Постанова 4855 № 2а-60/10

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-60/10 Головуючий у 1 інстанції: Даниленко В.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Заміхановської Д.В розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України та зобов`язати Міністерство оборони України виплатити заборговане грошове забезпечення за період з 25 липня 2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії; - стягнути з Міністерства оборони України невиплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08. 2008 р. на загальну суму 7583,01 грн.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок недоотриманої пенсії з дня її призначення, у зв`язку з неправильним обрахуванням процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці та основного розміру пенсії грошового забезпечення з розрахунку 76 відсотків та здійснити відповідну додаткову виплату. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року визнано протиправними дії Міністерства оборони України та зобов`язано Міністерство оборони України виплатити заборговане грошове забезпечення за період з 11.06.2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії. Стягнуто з Міністерства оборони України не виплачену грошову компенсацію за не отримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08.2008 року на загальну суму 7583,01 грн. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 року у справі № 2а-60/10 змінити. Доповнити резолютивну частину рішення наступним змістом: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок недоотриманої пенсії з дня її призначення у зв`язку з неправильним обрахуванням процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці та основного розміру пенсії грошового забезпечення з розрахунку 76 відсотків та здійснити відповідну додаткову виплату. В решті постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 року - залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 22 листопада 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. 27 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява щодо відзиву Міністерства оборони України, в якій просить залишити відзив відповідача без розгляду. 27 листопада 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_1 . Також, 27 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та проходив службу в Збройних Силах України. ОСОБА_1 не погоджуючись з діями Міністерства оборони України звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом щодо зобов`язання Міністерства оборони України виплатити йому заборговане грошове забезпечення за період з 25 липня 2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії, стягнення з Міністерства оборони України не виплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08.2008 р. на загальну суму 7583,01 грн. Також, просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок недоотриманої пенсії з дня її призначення, у зв`язку з неправильним обрахуванням процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці та основного розміру пенсії грошового забезпечення з розрахунку 76 відсотків та здійснити відповідну додаткову виплату. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року визнано протиправними дії Міністерства оборони України та зобов`язано Міністерство оборони України виплатити заборговане грошове забезпечення за період з 11.06.2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії. Стягнуто з Міністерства оборони України не виплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08.2008 року на загальну суму 7583,01 грн. Так, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що суд першої інстанції, приймаючи постанову від 05.02.2010 року, не ухвалив рішення щодо однієї із позовних вимог, що заявлялася, як у заяві про зміну позовних вимог від 05.10.2009 року, так і у первісному позові. Також, позивач зазначає, що 05.10.2010 року подав до суду першої інстанції заяву про зміну позовних вимог, вказавши п`ять позовних вимог, надалі залишивши три: 1) визнати протиправними дії Міністерства оборони України та зобов`язати Міністерство оборони України виплатити заборговане грошове забезпечення за період з 11.06.2008 року по 07.08.2008 року та оформити відповідні документи для надання в структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії; 2) стягнути з Міністерства оборони України не виплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідок № 123 та № 124 від 11.08.2008 р. на загальну суму 7583,01 грн.; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок недоотриманої пенсії з дня її призначення у зв`язку з неправильним обрахуванням процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці та основного розміру пенсії грошового забезпечення з розрахунку 76 відсотків та здійснити відповідну додаткову виплату. Водночас, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що резолютивна частина постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року у справі № 2а-60/10 містить дві перших вимоги, у той час, як будь-яка інформація щодо третьої відсутня. При цьому, позивач вказує, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази щодо третьої вимоги, встановивши, що процентна надбавка за вислугу років йому сплачувалася не в повному обсязі - не з розрахунку 40 відсотків, а лише 35 відсотків. Встановивши, що вислуга позивача становить 27 років і він звільнений з військової служби за станом здоров`я, на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд першої інстанції обчислив основний розмір його пенсії, вказавши, що він має складати 76%. У постанові зазначено, що дослідивши надані документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Апелянт посилається на положення статті 201 КАС України (в редакції, що була чинна станом на 01.01.2010) та зазначає, що апеляційний суд має повноваження змінити постанову суду першої інстанції у разі вирішення не всіх позовних вимог. Беручи до уваги зазначене, апелянт просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 року у справі № 2а-60/10 змінити, доповнивши резолютивну частину наступним змістом: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зробити перерахунок недоотриманої пенсії з дня її призначення у зв`язку з неправильним обрахуванням процентної надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці та основного розміру пенсії грошового забезпечення з розрахунку 76 відсотків та здійснити відповідну додаткову виплату». В решті постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 року - залишити без змін. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В силу вимог частини 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, посилання апелянта на положення статті 201 КАС України, в редакції, що була чинна станом на 01.01.2010, є необґрунтованим, оскільки, підлягають застосуванню положення КАС України, чинні на час його звернення до суду з апеляційною скаргою. Частиною 1 статті 308 КАС України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини 5 статі 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Статтею 315 КАС України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення. Згідно вимог даної статті, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Отже, вищевказаними положеннями процесуального закону передбачено вичерпні повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення, а також, вичерпні підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Разом з тим, у випадку, коли суд першої інстанції не ухвалив рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості змінити таке рішення суду першої інстанції доповнивши його резолютивну частину. Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зміни постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2010 року шляхом доповнення резолютивної частини даного рішення суду. Водночас, положеннями частини 1 статті 251 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно частини 2 статті 251 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. За приписами ч. 3 ст. 251 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 251 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Враховуючи вищезазначене, у випадку, якщо ОСОБА_1 вважає, що щодо однієї із позовних вимог у справі №2а-60/10, з приводу якої досліджувалися докази, суд першої інстанції не ухвалив рішення, позивач має право звернутися до Дарницького районного суду м. Києва із відповідною заявою про ухвалення додаткового судового рішення. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає необгрунтованими вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року, а тому відсутні підстави для її задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Згідно ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М. Повний текст постанови виготовлено 15.12.2023 р.