LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Західний апеляційний господарський суд914/134/23

від 05.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:1Апеляційну скаргу Комунального підприємства Луцькводоканал (вх. № ЗАГС 01-05/2616/23 від 11.08.2023) залишити без задоволення.

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" грудня 2023 р. Справа №914/134/23 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Кравчук Н.М. суддів Скрипчук О.С. Матущак О.І. секретаря судового засідання Михайлишин С.В. розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Луцькводоканал (вх. № ЗАГС 01-05/2616/23 від 11.08.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 (суддя Сухович Ю.О. повний текст складено 03.07.2023) у справі № 914/134/23 за позовом: Комунального підприємства Луцькводоканал, (надалі КП Луцькводоканал), м. Луцьк, Волинська область, до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів про скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/44-р/к від 20.10.2022 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі №63/5-02-27-2022 за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Оленюк О.І. ВСТАНОВИВ: 05.01.2023 КП Луцькводоканал звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/44-р/к від 20.10.2022 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №63/5-02-27-2022. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при прийнятті рішення неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи; не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки,+ викладені у рішенні не відповідають обставинам справи; при розгляді справи відповідачем порушено і неправильно застосовано норми як матеріального, так і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 року у справі №914/134/23 (суддя Ю.О. Сухович) у задоволенні позову відмовлено повністю. При прийнятті рішення суд виходив з того, що оскаржуване рішення Антимонопольного комітету прийняте з врахуванням сукупності норм законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач належним чином дослідив всі обставини та правомірно зробив висновки про порушення позивачем вимог законодавства про економічну конкуренцію. При цьому, суд зауважив, що встановлення наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, що в силу приписів частини 1 статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, КП «Луцькводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Суд першої інстанції належно не перевірив виконання повноважень АМКУ щодо дослідження ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення у територіальних (географічних) межах м. Луцька Волинської області в т.ч. норм Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку. Водночас, при аналізі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, можливо було встановити, що об`єкти приєднання розташовані у територіальних межах інших населених пунктів - а саме, селищ: Боратин, Липини, Зміїнець, Тарасове, Рованці Луцького району. На переконання скаржника, відповідачем не було виявлено видачу позивачем технічних умов на встановлення вузлів комерційного обліку для споживачів. Технічні умови, що були досліджені відповідачем та відображені у рішенні ТВ АМКУ № 63/44-р/к, стосувались виключно нових об`єктів будівництва або реконструйованих, капітально відремонтованих будівель, що приєднувались до мереж водопостачання. Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Зокрема, зазначає, що згідно з пунктом 11 частини 1 та частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб`єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), належить до виключних повноважень Антимонопольного комітету України. Самостійне визначення позивачем у позовній заяві інших меж ринку товару суперечить приписам п. 11 ч. 1 та ч. 4 ст. 7, ст. 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». На переконання відповідача, встановлена КП «Луцькводоканал» у технічних умовах на приєднання до мереж централізованого водопостачання та централізованого водовідведення умова: «Проект облаштування вузла обліку погодити з технічним управлінням КП «Луцькводоканал» є неправомірною, оскільки відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у встановленому центральним органом виконавчої влади, а таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг. Встановлення Підприємством протиправних умов у технічних умовах на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення в частині погодження проектної документації на облаштування вузла обліку води та вимоги дотримуватися норм Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37 та вимог СНиП 2.04.03-85 може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов та приєднання до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, які не мають альтернативи отримання даних послуг, оскільки споживачі (замовники) можуть приєднатися тільки до мереж, які знаходяться у власності (обслуговуванні, користуванні) КП «Луцькводоканал». Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Позивач не забезпечив участі уповноваженого представника в судове засідання. 04.12.2023, подав до суду клопотання (вх. № 01-04/7923/23) про відкладення розгляду справи № 914/134/23 на іншу дату. Клопотання мотивоване тим, що представник КП «Луцькводоканал» перебуває у відпустці і не має можливості взяти участь у судовому засіданні, яке відбудеться 05.12.2023 о 11 год. 00 хв. Слід зазначити, що Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом, присутній в судовому засіданні 07.11.2023 представник позивача надав свої пояснення у справі, які враховані судом апеляційної інстанції. Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з даного питання, й те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника позивача у справі. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 20.10.2022 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 63/44-р/к у справі №63/5-02-27-2022 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу . Даним рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано, що Комунальне підприємство «Луцькводоканал» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних (географічних) межах міста Луцька Волинської області та вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. За вчинене порушення на позивача накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. та зобов`язано припинити порушення. Відповідно до резолютивної частини рішення Адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила:

1. Визнати, що Комунальне підприємство «Луцькводоканал» у період з 01.01.2019 по 31.08.2022 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних (географічних) межах міста Луцьк Волинської області, де розташовані водопровідно-каналізаційні мережі, що знаходяться у його власності та/або користуванні, як таке, що не має жодного конкурента.

2. Визнати, що дії Комунального підприємства «Луцькводоканал», які полягають у встановленні у Технічних умовах вимог щодо погодження проектної документації на облаштування вузла обліку води та вимог дотримання нормативно-правових актів, які втратили чинність, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в частині встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. Відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення порушення, вказаного в пункті 2 резолютивної частини рішення, накласти на Комунальне підприємство «Луцькводоканал» штраф у розмірі 68 000,00 гривень.

4. Зобов`язати Комунальне підприємство «Луцькводоканал» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення щодо встановлення в технічних умовах вимог погодження проектної документації на облаштування вузла обліку води, в місячний термін з дня одержання рішення, про що письмово повідомити Відділення протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів. Не погоджуючись із спірним рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач звернувся з даним позовом до суду. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності врегульовані нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції". Згідно з частинами 1, 6 статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом. Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (ст.ст. 1, 6, 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"). Відповідно до частин 2 та 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до виключних повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань; прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами. Пунктом 11 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження). Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 названого Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Частина 3 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. У відповідності до пункту 11 частини 1 і частини 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб`єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), належить до виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України. Згідно з пунктом 2.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища, суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі по тексту Методика) етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо. В оспорюваному рішенні № 63/44-р/к від 20. 10.2022 відповідач визначив: 1) об`єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища; 2) перелік товарів та основних продавців, покупців товару товарів, визначається монопольне (домінуюче) становище; 3) перелік основних продавців (постачальників, виробників), (споживачів, користувачів); 4) товарні межі ринку; 5) територіальні (географічні) межі ринку; 6) проміжок часу, стосовно якого визначається становище господарювання на ринку - часові межі ринку; 7) потенційних конкурентів; 8) бар`єри для вступу на ринок. Внаслідок технологічних особливостей централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також з огляду на обмеження, що пов`язані з територією розміщення (розташування) водопровідно-каналізаційних мереж, конкуренція на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення відсутня, тому потенційні конкуренти у КП «Луцьководоканал», відсутні. КП «Луцьководоканал» є єдиним суб`єктом господарювання, що надає послуги з постачання теплової енергії у територіальних (географічних) межах міста Луцьк Волинської області, в межах мереж, що використовуються (орендуються, обслуговуються) та є у власності позивача. Відтак, споживачі даних послуг не мають можливості отримувати такі послуги від інших суб`єктів господарювання, альтернатива відсутня. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: a) на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; б) не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Отже, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами здійсненого дослідження, впродовж з 01.01.2019 по 31.08.2022 у рішенні № 63/44-р/к встановлено, що КП «Луцькводоканал» на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних (географічних) межах міста Луцьк Волинської області, де розташовані водопровідно-каналізаційні мережі, що знаходяться у його власності та/або користуванні займало монопольне (домінуюче), оскільки підприємство не мало жодного конкурента. Згідно з пунктом 11 частини 1 та частиною 4 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб`єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень), належить до виключних повноважень Антимонопольного комітету України. Самостійне визначення позивачем у позовній заяві інших меж ринку товару суперечить приписам пункту 11 частини 1 та частини 4 статті 7, статті 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Як вірно зауважив суд першої інстанції, для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Таким чином, в оспорюваному позивачем рішенні згідно з положеннями Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики, відповідачем здійснено визначення становища КП «Луцькводоканал» на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних (географічних) межах міста Луцьк Волинської області, де розташовані водопровідно-каналізаційні мережі, що знаходяться у його власності та/або користуванні займало монопольне (домінуюче), оскільки КП «Луцькводоканал» не мало жодного конкурента. Щодо доводів, наведених скаржником про існування інших суб`єктів господарювання на ринку товару, визначеного в оспорюваному рішенні та товарних меж ринку, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 6.1 Методики, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним; внаслідок технологічних особливостей процесу надання вказаних послуг, споживачі не можуть за звичайних умов легко перейти до споживання аналогічних послуг іншого суб`єкта господарювання, що, можливо, здійснює діяльність на території відповідного населеного пункту, оскільки кожен із таких суб`єктів здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать (на праві власності, користування); з урахуванням зазначеного, характерною особливістю надання послуг з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення є неможливість переміщення попиту географічно, оскільки необхідною умовою отримання даних послуг є наявність діючих систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; при визначенні територіальних (географічних) меж ринку централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення враховано мінімальну територію, за межами якої придбання товару для споживачів є неможливим; отримання послуги з видачі технічних умов на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення можливе лише у суб`єкта господарювання, який провадить діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на певній території. Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку орган Антимонопольного комітету України, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. Наведене, узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 914/2667/20. Засади відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції») базуються на моделі значної конкуренції на ринку, яка, відповідно до норм абзаців 2, 7 статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», характеризується, зокрема, відсутністю конкуренції на ринку, внаслідок чого суб`єкт господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, здатен визначати умови обороту товару на ринку, що є неможливим на ринку, який не перебуває у стані монополізації, зокрема, завдяки зацікавленості суб`єктів господарювання здійснювати господарську діяльність, в умовах значної конкуренції між суб`єктами господарювання на ринку, без можливості ущемлення інтересів споживачів. Разом з тим, встановлена КП «Луцькводоканал» у технічних умовах на приєднання до мереж централізованого водопостачання та централізованого водовідведення умова: «Проект облаштування вузла обліку погодити з технічним управлінням КП «Луцькводоканал» є неправомірною, оскільки відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у встановленому центральним органом виконавчої влади, а таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг. Встановлення КП «Луцькводоканал» протиправних умов у технічних умовах на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення в частині погодження проектної документації на облаштування вузла обліку води та вимоги дотримуватися норм Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37 та вимог СНиП 2.04.03-85 може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, які не мають альтернативи отримання даних послуг, оскільки споживачі (замовники) можуть приєднатися тільки до мереж, які знаходяться у власності (обслуговуанні, користуванні) КП «Луцькводоканал». Правилами користування, якими керується КП «Луцькводоканал» при приєднанні до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення не передбачено погодження проектів облаштування вузла обліку водопостачання із виробником/виконавцем вказаних послуг. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірному рішенні дійшов вірного висновку про те, що вимога, встановлена КП «Луцькводоканал» щодо погодження проекту облаштування вузла обліку води не передбачена чинним законодавством у сфері водопостачання та водовідведення. Такі дії КП «Луцькводоканал» були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення у територіальних (географічних) межах міста Луцьк Волинської області, де розташовані водопровідно-каналізаційні мережі, що знаходяться у його власності та/або користуванні, адже у такому випадку споживачі могли б відмовитися від послуг КП «Луцькводоканал», яке встановлює такі умови реалізації товару, наслідком яких є виконання протиправних вимог при приєднанні до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, чим ущемляються їх інтереси, та обрати іншого надавача таких послуг. За умов існування значної конкуренції на ринку така поведінка КП «Луцькводоканал» була б неможливою, оскільки, маючи зацікавленість щодо продажу свого товару послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в частині видачі технічних умов на приєднання до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, КП «Луцькводоканал» вживало б заходи щодо дотримання положень законодавства у сфері надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а також дотримання прав та інтересів споживачів. Твердження скаржника, що стаття 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» регламентує оснащення будівель вузлами комерційного обліку, тобто, фактично будівель, які вже збудовані, приєднані до систем тепло-, водопостачання, здані в експлуатацію та у яких власники/співвласники користуються житлово-комунальними послугами є помилковим та не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Тобто, цей Закон визначає забезпечення комерційного обліку води без виключення, в тому числі і при приєднанні до мереж централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення. Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу. Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Враховуючи вищенаведені норми права, фактичні обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті рішення № 63/44-р/к у справі №63/5-02-27-2022 від 20.10.2022 відповідач належним чином дослідив всі обставини та правомірно зробив висновки про порушення позивачем вимог законодавства про економічну конкуренцію. Відповідач діяв у відповідності до статті 19 Конституції України, а саме межах та у спосіб, передбачених законодавством України, з урахуванням всіх обставин та об`єктивним дослідженням всіх матеріалів справи. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, встановлення наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, що в силу приписів частини 1 статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України. Враховуючи монопольне (домінуюче) становище позивача на відповідному ринку, сукупність вищенаведених норм права та обставин, характер засад відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, правомірно прийняв рішення згідно з яким дії КП «Луцькводоканал» визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене ч. 1ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Підсумовуючи усе вищевказане, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 року у справі №914/134/23. З огляду на все вищенаведене, суд апеляційної інстанції констатує наявність правових підстав щодо відмови у задоволенні заявлених КП Луцькводоканал» позовних вимог про скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/44-р/к від 20.10.2022 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №63/5-02-27-2022. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1Апеляційну скаргу Комунального підприємства Луцькводоканал (вх. № ЗАГС 01-05/2616/23 від 11.08.2023) залишити без задоволення. 2Рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 року у справі №914/134/23 залишити без змін. 3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України. 5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Повний текст постанови виготовлено 14.12.2023 Головуючий суддя Н.М. Кравчук Судді О.С. Скрипчук О.І. Матущак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»