передається в оренду відповідно до умов цього договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що приміщенням є частина будівлі, яка заходиться в Торговому центрі, - секція №А69, 1 поверх. Площа приміщення, яке передається в оренду, складає: 22,1кв.м (п.3.3 договору). За умовами п.п.10.1, 10.3 договору орендар зобов`язаний оплачувати основну орендну плату в розмірі і в строки, які визначені у цьому договорі. Якщо інше не передбачене цим договором, основна орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. Орендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати орендодавцеві вартість комунальних послуг, які використані для утримання приміщення (п.11.1 договору). Згідно з п.12.1 договору, якщо інше не передбачено цим договором, орендар зобов`язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати орендодавцю експлуатаційні витрати. Відповідно до п.1.1.12 договору експлуатаційні витрати - витрати на експлуатацію торгового центру та утримання площ загального користування торгового центру. Якщо інше не передбачено цим договором, орендар зобов`язаний, щомісячно, авансом, не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, оплачувати орендодавцю витрати на популяризацію (п.13.1 договору). За умовами п.1.1.4 договору витрати на популяризацію - це витрати на просування та популяризацію торгового центру. Згідно з п.14.1 договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення цього договору орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі 146 149,08 грн., крім того ПДВ 20%. Відповідно до п.1.1.6 договору гарантійний платіж - спеціальний платіж, який не є завдатком, та який є додатковим не передбаченим Цивільним кодексом України способом забезпечення виконання орендарем зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині погашення боргу зі сплати платежів, відшкодування збитків, сплати неустойок або договірних штрафних санкцій згідно умов договору та чинного законодавства. Орендодавець не виплачує відсотки або іншу винагороду за користування гарантійним платежем. Як убачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі приміщення від 10.09.2021, орендодавець відповідно до договору №А69/Х-1 від 03.08.2021 передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) приміщення: секція №А69, площею 22,1кв.м, розташоване в будівлі Торгово-розважального центру, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, б.7. На виконання п.14.1 договору позивачем 20.08.2021 перераховано на банківський рахунок ТОВ "Крона-Компані" гарантійний платіж у розмірі 175 378,90 грн. (разом з ПДВ), про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція №121 від 20.08.2021. 24.02.2022 ФОП Груіцьким О.В. від ТОВ "Крона-Компані" отримано Акт про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні. Відповідач в акті зазначив, що цей «акт є пропозицією (офертою), оголошеною суб`єктам господарювання, які перебувають із ТОВ «Крона-Компані» у договірних відносинах оренди нежитлових приміщень, які знаходяться у Торгово-розважальному центрі «Караван», розташованого за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, б.7, на укладення даного акту, з метою фіксації орендодавцем та орендарями факту призупинення орендарями господарської діяльності в орендованому приміщенні». У зв`язку із здійсненням 24.02.2022 військової агресії Російською Федерацією проти України та запровадженням указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України з 05:30год. 24.02.2022 воєнного стану, який затверджено Верховною Радою України, сторони фіксують зупинення орендарями здійснення господарської діяльності у приміщенні та його використання орендарем з 24.02.2022 (п.1 акту). У зв`язку із зазначеним, орендодавець не нараховує, а орендар не сплачує платежі, передбачені укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення, які знаходяться у Торгово-розважальному центрі «Караван», розташованому за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, б.7, які виникнуть починаючи з 24.02.2022 (п.2 акту). Сторони домовились, що протягом строку призупинення господарської діяльності орендаря в приміщенні, орендар сплачує заборгованість по договору оренди не пізніше 30.06.2022, а також відшкодовує вартість комунальних послуг згідно показань лічильників, встановлених у приміщенні (п.3 акту). Сторони домовились, що призупинення орендарями господарської діяльності в орендованому приміщенні, зафіксоване даним актом, триватиме до моменту настання будь-якої з цих подій: 1) надіслане орендарю повідомлення від орендодавця; 2) підписання сторонами додаткової угоди до договору оренди або акту про відновлення господарської діяльності в орендованому приміщенні; 3) закінчення строку договору оренди (п.4 акту). Цей акт вступає в силу для сторін з 24.02.2022 (п.5 акту). ФОП Груіцьким О.В. 13.09.2022 на адресу ТОВ "Крона-Компані" надіслано повідомлення про одностороннє розірвання Договору оренди №А69/Х-1. За змістом означеного документу позивач повідомив відповідача про розірвання Договору оренди №А69/Х-1 від 03.08.2021 в порядку п.41.8 договору та просив відповідача за допомогою засобів електронної пошти узгодити час, місце та спосіб передачі ключів від приміщення та складання протоколу огляду приміщення. Разом з повідомленням було також направлено два примірника акта повернення приміщення. За змістом повідомлення позивач просив після проведення всіх необхідних дій підписати акт повернення приміщення в двох екземплярах та один підписаний екземпляр направити на адресу орендаря не пізніше ніж через 91 календарний день з дня отримання цього повідомлення. На підтвердження надіслання відповідачу Повідомлення про одностороннє розірвання договору і акту повернення приміщення позивачем додано до матеріалів справи Опис поштового вкладення від 13.05.2022 та накладну «Укрпошта»( а.с.107,т.1). Як убачається з наявного в матеріалах справи витягу з сайту підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення, означені документи отримані відповідачем 15.09.2022 (ця обставина відповідачем не спростована). Відповіді на вказане повідомлення та підписаного примірнику акту повернення приміщення від ТОВ "Крона-Компані" на адресу ФОП Груіцького О.В. не надходило. 24.12.2022 ФОП Груіцьким О.В. на адресу ТОВ "Крона-Компані" знову надіслано повідомлення про необхідність підписання акта повернення приміщення, за змістом якого позивач просив відповідача протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання цього повідомлення за допомогою засобів електронної пошти (gruitskiyav@gmail.com) узгодити час, місце та спосіб передачі ключів від приміщення та складання протоколу огляду приміщення. Крім того позивач просив протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання цього повідомлення направити на адресу ФОП Груіцького О.В. та на електронну адресу примірник підписаного з боку відповідача акта повернення приміщення, що був отриманий останнім 15.09.2022. Також 24.12.2022 ФОП Груіцьким О.В. на адресу ТОВ "Крона-Компані" надіслано вимогу про повернення гарантійного платежу та сум передоплати, за змістом якої позивач вимагав: протягом 2 місяців з дня отримання вимоги повернути гарантійний платіж у розмірі 175 378,90 грн.; протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги повернути суму надмірно сплаченого авансу по інших платежах. На підтвердження надіслання відповідачу Повідомлення та Вимоги позивачем додано до матеріалів справи опис вкладення в поштове відправлення, в якому перелічені вказані документи та накладну «Укрпошти» від 24.12.2022(а.с.114,т.1), а також надано витяг з сайту підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення, який свідчить, що зазначені повідомлення та вимога були отримані відповідачем 27.12.2022 (ці обставини відповідачем не спростовані). Втім, відповіді на вказане повідомлення від ТОВ "Крона-Компані" позивачу не надійшло. Вимога також залишена без відповіді та задоволення. Як встановлено вище, за умовами договору орендар зобов`язаний був авансом, до 25 числа поточного місяця сплачувати орендну плату, експлуатаційні витрати та витрати на популяризацію, за наступний місяць. За твердженнями позивача, загальна сума переплати ФОП Груіцького О.В. за договором складає 90 277,79 грн., з яких: 79 004,14 грн. - передоплата з орендної плати; 2 396,88 грн. - передоплата з витрат на популяризацію, 8 876,77 грн. - передоплата з експлуатаційних витрат (на підтвердження своєчасного здійснення відповідних платежів позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних інструкцій). Виникнення переплати спричинене тим, що актом про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні від 24.02.2022 зупинено як діяльність позивача в орендованому приміщенні, так і нарахування орендної плати та інших платежів за договором. Зазначені суми, окрім суми гарантійного платежу, пред`явлені до стягнення з відповідача. Судова колегія враховує наступне. Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору. Частиною 1 ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18 та постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №914/558/21. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Відповідно до п.41.8 укладеного між сторонами договору починаючи з другого року строку оренди, орендар має право на одностороннє розірвання цього договору, письмово попередивши (цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) про це орендодавця не менш ніж за 90 (дев`яносто) календарних днів. У такому випадку договір вважається розірваним на 91 (дев`яносто перший) календарний день від дня отримання орендодавцем письмового повідомлення про дострокове одностороннє розірвання цього договору. Згідно з п.8.4 договору строк оренди починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31.07.2024. Судова колегія враховує те, що можливість розірвання спірного договору в односторонньому порядку узгоджена сторонами у п.41.8 договору. Акт прийому-передачі приміщення датований 10.09.2021 (відповідно, строк оренди почав обчислюватися саме з цієї дати), а повідомлення про одностороннє розірвання договору направлене ТОВ "Крона-Компані" 13.09.2022, одержано ним 15.09.2022 (тобто, на другий рік строку оренди). Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що ФОП Груіцьким О.В. дотримано умов і порядку розірвання договору, погоджених сторонами в п.41.8 договору. За змістом апеляційної скарги апелянт наголошує на тому, що за умовами пп.1.1.35 договору строк оренди - строк фактичного платного користування орендарем приміщення. Разом із тим, у позивача з 24.02.2022 не було жодного дня платного користування приміщенням. Фактичне платне користування приміщенням (а значить і строк оренди за договором) становить лише 167 календарних днів (вважає апелянт). Таким чином, у розумінні договору другий рік строку оренди не наступив, а значить право на дострокове розірвання на підставі п.41.8 договору у позивача відсутнє. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами апелянта на підставі наступного. Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що строк оренди починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31.07.2024. Згідно з п.9.1 договору зміна строку оренди здійснюється виключно за згодою орендодавця на підставі додаткової угоди до договору. Умов щодо зупинення, призупинення чи переривання строку оренди договір не містить. До матеріалів справи не додано укладених між сторонами додаткових угод про зміну строку оренди. Безпосередньо в акті про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні від 24.02.2022 мова йде виключно про призупинення здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні та жодним чином не зазначається про призупинення строку договору оренди. Умовами договору також не передбачено, що акт про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні є доказом призупинення плинення строку оренди. Із змісту акту від 24.02.2024 випливає, що сторони не припиняли договірні відносини, але позивач був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням і тому орендодавець не брав з нього орендну плату за весь період некористування. Такі умови акту від 24.02.2022, підписаного сторонами, кореспондуються з положеннями ч.6 ст.762 ЦК України. Згідно акту від 24.02.2024 відповідач був фактично ініціатором припинення підприємницької діяльності позивача в торговому центрі. Початок використання орендованого приміщення також залежить від його волі ( надіслання повідомлення, складення відповідного акту). Отже, як обґрунтовано зазначено Господарським судом Харківської області, підписання акту про призупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні від 24.02.2022 жодним чином не впливає на право орендаря скористатися своїм правом на одностороннє розірвання договору оренди, а також на обов`язок орендодавця повернути гарантійний платіж. Судова колегія також вважає що доводи апелянта не відповідають правовідносинам, що склалися між орендарем і орендодавцем. Судова колегія звертає увагу на те, що ФОП Груіцький О.В. 13.09.2022 звернувся до ТОВ "Крона-Компані" з повідомленням про одностороннє розірвання Договору оренди №А69/Х-1 в порядку, передбаченому договором оренди. Означене повідомлення отримано відповідачем 15.09.2023 (ця обставина відповідачем не спростована). У свою чергу, відповідач не направив на адресу позивача будь-яких заперечень щодо розірвання договору і лише під час розгляду справи в суді першої інстанції висловив свою позицію про те, що ФОП Груіцький О.В. (на його думку) розірвав договір у не передбачений договором спосіб. Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 1 ст.286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. У контексті положень ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Положення ч.6 ст.762 ЦК України визначають в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у наведеній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря. Вказане свідчить про те, що для застосування ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Як установлено вище, відповідач надіслав позивачу акт від 24.02.2022 про зупинення господарської діяльності в орендованому приміщенні, який сторони підписали. Вказаний акт був (як вказано в його тексті) пропозицією орендодавця орендарям, в тому числі позивачу, підписати цей акт з метою фіксації призупинення господарської діяльності орендарів в торговому центрі у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Отже позивач з 24.02.2022 не мав доступу до орендованого приміщення і не міг ним користуватися через вказані обставини, а не зі своєї волі. У вказаному акті сторони погодили, зокрема, що орендодавець не нараховує, а орендар не сплачує платежі, передбачені укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення, які знаходяться у Торгово-розважальному центрі «Караван», розташованому за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, б.7. До того ж у період з 24.02.2022 Торгово-розважальний центр «Караван» неодноразово піддавався російським обстрілам та горів, що унеможливлювало будь-яке використання орендованого приміщення. Означені обставини є загальновідомими . Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору на рахунок відповідача до 25.02.2023 сплачено авансові платежі на суму 90 277,79 грн., яка складається з таких сум: 79 004,14 грн. - попередня оплата з орендної плати за Договором №А69/Х-1 від 03.08.2021; 2 396,88 грн. - сума попередньої оплати з витрат на популяризацію за Договором оренди №А69/Х-1 від 03.08.2021; 8 876,77 грн. - сума попередньої оплати з експлуатаційних витрат за Договором оренди №А69/Х-1 від 03.08.2021. Тобто позивачем було здійснено платежі за послуги, які він не отримав від відповідача, оскільки він не міг користуватися приміщенням з 24.02.2022, а вподальшому договір був розірваний відповідно до п.41.8 договору, за ініціативою позивача. За змістом ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У пункті 3 ч.3 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Тлумачення ч.3 ст.651, ч.4 ст.653, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2023 у справі №910/13367/19 (910/13951/21), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц, від 31.03.2021 у справі №363/3555/17, від 22.12.2021 у справі №465/5790/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, на яку обґрунтовано посилається ФОП Груіцький О.В. за змістом позовної заяви, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/15531/21, від 20.06.2023 у справі №911/2375/21 викладено висновок, відповідно до якого аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані тощо. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Судова колегія враховує, що за змістом позовної заяви ФОП Груіцький О.В. не посилається на положення ст.1212 ЦК України як на правову підставу для задоволення позовних вимог у частині стягнення сум попередньої оплати. Разом з тим, Східний апеляційний господарський суд звертає увагу на дію принципу «суд знає закони», який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору. Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц. У контексті положень ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи те, що вимога позивача про повернення суми попередньої оплати була отримана ТОВ "Крона-Компані" 27.12.2022, строк виконання зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати настав 03.01.2023. Доказів повернення означених сум відповідачем не надано. Крім того, як зазначалося вище за текстом постанови, ФОП Груіцьким О.В. на виконання умов договору 20.08.2021 перераховано на банківський рахунок ТОВ "Крона-Компані" гарантійний платіж у розмірі 175 378,90 грн. разом з ПДВ (платіжна інструкція №121 від 20.08.2021 наявна в матеріалах справи). Згідно з ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. Гарантійний платіж (завдаток) - платіж, що забезпечує (гарантує) виконання зобов`язань за договором (відповідно до ст.ст.546 і 560 ЦК України). Зокрема, під час укладання договору оренди гарантійний платіж може мати ознаки завдатку (ст.570 ЦК України), застави (ст.572 ЦК України), а також неустойки за порушення договірних зобов`язань. Завдяки гарантійному платежу створюється додаткове, зовнішнє по відношенню до основного зобов`язання джерело, за рахунок якого кредитор має можливість задовольнити свої вимоги у разі порушення боржником забезпеченого гарантійним платежем зобов`язання. За умовами п.14.6 договору після закінчення строку оренди повернення гарантійного платежу здійснюється протягом 2 (двох) місяців після отримання відповідної письмової вимоги орендаря із зазначенням реквізитів орендаря (у тому числі банківських) та суми але, у будь-якому випадку, не раніше ніж протягом 2 (двох) місяців після закінчення строку оренди, за умови, що приміщення було повернуто орендарем орендодавцю згідно з положеннями цього договору та після розгляду можливих зустрічних вимог орендодавця. Відповідно до п.14.7 договору у випадку дострокового припинення договору внаслідок будь-яких причин (крім випадку дострокового розірвання, передбаченого п.41.3 та п.41.8 договору), гарантійний платіж не повертається орендареві, а залишається у орендодавця у якості договірної санкції за дострокове припинення договору. У випадку дострокового розірвання, передбаченого п.41.3 та п.41.8 договору, гарантійний платіж повертається орендарю в порядку, передбаченому п.14.6 цього договору. Оскільки позивачем дотримано порядок розірвання договору, погоджений сторонами в п.41.8 договору, ФОП Груіцький О.В. має право на повернення гарантійного платежу. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зустрічних претензій, визначених, зокрема, у грошовому еквіваленті, відповідачем не висувалося. Враховуючи положення п.14.6 договору (які визначають, що повернення гарантійного платежу здійснюється протягом 2 місяців після отримання відповідної письмової вимоги орендаря), враховуючи що ТОВ "Крона-Компані" 27.12.2022 було отримано вимогу ФОП Груіцького О.В. про повернення гарантійного платежу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що останнім днем строку для повернення гарантійного платежу було 28.02.2023. Доказів повернення гарантійного платежу на користь позивача відповідачем не надано. За змістом апеляційної скарги ТОВ "Крона-Компані" наголошує на тому, що підстави для повернення гарантійного платежу відсутні, оскільки приміщення не повернуте (акт повернення приміщення не підписаний), орендарем не вчинені дії по приведенню приміщення до первісного стану та відокремленню поліпшень, що обумовлені договором. Пунктом 42.3 договору сторони погодили, що орендар повинен передати орендодавцю всі ключі від приміщення. За умовами п.42.4 договору повернення приміщення орендарем орендодавцю здійснюється па підставі акта повернення приміщення, який підписується сторонами. Орендар повинен повернути приміщення в тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу, у тому числі передати всі невід`ємні поліпшення. Відповідно до п.42.1 договору до дати повернення приміщення з оренди (підписання акта повернення приміщення) орендар зобов`язаний підписати протокол огляду приміщення, в якому зазначаються детальний опис та характеристики приміщення, а також технічний стан та показники устаткування та обладнання, що встановлені у приміщенні. Отже дострокове припинення договору оренди вимагає не тільки волі та дій орендаря, але й дій з боку орендодавця, який за умовами договору повинен здійснити огляд приміщення під час його повернення орендарем (підписати протокол огляду приміщення), прийняти ключі від приміщення та підписати акт повернення приміщення, про що обґрунтовано вказав в своєму рішенні суд першої інстанції. Як зазначалося вище за текстом постанови, ФОП Груіцький О.В. двічі звертався до ТОВ "Крона-Компані" із пропозицією узгодити час, місце та спосіб передачі ключів від приміщення та складання протоколу огляду приміщення, а також підписання акту повернення приміщення. Проте, жодних дій з боку відповідача вчинено не було (доказів протилежного матеріали справи не містять). Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ухиляється від приймання орендованого приміщення та огляду стану цього приміщення, чим фактично створює штучні підстави для неповернення гарантійного платежу. Суд апеляційної інстанції, разом з іншим звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів того, що позивачем не було приведено приміщення до первісного стану. Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Необхідно зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області. Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 у справі №910/5260/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19.12.2023 Головуючий суддя О.Є. Медуниця Суддя О.А. Пуль Суддя В.О. Фоміна