Постанова 4801 № 127/15226/23

Справа № 127/15226/23 Провадження № 22-ц/801/2155/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 рокуСправа № 127/15226/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Шемети Т.М., Панасюка О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року, постановлене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Шаміною Ю.А., ВСТАНОВИВ: В травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони у 2012-2013 роках перебували у близьких стосунках, внаслідок яких народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень було здійснено у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України по вказівці матері. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2018 визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , також стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на сина. Позивач вказує, що її син являється дитиною з інвалідністю до 18 років. Згідно індивідуальних програм реабілітації інваліда №4572 від 24.11.2020 та №501 від 22.11.2022 вказано, що ОСОБА_3 має клініко-функціональний діагноз та код за МКХ-10: Дитячий аутизм, F84.0, супутні захворювання: ЗНМ 1 рівня, ГРДУ, Синдром афективних порушень, плоскостопість, М21,4 Інфантильний ідіопатичний сколіоз, М41.0. У зазначених індивідуальних програмах реабілітації також вказано необхідні реабілітаційні заходи та їх реалізація, які включають в себе медичну, психолого-педагогічну, фізичну, соціальну та побутову реабілітацію. Згідно до акту №ОУ-0001022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) складеного ТОВ «АКСІС-К» загальна вартість робіт (послуг) в період з 05.07.2021 по 24.09.2021 становить 2300,00 грн. Протоколом звернення (візиту) до лікаря ПМД (дитини після 1 року) від 29.10.2021 був проведений огляд ОСОБА_3 та зазначений план лікування, відповідно до якого позивач понесла витрати в сумі 576,12 грн. Відповідно до довідки від 11.06.2020 року №50 ОСОБА_3 проходить терапію АВА в Центрі соціалізації дитини «Фламінго». Також позивачем була здійснена сплата відповідно до наданих послуг від Центру соціалізації дитини «Фламінго» ФОП « ОСОБА_4 » в розмірі 61272,00 грн., в загальному 64148,72 грн, а тому вважає, що дану суму необхідно розділити порівну між нею та відповідачем в розмірі 32074,36 грн. Відповідач на позовну заяву подав відзив, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові. Наголошував на відсутність рекомендацій, висновків, направлень лікарів щодо проведення будь-яких лікувальних чи оздоровчих заходів в даному товаристві, відсутність доказів неможливості проведення зазначених в акті оздоровчих заходів в державних лікувальних закладах безкоштовно, відсутність договору про надання послуг, відсутність доказів оплати послуг (чеки квитанції тощо), відсутність підпису замовника послуг, відсутність доказів хронічного захворювання та особливих обставин, що змусили б звертатись до зазначеного товариства, відсутня згода відповідача на зазначені маніпуляції в приватному товаристві, відсутні докази дозволу МОЗ України на здійснення товариством лікувальних робіт хворим на дитячий аутизм. Щодо понесених витрат на препарат «Бронхо-мунал» вважає, що вказана оплата за ліки не стосується хронічної хвороби чи особливих обставин та покривається аліментами та ліки для ОСОБА_3 мають відпускатися по державній програмі. Також відсутній договір про надання лікарських послуг, відсутні докази оплати лікарських послуг, відсутні докази рекомендацій, висновків, направлення лікарів КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.Ш. Ющенка», де ОСОБА_3 перебуває на обліку і проходить фахове лікування, чи сімейного лікаря щодо проведення будь-яких додаткових терапевтичних процедур, відсутні докази наявності потреби і неможливості проведення терапевтичних процедур в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.Ш. Ющенка» безкоштовно. Зауважив, що позивач щомісячно отримує аліменти на дитину та державну соціальну допомогу, що, може перекрити у повному обсязі необхідність та наявність додаткових витрат. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на сина ОСОБА_3 в розмірі 30924,36 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначивши, що незаконність і необґрунтованість рішення полягає в неправильному дослідженні та оцінці доказів. Просив рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи скарги зводяться в основному до відзиву на позов, які були надані відповідачем в суді першої інстанції. У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач ОСОБА_2 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Судом встановлено, що сторони у 2012-2013 роках перебували у близьких стосунках внаслідок яких народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2018 визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом, тобто з 23.01.2018 року, до досягнення дитиною повноліття; в іншій частині задоволення позову відмовлено (а.с. 8-13). Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.03.2023 Управлінням соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики ВМР, ОСОБА_3 , 2013 року народження, є дитиною з інвалідністю до 18 років (а.с. 15). Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №452 від 24.11.2020 ЛЛК КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», ОСОБА_3 , має клініко-функціональний діагноз та код за МКХ-10 Дитячий аутизм, F84.0, супутні захворювання (код за МКХ-10): ЗНМ 1 рівня, ГРДУ, синдром афективних порушень, плоскостопість, М21.4, інфантильний діопатичний сколіоз, М41.0. Лікарсько-консультативною комісією рекомендовано види та форми реабілітаційних заходів, зокрема: проведення медичної реабілітації (потребує) 2-3 курси на рік у реабілітаційних центрах України; проведення психолого-педагогічної реабілітації (потребує) 2-3 курси на рік 2020/2022 у реабілітаційних центрах України; проведення фізичної реабілітації (потребує, у тому числі лікувальний масаж, лікувальна фізкультура) 2-3 курси на рік 2020/2022 у реабілітаційних центрах України; проведення соціальної та побутової реабілітації (потребує, у тому числі навчання основним соціальним навичкам) 2-3 курси на рік 2020/2022 у реабілітаційних центрах України (а.с. 16-17). З індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю №501 від 22.11.2022 ЛЛК КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», слідує, що ОСОБА_3 має клініко-функціональний діагноз та код за МКХ-10 F84.0, супутні захворювання (код за МКХ-10): дезінтегративний розлад поведінки F84.3, ЗНМ 1 рівня F80.1, плоскостопість обох стоп М21.4, правобічний грудний сколіоз І ст. М41.0. Лікарсько-консультативною комісією рекомендовано види та форми реабілітаційних заходів, зокрема: проведення медичної реабілітації (потребує) 2-3 курси на рік 2022/2024 у реабілітаційних центрах України; проведення психолого-педагогічної реабілітації (потребує, у тому числі: психолого-педагогічний патронаж РЦ для дітей з РАС, колективна форма навчання, у тому числі інтегроване та інклюзивне навчання - АВА терапія) 2-3 курси на рік 2022/2024 у реабілітаційних центрах України; проведення фізичної реабілітації (потребує, у тому числі лікувальний масаж, лікувальна фізкультура) 2-3 курси на рік 2022/2024 у реабілітаційних центрах України; проведення соціальної та побутової реабілітації (потребує, у тому числі навчання основним соціальним навичкам) 2-3 курси на рік 2022/2024 у реабілітаційних центрах України (а.с. 18-19). Відповідно до акту №ОУ-0001022 здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеного ОСОБА_3 та ТОВ «АКСІС-К» (виконавцем), виконавцем проведено такі роботи (виконано послуги): консультація дитячого лікаря 05.07.2021 400 грн; консультація дитячого невролога 14.07.2021 400 грн; консультація дитячого лікаря 24.08.2021 300 грн; заняття з сенсорної інтеграції 10.09.2021 400 грн; заняття з сенсорної інтеграції 17.09.2021 400 грн; заняття з сенсорної інтеграції 24.09.2021 400 грн. Загальна вартість робіт (послуг) 2300,00 грн (а.с. 20). Згідно із протоколу звернення (візиту) до лікаря ПМД від 29.10.2021 у пацієнта ОСОБА_3 клінічний діагноз останнього «Дитячий аутизм ЗНМ 1 рівня. F 84.00, ГРДУ, синдром афективних порушень, плоскостопість ІІ ст. Правобічний грудний сколіоз І ст. ГРВІ. Гострий риносинусит» лікарем проведено часткове медичне обстеження, консультацію та призначено ліки, зокрема, препарат «Бронхомунал 7 мг по 1 табл 10 днів, 20 днів перерва, 3 міс» на підтвердження придбання якого позивачкою додано копію фіскального чеку від 30.10.2021 (а.с. 21). Згідно довідки №50 від 11.06.2020 ОСОБА_3 проходить терапію АВА в центрі соціалізації дитини « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ФОП ОСОБА_4 ) за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 22). Відповідно до листа №К2023-1 від 27.04.2023 ОСОБА_3 відвідував групові та індивідуальні заняття з АВА-терапії (прикладний аналіз поведінки) та логопедії у Центрі соціалізації дитини « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ФОП ОСОБА_4 ) в період з 2020-2021 р.р. оплату занять здійснювала ОСОБА_2 . За цей період вартість занять для клієнта склала 61272,00 грн та повністю була оплачена ОСОБА_2 , заборгованість відсутня (а.с. 35). На підтвердження оплати наданих у Центрі соціалізації дитини « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ФОП ОСОБА_4 ) послуг позивачем додано копії квитанцій (а.с. 23-34). Згідно листа №29/5252 від 07.07.2023 КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» ОСОБА_3 відповідно до індивідуальної програми реабілітації №452 від 24.11.2020 та №501 від 22.11.2022, згідно інформації амбулаторної картки був забезпечений безкоштовним амбулаторним лікуванням та реабілітаційними заходами. Згідно наказу МОЗ України №623 від 08.10.2007 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації» рекомендовано реабілітаційні центри України. Рекомендації щодо направлення пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в лікувальних цілях до ФОП « ОСОБА_4 » не надавалися (а.с. 51). Відповідно до листа №01/00/011/39208 від 07.07.2023 ВК Вінницької міської ради, ОСОБА_3 був зарахований до 1 класу комунального закладу «Вінницька спеціальна школа для дітей з порушенням інтелектуального розвитку» з 01.09.2020 (наказ від 01.07.2020 №16-у). Протягом 2020-2021 та 2021-2022 навчальних років ОСОБА_3 навчався на індивідуальній формі шляхом педагогічного патронажу (накази від 31.08.2020 №84 та від 31.08.2021 №114). У 2022-2023 навчальному році даний учень навчався у 3 класі очно. У період з 2020 по 2021 року ОСОБА_5 був забезпечений безкоштовним належним рівнем освітянських послуг та професійними фахівцями (а.с. 52). З довідки про доходи №69 від 30.06.2023, виданою ДПТНЗ Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище слідує, що ОСОБА_1 з 01.09.2015 працює в ДПТНЗ Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище на посаді «майстер виробн. навчання», загальна сума його доходу за період з 01.01.2023 по30.06.2023 становить 53342,64 грн (а.с. 50). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що додаткові витрати, які здійснені позивачем на малолітнього сина зумовлені хворобою дитини, необхідністю здійснення його реабілітації та лікування. Зокрема, позивачем понесено додаткові витрати з метою проведення реабілітації малолітнього сина, необхідність надання реабілітаційних послуг визначені індивідуальною програмою реабілітації інваліда за наслідками діагностованих дитині хвороб. Водночас, понесено додаткові витрати на придбання медичних препаратів на лікування дитини згідно відповідних призначень лікаря. Тому, з урахуванням принципу рівності обов`язку батьків в участі в додаткових витратах на дитину, на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати у розмірі половини нею понесених в розмірі 30924,36 грн. В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення фактично понесених витрат у розмірі 2300,00 грн на проведення консультацій лікарів та заняття із сенсорної інтеграції згідно акту №ОУ-0001022 здачі-прийняття робіт, належними та допустимими доказами суду не підтвердженні, оскільки з наданого акту №ОУ-0001022 здачі-прийняття робіт неможливо встановити чи були сплачені вказані кошти та ким саме. З таким висновком погоджується Вінницький апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на Законі, відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить наявним доказам та матеріалам справи. Рішення в частині відмови у позові не оскаржується, а тому Вінницьким апеляційним судом не перевіряється. Як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, ОСОБА_2 посилалася на те, що наявні підстави для стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на дитину, пов`язаних з хворобою дитини, необхідністю здійснення реабілітації та лікування сина. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сімейний кодекс Українивиходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини. Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність. Тобто якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині. Так судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 являється дитиною з інвалідністю до 18 років. Внаслідок наявного захворювання дитина потребує здійснення реабілітації та лікування. На підтвердження понесених витрат на дитину позивачем додано копії медичних документів, зокрема проведення медичних оглядів, призначення, проведення реабілітаційних заходів та придбання за призначенням лікарських препаратів. Вказані витрати були здійснені з метою проведення реабілітації дитини ОСОБА_3 за наслідками діагностованих хвороб, а отже, є такими, що викликані особливими обставинами та були понесені саме у зв`язку з потребою у відповідній медичній допомозі дитині, пов`язані з її здоров`ям, а отже, є додатковими витратами та регулюються ст. 185 СК України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач є особою працездатною та фінансово спроможною взяти участь у відшкодуванні половини цих витрат. При цьому, ОСОБА_1 не надав доказів, що його матеріальне становище не дозволяє забезпечити оплату 50% додаткових витрат на лікування дитини. Розмір заробітної плати відповідача не є тими обставинами, які дають підстави для зменшення обсягу участі батька у додаткових витратах на лікування дитини або звільнення від їх сплати. Враховуючи викладене, Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням принципу рівності обов`язку батьків в участі в додаткових витратах на дитину, на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати у розмірі половини нею понесених в розмірі 30924,36 грн. Позивач надала суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених нею вимог, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого та вмотивованого рішення, яке і було ухвалене судом першої інстанції. Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, суд виходячи з положень ст. 185 СК України дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, з цим висновком погоджується і апеляційний суд враховуючи фактичні обставини справи. Також апеляційний суд враховує, що батьки мають рівні обов`язки з утримання дитини. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване та справедливе судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права. Доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права, висновків суду не спростовують, а тому апеляційною інстанцією до уваги не приймаються. Інші доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди відповідача із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: Т.М. Шемета О.С. Панасюк