Ухвала КГС ВС № 911/2875/21

УХВАЛА 11 грудня 2023 року м. Київ cправа № 911/2875/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого гаражного кооперативу "Металург" (далі - Кооператив) про визнання дій та рішення правління кооперативу незаконними, визнання наказу голови правління кооперативу незаконним, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Кооперативу про визнання дій правління Кооперативу від 24.06.2021 щодо поновлення ОСОБА_1 такими, що не відповідають вимогам закону; визнання рішення правління такими, що не відповідають вимогам закону; визнання наказу від 17.06.2021 №4 "Про поновлення на роботі", виданого головою правління Саєнком О.І., таким, що не відповідає вимогам закону; зобов`язання голови правління Саєнка О.І. видати новий наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді голови правління за формою, що відповідає вимогам законодавства; зобов`язання голови правління Саєнка О.І. допустити ОСОБА_1 , поновленого на посаді голови правління, до відповідного робочого місця та здійснити передачу ОСОБА_1 печатки та всіх необхідних для роботи голови правління документів; зобов`язання голови правління Саєнка О.І. скоригувати табель обліку використання робочого часу за час вимушеного прогулу щодо ОСОБА_1 ; зобов`язання голови правління Саєнка О.І. внести зміни до особової картки та особової справи ОСОБА_1 ; стягнення з Кооперативу середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного (поновлення) звільнення.

2. Господарський суд Київської області рішенням від 09.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, позов задовольнив частково; стягнув з Кооперативу на користь ОСОБА_1 86 938,40 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу; відмовив в задоволенні решти позовних вимог. 3. 19.11.2023 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, в якій просить їх скасувати в частині невирішених позовних вимог та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в частині про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу оскаржувані рішення залишити без змін. 4. 27.11.2023 надійшли заперечення відповідача проти відкриття касаційно провадження, у яких просить касаційну скаргу ОСОБА_1 повернути без розгляду. Заперечення мотивує пропуском строку на касаційне оскарження та несплатою судового збору.

5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

6. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

7. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

9. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

10. У цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

12. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

13. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

14. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

15. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

16. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

17. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

18. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

19. Скаржник зазначає, що підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд є пункти 1 та 3 ч.3 ст.310 ГПК.

20. Однак, як було зазначено, за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

21. При цьому інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник не наводить.

22. Верховний Суд пропонує скаржнику уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 6-17 цієї ухвали.

23. Окрім цього, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

24. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

25. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

26. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

28. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 31 780 грн (2 270 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021) х 7 вимог немайнового характеру х 200%).

29. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 5) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

30. Статтею 8 Закону "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

31. Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.

32. До касаційної скарги скаржник додав клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання, яке, з посиланням на пункти 1, 9 ч.1 ст.5 Закону "Про судовий збір", мотивоване зверненням з позовом про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі та наявністю у позивача дитини-інваліда (докази додано); також посилається на пп.в п.2 ч.1 ст.8 (одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда) та п.3 ч.1 ст.8 Закону (предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю). Вказує, що ухвалою від 13.01.2022 суд апеляційної інстанції звільнив позивача від сплати судового збору, а обставини та підстави, які існували на 13.01.2022, не змінилися.

33. Частиною 1 ст.288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

34. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 27.07.2023, як вбачається зі змісту постанови, її повний текст складено та підписано 18.09.2023, а отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 09.10.2023. Проте, касаційна скарга подана скаржником 19.11.2023, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

35. Частиною 2 ст.288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

36. Скаржник зазначає, що повний текст постанови він отримав 02.11.2023 у відповідь на заяви скаржника про видачу судового рішення.

37. Однак, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "Діловодство спеціалізованого суду", документ в електронному вигляді - постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 доставлено ОСОБА_1 19.09.2023 о 18:17, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.

38. Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

39. Згідно з абз.2 ч.6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

40. З огляду на зазначене датою вручення оскаржуваного судового рішення є 20.09.2023, тому передбачений положенням ч.2 ст.288 ГПК двадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 10.10.2023, у той час як касаційну скаргу було подано лише 19.11.2023.

41. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

42. Положеннями статей 13, 74 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

43. Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

44. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

45. Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого скаржника.

46. Відповідно до ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

47. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

48. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

49. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про звільнення від сплати судового збору та доводи заперечення проти відкриття касаційного провадження залишаються без розгляду до усунення недоліків. Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі №911/2875/21 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику, або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень п.4 ч.1 ст.293 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець