Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3438/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/3438/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. за участі секретаря судового засідання Андерс О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№2136 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Прохоровим С.А., повний текст складено 29.09.2023) у справі № 922/3438/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" , м. Київ, до Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +", м.Харків, про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: В серпні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +" 2 952 000,00 грн штрафу в розмірі 20% вартості неякісного товару, згідно договору поставки №2640 від 16.01.2023. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 у справі №922/3438/23 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 147 600,00 грн штрафу та 44 280,00 грн судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 2 804 400,00 грн штрафу відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи. Проте, відповідачем подано суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, заявлених позивачем в позові в порядку, передбаченому положеннями статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України. Як зазначено в рішенні, враховуючи те, що господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, позивачем не заявлено про наявність збитків, понесених з вини відповідача, а також враховуючи добросовісність відповідача щодо своєчасного повернення авансового платежу у сумі 10 322 000,00 грн та оплати відповідачем позивачу інфляційних втрат у розмірі 387 492,57 грн, 3 % річних у сумі 144 365,70 грн, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафу на 95%, та часткове задоволення позовних вимог в сумі 147 600,00 грн штрафу. В задоволенні позову в частині стягнення суми на яку було зменшено штраф в розмірі 2 804 400,00 суд відмовив. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 у справі №922/3438/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 2 804 400,00 грн, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ТОВ Спецтехніка+ на користь позивача штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару у розмірі 2 952 000,00 грн. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно зазначено про те, що позивачем не понесено збитків через порушення відповідачем умов договору, оскільки предметом даного спору є стягнення не збитків, а штрафу, тому позивач не повинен був доводити понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору. НЕК Укренерго зауважує, що зменшення судом першої інстанції з заявлених до стягнення 2 952 000,00 грн до 147 600,00 грн не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання. Так, дійсно, як зазначає апелянт, Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про відсутність будь-якого процентного співвідношення при зменшенні штрафних санкцій, водночас, в даному випадку, зменшення судом першої інстанції заявленого до стягнення з відповідача штрафу до 5 % фактично звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов`язання. З урахуванням того, що позивачем дійсно не понесено прямих матеріальних збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, сума у розмірі 147 600,00 грн не є справедливою, оскільки не буде для нього стимулом не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань, а для позивача дана сума не є достатньою для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. Окремо звертає увагу суду, на те, що у фінансовій звітності позивача: за 2022 рік станом на 31.12.2022 відсутній прибуток та відображено збиток за звітний період у розмірі 6 076 943 тис. грн; за перше півріччя 2023 року відсутній прибуток та відображено збиток за звітний період у розмірі 1 357 358 тис. грн. Таким чином, вбачається, що у позивача обліковується негативне сальдо фінансового результату господарської діяльності. Саме тому, впровадження воєнного стану в країні з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в зв`язку з військовою агресією російської федерації має загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, як відповідача, так і позивача, сторони по справі знаходяться в однакових економічних умовах. 15.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14060), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 2640 від 16.01.2023, у зв`язку з отриманням вимоги від 18.07.2023 вих.№ 01/34890, ТОВ Спецтехніка+ здійснило повернення авансового платежу на рахунок ПРАТ НЕК Укренерго разом з нарахованими інфляційними втратами та 3% річних. Що стосується вимоги про сплату штрафних санкцій за поставку нібито неякісного товару, то дана вимога відповідачем не була задоволена, оскільки товар, який повинен був бути переданий у власність позивача, є якісним, що підтверджується відповідними деклараціями про відповідність. Доказів зворотного ("в тому числі відповідного висновку експертизи") до матеріалів справи не надано. Тобто, як зазначає відповідач, ТОВ Спецтехніка+ взагалі вважало і вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не підлягали задоволенню. Звертає увагу, що після розгляду даної справи судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехніка+ додатково було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 738 000 грн на виконання вимоги про сплату по банківській гарантії забезпечення/виконання договору № 537-23 від 13 січня 2023 року, наданій згідно з договором надання гарантій №537-23 від 05 січня 2023 року. Тобто, позивач не тільки не поніс будь-яких збитків, він навпаки збагатився за рахунок даних правовідносин. Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Просив врахувати, що ТОВ Спецтехніка+ додатково було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 738 000 грн на виконання вимоги про сплату по банківській гарантії забезпечення/виконання договору № 537-23 від 13.01.2023. Представник позивача проти залучення нових доказів заперечував. Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про врахування та долучення нових доказів, зазначає наступне. За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли учасник справи просить долучити новий доказ, який був отриманий після прийняття судом рішення у справі. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції. Допущення можливості судом апеляційної інстанції подання нового доказу, який був отриманий після прийняття рішення у справі, матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. За таких обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залучення нових доказів. Крім того, зі змісту призначення платежу на платіжній інструкції №291 від 25.10.2023, вбачається, що відповідачем в призначенні платежу вказано сплата можливих витрат відповідно до вимоги про сплату по банківській гарантії забезпечення виконання договору №537-23 від 13 січня 2023, наданій згідно з договором про надання гарантії №537-23 від 05 січня 2023 без ПДВ. Проте такі документи як вимога, договір про надання гарантії №537-23 від 05 січня 2023 та банківська гарантія в забезпечення виконання договору №537-23 від 13 січня 2023 в матеріалах справи відсутні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.01.2023 між НЕК Укренерго, покупцем, та ТОВ Спецтехніка+, постачальником, на підставі проведеної процедури закупівлі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-02-013380-а 16.01.2023 укладено договір поставки № 2640 на закупівлю за предметом: 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання Підйомники причіпні. За умовами п 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю у порядку та строки, встановлені договором, товар (за предметом закупівлі, зазначеним у абзаці першому цього пункту договору) у кількості, за ціною, з якістю, в комплектації тощо згідно з договором, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленого товару на умовах договору. Найменування, номенклатура, модель, опис технічних характеристик, інші характеристики та вимоги щодо якості, комплектації товару, гарантії якості, гарантії строку, документів щодо товару, його державної реєстрації та гарантії його якості, - згідно з додатком №2 до договору. Ціна договору (сума визначена у договорі) становить (відповідно до специфікації додатку №1 до договору) 12 300 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 2 460 000,00 грн, а разом з ПДВ 14 760 000,00 грн (п.2.4 договору). Відповідно до п.3.2.1 договору розмір авансу становить не більше 80% від ціни товару та сплачується постачальнику протягом 5 банківських днів з дати надання постачальником рахунку. Згідно пункту 4.1 даного договору постачальник зобов`язаний поставити товар одержувачу (уповноваженому представнику покупця) до 30.12.2023 (включно), за адресою (місцем) поставки (передачі) товару згідно з додатком № 2 до договору на умовах DDP Iнкотермс (в чинній редакції). Одержувачем товару за цим договором є: НЕК Укренерго Північне ТУОМ, НЕК Укренерго Східне ТУОМ. Пунктом 4.3 договору передбачені вимоги до товару та документів, які її стосуються, зокрема зазначено, що характеристики, інші умови щодо якості товару та умов його передачі (доставки), повинні відповідати вимогам покупця, відповідати додатку № 2 до договору, комплектності, маркування повинні відповідати даним (документам) виробника товару, іншим чинним на момент поставки (передачі) документам та (або) нормативним актам на такий вид товарів, тощо. При цьому, дані в таких документах не повинні суперечити умовам договору. Товар повинен бути новим, невживаним, виготовленим не раніше періоду, визначеного покупцем, відповідати іншим вимогам договору, зокрема опису згідно з додатком № 2 до договору, не мати порушень умов його виготовлення, зберігання, маркування перевезення, навантаження-розвантаження, не бути обтяжений правами третіх осіб, не перебувати під забороною відчуження (арештом), а реалізація постачальником такого товару не порушує права та законні інтереси третіх осіб, зокрема права на знаки для товарів та послуг та інші права інтелектуальної власності. При невідповідності товару умовам договору та/або якщо постачальником не передані одночасно з товаром оформлені документи, що підлягають переданню разом з товаром відповідно до вимог покупця, чинного законодавства України, або такі документи неналежно оформлені, видаткова накладна не підписується та оформлюється документ (акт) про недоліки (п.4.4 договору). За змістом п.4.8 договору акт про недоліки надається/направляється постачальнику для виконання. Усунення постачальником недоліків товару, в тому числі його заміна, а також усунення ним інших недоліків здійснюється протягом строку, визначеного в акті про недоліки; право визначати строк усунення недоліків належить покупцю (уповноваженому представнику покупця) при цьому постачальник несе всі витрати, пов`язані з поверненням і заміною неякісного товару (без будь-якої компенсації покупцем). У відповідності до п. 4.12 договору, якщо визначені згідно з актом недоліки не усунуті, то покупець після спливу встановленого строку вправі вжити заходів відповідно до чинного законодавства України, договору, в тому числі вимагати повернення авансового платежу, відмовитися від подальшої оплати, відмовитися від договору, водночас вправі вимагати сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків. Згідно з п. 5.1.1 договору покупець має право відмовитися від товару у разі невідповідності умовам договору та (або) порушення строків поставки; достроково в односторонньому порядку розірвати договір. Відповідно до п. 5.1.2.2 договору постачальник зобов`язаний: передати товар, що відповідає договору, чинним на момент його поставки (передачі) нормативним документам, даним виробника товару, іншим документам з якості, що засвідчують дотримання постачальником вимог, зазначених в додатку № 2 до договору, в інших умовах договору, з дотриманням правил перевезення (навантаження) для такого виду товару. За змістом п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення умов зобов`язання щодо якості товару постачальник повинен згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару. Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2024 включно, а в частині гарантійних зобов`язань до повного виконання (щодо кожної одиниці товару) (п.11.1 договору). У додатку № 2 до договору викладена технічна специфікація та технічні характеристики предмета закупівлі, а саме підйомника причіпного THZB-18 у кількості 5 шт. Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №20/1 від 20.01.2023 на суму 10 332 000,00 грн, який був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №АУ1-8622 від 27.01.2023. 13.06.2023 відповідачем було здійснено доставку товару до Північного ТУОМ (м. Вінниця, вул. Пирогова, 131В), але при прийомці товару було виявлено ряд недоліків, на підставі чого було складено акт про виявлені недоліки № 1 від 13.06.2023, та визначено дату їх усунення або заміни товару - до 27.06.2023. 15.06.2023 здійснено доставку товару до Північного ТУОМ (м. Кропивницький, вул. Аджамська, 11), але, як зазначає позивач, при прийомці товару було виявлено ряд недоліків, про що було складено акт про виявлені недоліки № 2 від 15.06.2023 та визначено дату їх усунення або заміни товару - до 29.06.2023. 20.06.2023 постачальником здійснено доставку товару до Східного ТУОМ (м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47А), але при прийомці товару також було виявлено ряд недоліків, про що було складено акт про виявлені недоліки б/н вiд 20.06.2023 та визначено дату їх усунення або заміни товару до 04.07.2023. Зазначені акти були підписані представниками позивача та відповідача. Відповідачем на адресу позивача були направлені листи вих. № 20.06.23/01 від 20.06.2023, вих. №26.06.23/1 від 26.06.2023, вих. № 28.06-01 від 28.06.2023 із запитами щодо надання інформації для усунення недоліків та проханням продовжити строк для їх усунення на 30 календарних днів. У відповідь позивач листами: вих. № 01/31603 від 29.06.2023, вих. № 01/31580 від 29.06.2023, вих. №01/32251 від 04.07.2023 зазначив інформацію щодо виявлених недоліків та відмовив у продовженні строків для їх усунення. Відповідач листом вих. № 03.07.23/1 від 03.07.2023 запропонував позивачу пониження вартості товару, що поставляється за договором поставки №2640 від 16.01.2023, а саме на 2 500 000,00 грн. Позивач вказує, що виявлені недоліки та зауваження, що були вказані в актах № 1 від 13.06.2023, № 2 від 15.06.2023, б/н від 20.06.2023 відповідачем усунуті не були, товару належної якості у встановлені строки поставлено не було. Позивач листом вих.№01/34890 від 18.07.2023 направив відповідачу вимогу про повернення авансового платежу у розмірі 10 332 000,00 грн та сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 3 711 796,37 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 553 560,75 грн, 3 % річних у розмірі 206 235,62 грн та штраф у розмірі 20% від вартості товару у сумі 2 952 000,00 грн. У відповіді за вих. №24.07.2023/1 від 24.07.2023 відповідач навів свій розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, запропонував розірвати укладений між ТОВ Спецтехніка+ та НЕК Укренерго договір поставки № 2640 від 16.01.2023 шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору та повернув авансовий платіж у сумі 10 322 000,00 грн, сплатив інфляційні втрати у розмірі 387 492,57 грн та 3 % річних у сумі 144 365,70 грн. Вимогу щодо сплати 20% штрафу від вартості неякісного товару (згідно п. 7.4. договору) у розмірі 2 952 000,00 грн залишив без задоволення. Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно зазначено про те, що позивачем не понесено збитків через порушення відповідачем умов договору, оскільки предметом даного спору є стягнення не збитків, а штрафу, тому позивач не повинен був доводити понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору; зменшення судом першої інстанції з заявлених до стягнення 2 952 000,00 грн до 147 600,00 грн не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав. Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Умовами укладеного між сторонами договору (п.5.1.2.2) передбачено, що постачальник зобов`язаний: передати товар, що відповідає договору, чинним на момент його поставки (передачі) нормативним документам, даним виробника товару, іншим документам з якості, що засвідчують дотримання постачальником вимог, зазначених в додатку № 2 до договору, в інших умовах договору, з дотриманням правил перевезення (навантаження) для такого виду товару. Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення умов зобов`язання щодо якості товару постачальник повинен згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України сплатити покупцю штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару. В додатку № 2 до договору викладена технічна специфікація та технічні характеристики предмета закупівлі. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при отриманні товару були виявлені недоліки, які було вказано в актах № 1 від 13.06.2023, № 2 від 15.06.2023, б/н від 20.06.2023, які останній просив відповідача їх усунути у строки, вказані в актах, а саме: по акту № 1 від 13.06.2023 - до 27.06.2023; по акту № 2 від 15.06.2023 - до 29.06.2023; по акту б/н вiд 20.06.2023 - до 04.07.2023. Вказані акти підписані обома сторонами. Відповідач в листах вих. №26.06.23/1 від 26.06.2023, вих. № 28.06-01 від 28.06.2023 просив продовжити строк для усунення недоліків на 30 календарних днів. Крім того, відповідач листом вих. № 03.07.23/1 від 03.07.2023 запропонував позивачу пониження вартості товару, що поставляється за договором поставки №2640 від 16.01.2023, а саме на 2 500 000,00 грн. Таким чином загальна сума по договору могла б становити 12 260 000,00 грн. Позивач листами вих. № 01/31580 від 29.06.2023, вих. №01/32251 від 04.07.2023 відмовив у продовженні строків для усунення недоліків. У зв`язку з неусуненням відповідачем недоліків, позивач направив відповідачу вимогу вих.№01/34890 від 18.07.2023 про повернення авансового платежу у розмірі 10 332 000,00 грн та сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 3 711 796,37 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 553 560,75 грн, 3 % річних у розмірі 206 235,62 грн та штраф у розмірі 20% від вартості товару у сумі 2 952 000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що підписання відповідачем актів про виявлені недоліки, є підтвердженням порушення відповідачем умов п.4.3 договору поставки № 2640 від 16.01.2023 щодо узгодженої характеристики та інших умов щодо якості товару. Проте, вимога щодо сплати 20% штрафу у розмірі 2 952 000,00 грн залишена відповідачем без задоволення, що є порушенням умов договору, а саме п.7.4, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Разом з цим відповідачем 13.09.2023 було подано до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому останній просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95%, а саме до 147 600,00 грн. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.05.2021 у справі №910/10675/21 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі). Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19 (на яку посилається скаржник), від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та в інших постановах). Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 (на яку посилається скаржник), від 08.09.2021 у справі №914/416/20, від 21.10.2021 у справі №914/2153/20, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 09.03.2023 у справі №902/317/22. У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначив про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання договірного обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 917/991/22. В обґрунтування поданого клопотання, відповідач посилається на те, що ТОВ Спецтехніка+ знаходиться у місті Харкові, яке на жаль, знаходиться під постійними обстрілами. Тому, виконуючи умови, укладеного між сторонами договору, ТОВ Спецтехніка+, бажаючи якнайшвидшого та належного виконання своїх зобов`язань за договором, було прийнято рішення одразу після розмитнення товару, доставити його в місце поставки покупця, зазначене у додатку 2 до договору. Це рішення було прийнято задля уникнення небезпеки транспортування товару у найбільш небезпечне місце. У зв`язку з цим, товар не встиг пройти належну передпродажну підготовку. 13.06.2023, 15.06.2023 та 20.06.2023 були складені акти про виявлені недоліки, зокрема, відсутність документів, а саме: журналу нагляду, висновку експертної організації про можливість його безпечного використання, документів для реєстрації підйомника причіпного у Державних органах України тощо. Досить великий перелік зауважень, що викладені в актах про усунення недоліків товару від 13.06.2023, 15.06.2023 та 20.06.2023 унеможливлював виконання зобов`язань ТОВ Спецтехніка+ у строки, які встановлені у актах. ТОВ Спецтехніка+ зверталась з відповідними листами на адресу ПРАТ НЕК Укренерго з проханням подовжити строки усунення недоліків. Однак конкретної відповіді так і не отримало. Крім того, зазначає, що відповідно до п.5.1.1.6. договору поставки № 2640 від 16.01.2023 сторони мають право зменшувати ціну договору у разі зменшення (за взаємною згодою) ціни товару (без зміни якості товару, умов його поставки). У зв`язку з цим, ТОВ Спецтехніка+ запропонувала позивачу пониження вартості товару, що поставляється за договором поставки № 2640 від 16.01.2023, а саме на 2 500 000,00 грн. Таким чином загальна сума по договору становила б 12 260 000,00 грн. Про що, ТОВ Спецтехніка+ зазначило у своєму зверненні до ПРАТ НЕК Укренерго, коли звернулося з відповідним листом вих. № 03.07.23/1 від 03.07.2023. Вказує, що 18.07.2023 на адресу підприємства надійшла вимога вих. № 01/34890 про повернення авансового платежу та сплати штрафних санкцій, яка була задоволена. Що стосується вимоги про сплату штрафних санкцій за поставку неякісного товару, то, як зазначає відповідач, дана вимога не була задоволена, оскільки товар, який повинен був бути переданий у власність позивача є якісним, на підтвердження чого надав декларації про відповідність на кожну одиницю товару від 27.07.2023. Виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, з урахуванням всіх обставин справи, відсутність доказів завдання позивачу додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, враховуючи добросовісність відповідача щодо своєчасного повернення авансового платежу у сумі 10 322 000,00 грн, сплату відповідачем на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 387 492,57 грн та 3 % річних у сумі 144 365,70 грн, що певною мірою компенсує знецінення грошових коштів позивача, які були сплачені в якості авансового платежу, враховуючи доводи відповідача про те, що саме з метою убезпечення товару він не доставляв його у місто Харків для належної передпродажної підготовки, а одразу направив до місць поставки визначених договором, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу на 95%, що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення. Крім того судом враховано, що відповідно до п.4.8 договору строк усунення недоліків встановлюється саме покупцем, строк поставки, відповідно до п.4.1 договору, встановлений до 30.12.2023, відповідач звертався з проханням встановити розумні строки для усунення недоліків, в зв`язку з чим позивач мав можливість надати розумний строк для усунення недоліків на прохання відповідача. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 у справі № 922/3438/23 в оскаржуваній частині без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 у справі № 922/3438/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 2 804 400,00 грн залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19.12.2023 Головуючий суддя Я.О. Білоусова Суддя О.А. Пуль Суддя І.В. Тарасова