Постанова Одеський апеляційний суд № 2-176/09

Номер провадження: 22-ц/813/6089/23 Справа № 2-176/09 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гриценюк Владислава Олександровича, представника ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Абухіна Р.Д., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до АТ «Райффайзен Банк», треті особи Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своєї заяви зазначив, що 06.07.2009 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №2- 176/09 про стягнення заборгованості у розмірі 1229922,12 грн. з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідно до інформації із спеціального розділу Автоматизованої системи виконавчого провадження останній раз на виконання зазначеного виконавчого листа відкривалось виконавче провадження № 31815300, яке 26.03.2012 року було завершено на підставі п. 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у старій редакції Закону), а саме виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Виконавчий лист направлено за належністю до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції де було відкрито виконавче провадження №34791960, яке 26.06.2013 року було завершено на підставі гі. 5 частини 1 статті 47 Закону України « Про виконавче провадження» (у старій редакції Закону), а саме виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Ознайомитись з матеріалами виконавчих зазначених проваджень неможливо, так як відповідно до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 22/71/5, термін зберігання становить 3 роки, в зв`язку з чим виконавчі провадження знищено. Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа про стягнення з заявника відсутні. В Єдиному реєстрі боржників інформація про наявність невиконаних виконавчих документів заявником відсутня. Також заявник зазначив, що строк пред`явлення виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2009 року № 2-176/09 до примусового виконання закінчився. Дублікат цього виконавчого документу не видавався та строк для його пред`явлення для примусового виконання не поновлювався, що підтверджується інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень та з сайту Судової влади України (щодо інформації про стан розгляду справ), у зв`язку з чим виконавчий лист має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2023 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Гриценюк В.О., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі перевірені обставини справи та не взято до уваги, що строк пред`явлення виконавчого листа закінчився та дублікат не видавався, а тому виконавчий лист повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до протоколу розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 11 травня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Пузановій Л.В. (а.с. 52). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у справі було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Гриценюк В.О., представника ОСОБА_1 (а.с. 54). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 16 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., для подальшого розгляду, у зв`язку із достроковим закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду Пузанової Л.В., згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року) (а.с. 57). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 30 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 59). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 60). Судом до участі у справі замість АТ «Райффайзен Банк» було залученого його правонаступника АТ «Оксі Банк». В судове засідання, призначене на 05 грудня 2023 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 78, 86-89). Від адвоката Гриценюк В.О., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с. 90-91). Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2009 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2009 року, задоволено позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 2 448 409 грн. 84 коп. за кредитним договором, забезпеченим договором поруки, а також вирішено питання про стягнення судових витрат (а.с. 19-21, 22-23). 23 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №2-176/09 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Згідно з довідки, складеної керівником апарату Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2023 року вбачається, що справа №2-176/09 була знищена (а.с. 25). Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не були надані належні та допустимі докази, що в порядку ч.ч. 2, 3 ст. 432 ЦПК України наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, (ч. 1 ст. 431 ЦПК України) Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Відповідно до ст. 432 ЦК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. З урахуванням того, що ОСОБА_1 звертаючись до суду не надав належних доказів для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені заяви за відсутністю підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги адвоката Гриценюк В.О., представника ОСОБА_1 про те,що судом першої інстанції не в повному обсязі перевірені обставини справи та не взято до уваги, що строк пред`явлення виконавчого листа закінчився та дублікат не видавався, а тому виконавчий лист повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази для з`ясування вказаних обставин, а заявником не надано, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції доказів для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. При цьому колегія суддів звертає увагу, що провадження у цивільній справі №2-176/09 було відновлено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 року в частині судового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2009 року (а.с. 92). Крім того, вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (19 грудня 2023 року). Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Гриценюк Владислава Олександровича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 19 грудня 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова