Постанова 4820 № 686/6541/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/6541/23 Провадження № 22-ц/4820/1846/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 686/6541/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року (суддя Чевилюк З.А., повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», Товариства) вказувало, що 17.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5080662 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір), за умовами якого сума кредиту склала 20 000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання перед відповідачкою шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальниці № НОМЕР_1 . Проте, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, не уклала угоду про пролонгацію строку дії Кредитного договору, у зв`язку із чим його було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів. 01 грудня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №01.12/2022-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, про що відповідачку було повідомлено шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальниці. Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору становить 57 620 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість по тілу кредиту та 37 620 грн - заборгованість по нарахованим процентам. А тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 57 620 грн заборгованості, 2684 грн судового збору та 8000 грн витрат на правничу допомогу. В квітні 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подало до суду заяву про збільшення позовних вимог та просило суд стягнути з ОСОБА_1 69 795, 97 грн заборгованості, з яких: 20 000 грн - сума кредиту; 37 620 грн - сума процентів за користування кредитом; 10 371,60 грн - інфляційних втрат; 1804,37 грн - 3% річних. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року в задоволені позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 57 620 грн відмовлено. Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року в задоволені позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення 10 371,60 грн суми інфляційних втрат, 1804,37 грн 3% річних, 2684 грн судового збору та 8000 грн витрат на правову допомогу відмолено. Не погоджуючись із рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що Кредитний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою, відповідає вимогам законодавства України, адже електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Так, на підтвердження укладення Кредитного договору позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «М735257», що був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису і ці дії свідчать про те, що ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов і уклали в належній формі Кредитний договір. Переказ кредитних коштів, виданих в рамках Кредитного договору, здійснювався на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Також, апелянт зазначає, що наданий поденний розрахунок заборгованості (картка обліку) є належним та допустимим доказом заборгованості, скільки Товариство не є банківською установою, тому позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Крім того, апелянт вважає, що суд помилково не взяв до уваги умови Кредитного договору щодо порядку продовження строку користування кредитними коштами і судом не надано належної оцінки довідці ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», якою підтверджується зарахування грошових коштів в розмірі 10 000 грн на картку відповідачки. Поміж іншого, апелянт зазначає, що ним документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції. Зважаючи на викладене, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 57 620 грн, 2684 грн судового збору та 8000 грн витрат на правову допомогу. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив. Справа розглядається в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Як вбачається із змісту та прохальної частини апеляційної скарги, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» оскаржує рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року, яким відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 57 620 грн та позивач просить постановити нове судове рішення про стягнення кредитної заборгованості в сумі 57 620 грн і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не оскаржує додаткове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних, тому, враховуючи межі розгляду справи апеляційним судом, додаткове судове рішення в частині зазначених позовних вимог не переглядається, а судові витрати підлягають перерозподілу. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Так, відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Встановлено, що 17 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5080662 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн (п.1.3 договору); строк кредиту - 30 днів; дата повернення кредиту - 17.12.2021, про що зазначено в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору (п. 1.4 договору); строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 (пп. 4.2.1-4.2.4) договору або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп.4.3.1-4.3.2) договору; стандартна процента ставка становить 1,90 % в день (п. 1.5 договору); повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів (п. 6.1 договору). Відповідно п.2.1 цього Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Договір про надання споживчого кредиту, Додаток № 1 до нього, в якому визначено графік платежів, сума кредиту та сума нарахованих процентів і паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М735257 17.11.2021 10:52:16 (а.с.8-12, 13, 14-16). З огляду на повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 21.12.2022 слідує, що згідно договору №087/20-П від 08.07.2020 з ТОВ «Авентус України» 17.11.2021 була проведена успішна транзакція на суму 20 000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.17). Як вбачається із представленого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитом станом на 30.11.2022 відповідачка має існуючу перед кредитором прострочену заборгованість на загальну суму 57 620 грн, зокрема, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 000 грн та заборгованість за процентами в сумі 37 620 грн (а.с.21-23). 01.12.2022 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №01.12./22-Ф, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги (а.с.18-19). Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 6419. Загальна сума заборгованості складає 47 206 451, 52 грн (а.с.19). Про відступлення права грошової вимоги відповідачку було повідомлено письмово на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену при укладенні кредитного договору. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів надання відповідачці кредиту у розмірі 20 000 грн і, як наслідок, відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами. Однак, апеляційний суд не погоджується із висновком міськрайонного суду з огляду на наступне. Так, згідно з статею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. При цьому, згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Суд першої інстанції правильно констатував, що 17.11.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №5080662 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачці надано 20 000 грн на умовах зворотності, платності строком до 17.12.2021. Договір про надання споживчого кредиту №5080662 підписано відповідачкою електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, відповідно до частин 6, 8 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом частини 13 статті 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2.1 Договору №5080662 від 17.11.2021 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Суд першої інстанції не взяв до уваги надану позивачем довідку платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» №2310 від 21.12.2022 про перерахування 17.11.2021 20 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої надані ОСОБА_1 первісному кредитору з метою отримання кредиту, що відповідає пункту 2.1. кредитного договору. Апеляційний суд констатує, що відповідачкою не спростовано обставини щодо факту укладення нею зі сторони позичальника Договору №5080662 від 17.11.2021, факту належності їй платіжної картки № НОМЕР_1 та факту отримання нею в межах Договору №5080662 від 17.11.2021 кредитних коштів в розмірі 20 000 грн від ТОВ «Авентус Україна» через платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий Дім». І в наданих на адресу суду першої інстанції письмових пояснень будь - яких заперечень щодо вказаних обставин ОСОБА_1 не зазначено. Відтак, довідка платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» №2310 від 21.12.2022 з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім письмовим доказом виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов`язань за Договору №5080662 від 17.11.2021 щодо надання ОСОБА_1 20 000 грн кредиту. Також, відповідно до умов Договору №5080662 від 17.11.2021 стандартна процента ставка становить 1,90 % в день (п. 1.5 договору) та умовами вказаного Договору передбачено нарахування відсотків після місячного строку дії договору, оскільки передбачено його автоматичну пролонгацію. Так, пунктом 4.3 Договору №5080662 від 17.11.2021 визначено порядок пролонгації строку кредиту. Сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.4.3.1) Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п.п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору. Матеріали справи містять детальний розрахунок кредитної заборгованості позичальниці з врахуванням розміру відсоткової ставки 1,90 % в день, що виконаний кредитодавцем станом на 30.11.2022. ОСОБА_1 не надала свого розрахунку чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру кредитної заборгованості та заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, тобто відповідачкою не спростований факт наявності та розміру заборгованості, чи порядок її нарахування. А посилання в письмових поясненнях ОСОБА_1 про недоведеність наявності у неї обов`язку щодо повернення коштів через ненадання позивачем первинного бухгалтерського документу та відсутність порушеного права позивача є, в порушення вимог частини 1 статі 81 ЦПК України, голослівними. Отже, враховуючи положення п.5.1, п. 6.1 Договору №5080662 від 17.11.2021 та положення договору факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022, дані витягу з Реєстру боржників (витяг) до Договору факторингу №01.12/2022 від 01.12.2022 правомірність нарахування позивачем заборгованості по кредиту, процентам, розмір яких позичальницею не спростовано, колегія суддів погоджується із визначеною позивачем сумою заборгованості, що підлягає до стягнення із ОСОБА_1 : 20 000 грн заборгованості за наданим кредитом та 37620 грн заборгованості за відсотками. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка оспорювала договір факторингу № 01.12/22-Ф від 01.12.2022, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»» та ТОВ «Авентус Україна», в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором №5080662 про надання споживчого кредиту від 17.11.2021 з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням. За таких обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року є обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог та слід змінити розподіл судових витрат. Поміж того, у позовній заяві ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»» заявлено про стягнення з ОСОБА_1 8000 грн понесених витрат на правову допомогу, що була надана в суді першої інстанції. Так, надання правничої допомоги позивачу адвокатом Крюковою М.В. підтверджується Договором про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1075167 від 09.03.2023 та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. За змістом умов Договору про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року (далі - договір) предметом цього договору є надання клієнту правової допомоги, інформації, юридичної допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Встановлення обставин справи, збір та аналіз доказів та документів, формування правової позиції, складення та подання позовних заяв, клопотань, заяв, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особам, а також при виконанні рішень. Оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі. Факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах. Відповідно до Звіту від 09.03.2023 про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 07.07.2022 та Рахунку на оплату по замовленню №207/09/03 від 09.03.2023 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло наступну правову допомогу від адвоката Крюкової М.В.: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором ( ОСОБА_1 ) - 2000 грн (2 год * 1000 грн), складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором ( ОСОБА_1 ) - 5000 грн (5 год * 1000 грн), подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта - 1000 грн (1 год * 1000 грн), а всього сума послуг складає 8000 грн. Згідно платіжної інструкції №167 від 09 березня 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило за адвокатські послуги згідно р/ф №207/09/03 від 09.03.2023 адвокату Крюковій М.В. 8000 грн. Статтею 137 ЦПК України закріплено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, заява про відшкодування витрат на правову допомогу подана представником позивача у визначений законом строк разом з позовною заявою, тобто, до ухвалення рішення судом першої інстанції. Відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо. Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 дійшла висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України) При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, передбачених договором, під час розгляду справи в суді першої інстанції та відсутність будь - яких заперечень ОСОБА_1 щодо неспівмірності понесених позивачем таких витрат. Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що адвокатом надано послуги позивачу у виді збору та аналізу доказів і документів для подання позовної заяви, складання позовної заяви та її подання до міськрайонного суду і позивачем при подачі позову визначено ціну позову у сумі 57 620 грн, і саме ця сума заборгованості підлягає до стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», а тому належним чином підтверджені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як слідує із матеріалів справи позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684 грн. Позовні вимоги позивача задоволено на 82,6% (57620 грн*100/69795,97 грн), а тому підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 2216,99 грн (2684 грн*82,6/100). Також, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за подання апеляційної скарги сплатило 4026 грн, а тому враховуючи повне задоволення вимог апеляційної скарги, підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 4026 грн судового збору. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822; вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ) суму заборгованості в розмірі 57 620 (п`ятдесят сім тисяч шістсот двадцять) грн. Змінити розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822; вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ) 8000 (вісім тисяч) грн витрат на правничу допомогу та 6242 (шість тисяч двісті сорок дві) грн 99 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 14 грудня 2023 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай