Окрема думка КЦС ВС № 759/24810/21

Окрема думка суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Дундар І. О., Крата В. І., 30 листопада 2023 року м. Київ справа № 759/24810/21 провадження № 61-3671св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнив частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 982 800,00 грн змінив, зменшивши її розмір до 600 000,00 грн. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в частині стягнення судових витрат у розмірі 3 000,00 грн скасував. У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України судових витрат у розмірі 3 000,00 грн відмовив. Додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишив без змін. При зменшенні розміру компенсації моральної шкоди колегія суддів вказала, що: « ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з дати пред`явлення йому підозри, 18 листопада 2014 року, та до прийняття Верховним Судом постанови від 21 травня 2021 року про закриття кримінального провадження. Таким чином, строк перебування позивача під слідством і судом становить 78 місяців 4 дні; суди обґрунтовано вважали, що порушене стосовно ОСОБА_1 кримінальне провадження мало для нього негативні наслідки, оскільки позивач тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього, він є кваліфікованим професійним воєнним, високопосадовцем Збройних Сил України перебував під слідством і судом під час виконання службових обов`язків. Каральна сила правоохоронної системи застосовувалася до нього незаконно. Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації його життя; мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди позивача за час його перебування під слідством та судом становить 468 000,00 грн (78 місяців * 6 000,00 грн (розмір однієї мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення суду); при частковому задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, застосувавши частину третю статті 13 Закону, суд першої інстанцій визначив суму відшкодування моральної шкоди 1 544 400,00 грн, яка більш ніж у тричі перевищує мінімальний розмір такого відшкодування, оскільки використав коефіцієнт «3» та врахував психологічні особливості позивача 10 % у сумі 140 400,00 грн. Суд апеляційної інстанції, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, також визначив її у розмірі більшому (982 800,00 грн), ніж мінімальний розмір такого відшкодування, адже використав коефіцієнт «2» та врахував психологічні особливості позивача 5 % у сумі 46 800,00 грн; суди встановили, але не врахували, що позивач під вартою не перебував та від посади не відсторонявся. З огляду на сформований Верховним Судом підхід про можливість призначення розміру відшкодування у більшому ніж визначеному законом мінімальному розмірі у випадку, зокрема, перебування особи під вартою, втрати нею роботи (див. постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 639/9183/19 (провадження № 61-5398св23), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)), у справі, що переглядається, за встановлених обставин (незастосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або домашнього арешту, залишення його на роботі протягом всього часу перебування під слідством і судом) наявні підстави для визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі, який є наближеним до мінімального розміру, встановленого законом. Крім того, висновки за результатами соціально-психологічного дослідження носять ймовірний характер та не мають для суду обов`язкового характеру. Тому суди зробили помилковий висновок про необхідність збільшення (в три рази судом першої інстанції і в два рази судом апеляційної інстанції) мінімального розміру відшкодування завданої моральної шкоди, а також збільшення цього розміру ще на 10 (5) % з огляду на особисті психологічні властивості позивача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність підстав для стягнення з держави на користь позивача моральної шкоди, проте з урахуванням вимог розумності та справедливості, сума, яка підлягає стягненню як відшкодування моральної шкоди, має становити 600 000,00 грн, тобто без застування коефіцієнту та збільшення суми відшкодування з урахуванням психологічних особливостей позивача. Водночас ця сума є більшою за мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 468 000,00 грн (78 місяців * 6 000,00 грн) та забезпечує поновлення порушених прав позивача». Не можемо погодитися із постановою колегії суддів в частині зменшення розміру грошової компенсації моральної шкоди з таких мотивів.

1. ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури, 3 088 800 грн. 1.1. Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року у справі № 185/12161/15-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, і призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі. 1.2. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року залишено без змін. 1.3. Постановою Верховного Суду від 21 травня 2021 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року скасовано і закрито кримінальне провадження за обвинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

2. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

3. Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. 3.1. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. 4.Згідно частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 4.1. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (частина друга статті 23 ЦК України). 4.2. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України). 4.3. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)). 4.4. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

5. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини пята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

6. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) вказано, що «при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

8. У справі, що переглядалася: при зменшенні розміру компенсації моральної шкоди з 982 800,00 грн до 600 000,00 грн, касаційний суд обмежився посиланням на ту обставину, що позивач під вартою не перебував та від посади не відсторонявся; касаційний суд не звернув уваги на те, що за обставинами справи відповідачі не заперечували, що позивач є кваліфікованим професійним воєнним високопосадовцем Збройних Сил України; касаційний суд не врахував підстави позову, якими ОСОБА_1 обґрунтовував розмір компенсації. Зокрема, те, що він був позбавлений можливості реалізувати своє просування по службі, оскільки протягом п`яти років, незважаючи на те, що його не було відсторонено від посади, виконував повноваження першого заступника Генерального штабу Збройних Сил України. При цьому його кандидатура хоч і була погоджена Президентом України, проте він так і не був призначений на цю посаду; касаційний суд не надав жодного значення доводам позивача про те, що він та його рідні зазнали душевних страждань у зв`язку з протиправними діями стосовно нього органу прокуратури та суду, оскільки факт відкриття кримінального провадження щодо нього став підставою для поширення інформації, яка дискредитувала його; касаційний суд не звернув уваги на те, що касаційна скарга Офісу Генерального прокурора не містить переконливих аргументів, які давали б підстави для висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування моральної шкоди; касаційний суд не вказав яка ж норма матеріального права порушена при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди для того щоб здійснити зменшення її розміру. 8.1. За таких обставин, навряд чи можливо стверджувати, що в касаційного суду були підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, які б дозволяли зменшувати розмір грошової компенсації моральної шкоди. По своїй суті при зменшенні розміру грошової компенсації моральної шкоди касаційний суд здійснив переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Навряд чи такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

9. Слід підкреслити, що у подібних справах про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду Верховний Суд констатував обґрунтованість стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 750 000,00 грн за період досудового розслідування 5 років 6 місяців (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 757/5351/21-ц (провадження № 61-5502св22).

10. У справі, яка переглядалася, очевидно, що розмір грошової компенсації у розмірі 600 000,00 грн не відповідає обставинам справи, та вимогам розумності і справедливості. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що позивач довів та підтвердив матеріалами справи, що очевидно порушено його нормальні життєві зв`язки, а також той факт, що було створено об`єктивні перешкоди в реалізації його особистих прав, свобод, інтересів, для відновлення яких потрібно докласти значні зусилля, тому зробив висновок про існування очевидних підстав для виходу за межі граничного мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, визначеного законодавством. Керуючись принципами розумності, забезпечивши позивачеві відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що розмір грошової компенсації моральної шкоди для позивача повинен становити 982 800,00 грн і такий розмір компенсації який забезпечує поновлення порушених прав позивача.

11. За таких обставин, касаційному суду належало касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди - без змін. Суддя І. О. Дундар Суддя В. І. Крат