Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7477/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7477/22 пров. № А/857/4639/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Обрізка І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, прийняте суддею Денисюком Р.С. у місті Луцьку, у справі за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- встановив: ГУ ДПС у Сумській області (надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 111813,16 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 20232 позов задоволено. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в судовому та адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 не оскаржував, а тому, грошове зобов`язання, визначене такими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим. Таким чином, узгоджені грошові зобов`язання ОСОБА_1 в сумі 111813,16 грн є податковим боргом. Про наявність за відповідачем податкового боргу в сумі 111813,16 грн свідчить розрахунок сум податкового боргу та витяг з АІС «Податковий блок». Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав. З метою погашення податкового боргу позивач сформував податкову вимогу № 5343-13 від 27.10.2020, яка була надіслана відповідачу, однак повернута контролюючому органу відділенням поштового зв`язку з причин «закінчення терміну зберігання». Доказів оскарження даної податкової вимоги або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до копії паспорта апелянта, 28.03.2019 знято з реєстрації місце проживання ОСОБА_1 та зареєстровано його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, вказана інформація з невідомих скаржнику причин судом не була з`ясована. Водночас відсутність такої інформації у суду не може бути підставою для порушення прав відповідача, які надаються стороні адміністративного спору. Судом першої інстанції хоча не встановлено, що вказана справа не підсудна Волинському окружному адміністративному суду, та, відповідно, не надіслано її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, однак фактично порушено вимоги підсудності. Як наслідок справа розглянута неналежним судом. Звертає увагу, якщо у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва як на об`єкт незавершеного будівництва, то таке майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Однак, податковий орган в порушення п.п.266.3.2. п.266.3. ст.266 ПК України, не перевіривши даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснив нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкти незавершеного будівництва, які не вважаються об`єктом нерухомого майна. Зазначає, що об`єкти незавершеного будівництва були придбані скаржником за результатами електронних аукціонів. Крім того, не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 подано позов про визнання їх протиправними та скасування останніх. Наведене безумовно свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, є підставою для скасування рішення від 08.02.2023 у справі №140/7477/22. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. У доповненні до апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що податковим органом за один і той самий податковий період та щодо одного й того ж об`єкту оподаткування двічі винесено податкові повідомлення - рішення. З метою з`ясування зазначеної інформації, на адресу ГУ ДПС у Волинській області направлено адвокатський запит №12/04 від 12 березня 2023. У відповідь на вказаний запит листом від 18.04.2023 №6264/03-20-24- 02-06 податковий орган повідомив, що податкові повідомлення-рішення №0032579-5433-0304 від 16.04.2020 на суму 9260.93 грн. та № 0032579-5433-0304 від 16.04.2020 на суму 45617,15 грн. «з технічних причин роботи ІКС «Податковий блок» були скасовані, тобто нарахування по них відсутні». Також повідомлено, що по об`єктах нежитлової нерухомості, які є у власності громадянина ОСОБА_1 сформовані наступні ППР: від 30.04.2020 №0084954-5433-0304 на суму 45617,15 грн. та №0084955-5433-0304 на суму 9260,93 грн.; від 03.03.2021 № 0052460-2404-0304 на суму 47327,02 грн. та № 0052461-2404-0304 на суму 9608,06 грн. Отже, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 з відповідача стягнуто податковий борг за 2019 рік згідно податкових повідомлень-рішень, що були скасовані (тобто, податковий борг по них не обліковується й відповідно є відсутнім). Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з розрахунком податкової заборгованості та витягом з АІС «Податковий блок» за відповідачем ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальній сумі 111813,16 грн (а.с.4, 5). Податковий борг з податку на нерухоме майно, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальній сумі 111813,16 грн виник внаслідок несплати нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.04.2020 № 0032578-5433-0304 в сумі 45617,15 грн, № 0032579-5433-0304 в сумі 9260,93 грн, від 03.03.2021 № 0052460-2404-0304 в сумі 47327,02 грн та № 0052461-2404-0304 в сумі 9608,06 грн (а.с. 6 зворот, 8). ГУ ДПС у Сумській області зазначені вище податкові повідомлення-рішення надсилалися у встановленому порядку за місцем проживання (податковою адресою) ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 та були повернуті відділенням поштового зв`язку з довідкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 6, 8 зворот). Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Положеннями пункту 59.1. статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відтак, з метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Сумській області, відповідно до вимог статті 59 ПК України сформувало податкову вимогу № 5343-13 від 27.10.2020, яка була надіслана відповідачу, однак повернута контролюючому органу відділенням поштового з причин «закінчення терміну зберігання» (а.с. 10 зворот). Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті). У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті). За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 ПК України). Колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді подібної справи №826/14361/16, Верховний Суд указав, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо. Колегія суддів також враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 у справі №140/30/20, відповідно до яких податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить. Відтак, суд врахує положення законодавства та наявність в матеріалах справи конвертів, надісланих на адресу відповідача 27 травня 2020 (а.с.6), в якому скеровувались податкові повідомлення - рішення від №0032579-5433-0304, №0032578-5433-0304 від 16.04.2020; 20 квітня 2021 (а.с. 8 зворот), в якому направлялися податкові повідомлення рішення №0052461-2404-0304 та №0052460-2404-0304 від 03.03.2021; 07 грудня 2020, в якому скеровано податкову вимогу форми «ф» від 27.10.2020 № 5343-13 з відміткою про невручення листів ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу. Здійснюючи аналіз вказаних положень, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі №420/2649/21 зробив висновок про те, що у відповідності до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги. При вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи. Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, у розумінні статті 42, 58 Податкового кодексу України, вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення. Отже, вказані документи є належним доказами, які підтверджують наявність у позивача узгодженого податкового боргу. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 жовтня 2021 у справі № 360/4692/19. Таким чином, обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення, вимоги, чи іншого рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України. Із матеріалів справи вбачається, що податковий орган виконав свій обов`язок щодо вручення ОСОБА_1 як податкових повідомлень рішень, так і податкової вимоги, скерувавши такі із повідомленням про вручення на останню відому адресу місця проживання, за якою він взятий на облік як платник податків у контролюючому органі. ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку, зокрема, не повідомив контролюючий орган про зміну свого місця проживання. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зміна місця реєстрації не є тотожною зміні місця проживання. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших. При цьому колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог. Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 червня 2023 у справі №160/13436/22. Відтак, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 з відповідача стягнуто податковий борг за 2019 згідно податкових повідомлень-рішень, що були скасовані. Крім того, на час винесення оскаржуваного судового рішення відповідачем не було додано доказів того, що податкові зобов`язання є неузгодженими, зокрема, щодо оскарження податкових повідомлень рішень чи податкової вимоги Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №140/7477/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар