Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/7607/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5533/23 Справа № 214/7607/18 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., за участю секретаря Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/7607/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Північтранс», Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року, встановив: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовної заяви зазначав, що 05 березня 2016 року по вул. Володимира Великого у м. Кривому Розі Дніпропетровської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia Elegance», н/з НОМЕР_1 , під керуванням позивача та мікроавтобусу «БАЗ-22154», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Мікроавтобус «БАЗ-22154», н/з НОМЕР_2 , перебував у законному володінні ОСОБА_2 , як працівника ПАТ «Північтранс», який того дня виконував свої трудові обов`язки по перевезенню пасажирів. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ст. 38 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2018 року залишено без змін. Також вказував, що 24 вересня 2018 року він звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування майнової шкоди, завданої зазначеною дорожньо-транспортною пригодою. 24 жовтня 2018 року ним було отримано відмову від МТСБУ у здійсненні страхового відшкодування та зазначено, що МТСБУ здійснює виплату відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Також, у листі МТСБУ було зазначено, що на місці дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 було пред`явлено поліс страхування серії АЕ №7705360, який було укладено по відношенню до транспортного засобу «БАЗ-22154», н/з НОМЕР_2 , та виданий страховою компанією ПрАТ «Європейський страховий союз», членство якого в МТСБУ було припинено та на даний час МТСБУ не може застосовувати до даного страховика заходів впливу. Посилаючись на те, що йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду дорожньо-транспортною пригодою, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ПАТ «Північтранс» та МТСБУ на його користь грошові кошти в сумі 50000 гривень страхового відшкодування (частину суми завданої майнової шкоди); стягнути з ОСОБА_2 та ПАТ «Північтранс» грошові кошти в сумі 42694, 30 гривень в якості відшкодування майнової шкоди та 20000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди; судові витрати по справі покласти на відповідачів. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень та судовий збір в сумі 82, 40 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року скасувати та задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що бланк страхового полісу АЕ 7705360 у базі даних МТСБУ не знайдено, бланк облікований страховою компанією ПрАТ «Європейський страховий союз» як втрачений, але не має відомостей про укладений договір. Суд першої інстанції не врахував, що членство ПрАТ «Європейський страховий союз» у МТСБУ припинено, а також не з`ясував чи позбавлено страхову компанію ліцензії. Також судом першої інстанції не враховано перебування у трудових відносинах водія ОСОБА_3 з ПАТ «Північтранс». Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що водій ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини останнього 05 березня 2016 року, не перебував у трудових відносинах з ПАТ «Північтранс». Судом першої інстанції проігноровано право потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді на відшкодування йому шкоди заподіювачем. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач МТСБУ просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити оскаржуване рішення без змін в частині вирішеного позову до МТСБУ. В обґрунтування доводів відзиву зазначає, що Судом першої інстанції вірно враховано, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз» за полісом АЕ7705360. Вказує, що згідно відповіді МТСБУ № 3.1-05/16678 від 27 травня 2019 року бланк полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ7705360 належить до діапазону бланків полісів, виданих ПрАТ «Європейський страховий союз» та обліковується як «визначений страховиком як втрачений». На місті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 було пред`явлено поліс АЕ7705360, а тому у МТСБУ відсутні підстави для здійснення відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 . Також зазначає, що Закон України №1961-ІV не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «Північтранс» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. В обґрунтування доводів відзиву зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз». Також судом першої інстанції вірно встановлено, що водій ОСОБА_2 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з ПАТ «Північтранс» не перебував, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди підприємством. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковалик М.Ф. доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити. В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Північтранс» Кудрявцев А.Л. просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , його адвоката Ковалик М.Ф., Кудрявцева А.Л., який діє в інтересах відповідача ТОВ «Північтранс», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 за наступних підстав. Відповідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ПАТ «Північтранс» та МТСБУ страхового відшкодування в сумі 50 000 гривень, а також матеріальної шкоди з ОСОБА_2 та ПАТ «Північтранс» в сумі 42 694, 30 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок відшкодування шкоди покладений на страховика, оскільки цивільно-правова відповідальність транспортного засобу БАЗ-22154, д/н НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», яке є належним відповідачем в цій частині позовних вимог. Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон №1961-IV). У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц. У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження №14-27цс21) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу у спорі про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, тобто у подібних правовідносинах, зробила такі висновки. За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, в абзаці 3 пункту 2.5 Положення про застосування Держфінпослуг заходів впливу (затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125) прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов`язань за вже укладеними договорами. Наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів. Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними до цього. Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи. Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства. Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат. Таким чином, МТСБУ відповідно до вказаного вище Закону відшкодовує шкоду за страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з процедур банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає обов`язок МТСБУ відшкодувати шкоду замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Північтранс» перетворено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Північтранс». (т.ІІ, а.с. 15, 16) Судом встановлено, що постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 березня 2016 року, за участю транспортного засобу «БАЗ», н/з НОМЕР_2 , під його керуванням та автомобіля «Skoda Octavia Elegance», н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Провадження у справі було закрито у зв`язку із спливом строків накладення адміністративного стягнення, які визначені ст. 38 КУпАП. (т. І а.с.8, 9-11) Також судом встановлено, що бланк полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 7705360 належить до діапазону бланків полісів, виданих ПрАТ «Європейський Страховий Союз» та обліковується як «визначений страховиком як втрачений». На місті ДТП ОСОБА_2 було пред`явлено поліс АЕ 7705360. (т. І а.с.153,157) ОСОБА_1 23 травня 2016 року звернувся до МТСБУ із заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка мала місце 05 березня 2016 року. (т.І а.с.155) Листом МТСБУ №3.1-05/33173 від 24 жовтня 2018 року позивачу відмовлено у відшкодуванні шкоди, оскільки відповідальність водія транспортного засобу «БАЗ» на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Європейський Страховий Союз», членство якого у МТСБ припинено та МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації чи визнання банкрутом даної страхової компанії. (т.І а.с.31, 156) Згідно Ліцензійної картки АА №721359 надано дозвіл на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів транспортним засобом: автобус «БАЗ 22154», н/з НОМЕР_2 . (т.І а.с.30) Згідно матеріалів страхової справи №32754, наданої МТСБУ, 23 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 звертався до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування матеріальної шкоди. Листом МТСБУ позивачу відмовлено у здійснені такої виплати, оскільки згідно поліса АЕ 7705360 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «БАЗ» з державним номерним знаком НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «Європейський Страховий Союз», яке виключено з числа членів МТСБ, проте у останнього відсутня інформація щодо ліквідації або банкрутства даної страхової компанії. Бланк страхового полісу АЕ 7705360 у базі даних МТСБУ не знайдено, бланк облікований страховиком як втрачений. (т.І а.с.230-256) Враховуючи наведені вище норми матеріального закону та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів спричиненої позивачу дорожньо-транспортною пригодою шкоди, оскільки обов`язок з її відшкодування покладено на страховика, до якого позивачем не пред`явлено вимоги. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими. Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції перебування у трудових відносинах водія ОСОБА_3 з ПАТ «Північтранс», оскільки матеріали справи містять письмові докази у вигляді довідки ПАТ «Північтранс» №223 від 21 вересня 2020 року та Наказу по особовому складу №131/К від 11 липня 2017 року, згідно яких ОСОБА_2 з 12 липня 2017 року працює у ПАТ «Північтранс» водієм автотранспортних засобів марки «Рута». Тобто, на дату дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05 березня 2016 року, водій ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ПАТ «Північтранс». (т.І а.с.259,260) Транспортний засіб «БАЗ 22154», н/з НОМЕР_2 , згідно умов договору найму (оренди) транспортного засобу від 20 червня 2017 року знаходився в оренді ПАТ «Північтранс». (т.І а.с.261-262) Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста