Постанова 4857 № 140/12448/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/12448/23 пров. № А/857/18174/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2023р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Андрусенко О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.09.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 02.06.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Волинською митницею (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України) рішення № UA205140/2023/000147/2 від 28.03.2023р., № UA205140/2023/000155/1 від 30.03.2023р. про коригування митної вартості товарів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу (а.с.1-12). Згідно ухвали суду 07.06.2023р. розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) (а.с.77 і на звороті). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані рішення Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) № UA205140/2023/000147/2 від 28.03.2023р., № UA205140/2023/000155/1 від 30.03.2023р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 5368 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн. (а.с.151-158). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.161-168). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданими митними деклараціями, встановлено наявність розбіжностей в документах, поданих декларантом позивача до митного оформлення товарів за МД № 23UA205140024932U1 від 29.03.2023р. (капуста білоголова врожаю 2022 року) та № 23UA205140024261U5 від 28.03.2023р. (морква продовольча врожаю 2022 року), а саме: адресою продавця згідно інвойсів є місто Strzelin, а відвантаження товарів згідно CMR здійснювалося з міст Wisznice та Zawichost; місце пункту відвантаження не зазначено в товаросупровідних документах; банківський платіжний документ не містить електронного підпису. Водночас, під час опрацювання представлених декларантом документів відбулося автоматичне спрацювання основних профілів ризиків АСАУР: 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом документів згідно переліку, Волинською митницею прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів. Митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу /МК/ України на підставі цінової інформації ПІК ЄАІС «Цінова інформація». Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД № 23UA205140025301U9 від 30.03.2023р., № 23UA205140024571U1 від 28.03.2023р. за резервним методом, із наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України. Зважаючи на викладене, вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах. Наголошує на тому, що стягнуті судом витрати на правову допомогу не відповідають критеріям реальності адвокатських послуг та критерію розумності їх розміру, є явно завищеними. Позивач ФОП ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.185-195). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 01.03.2023р. між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) укладено контракт № 01/03/2023R, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжі продовольчі товари, а саме: буряк свіжий, морква свіжа, цибуля свіжа, капуста свіжа та інші товари (далі - товар), зазначені в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі. Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих (PLN). Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 300000 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100 % передоплати шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата з відстроченням платежу до 90 календарних днів від дня поставки товару, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах Інкотермс-2010 DAP м.Луцьк. Відгрузка товару повинна бути здійснена в термін 10-ти днів з моменту отримання повної оплати. На всі види товару продавець надає покупцеві комплект документів (підтверджують походження, якість, кількість), необхідний для вивезення товару за межі Республіки Польща (CMR, рахунок-фактура, пакувальний лист, сертифікат якості, інші документи необхідні для здійснення митного оформлення) (а.с.14-15). Позивач ФОП ОСОБА_1 на умовах вказаного контракту придбав у нерезидента наступні товари: капуста білоголова свіжа продовольча ІІ сорт кількістю 21000 кг, вартістю 16800 PLN відповідно до рахунку-фактури № VAT 12/03/2023 від 28.03.2023р. (а.с.43, зворот а.с.125); морква свіжа продовольча ІІ сорт кількістю 21000 кг, вартістю 25200 PLN відповідно до рахунку-фактури № VAT 11/03/2023 від 27.03.2023р. (а.с.63, зворот а.с.104). З метою митного оформлення вказаних товарів декларантом було подано до митного органу МД № 23UA205140024932U1 від 29.03.2023р. (товар капуста свіжа) та № 23UA205140024261U5 від 28.03.2023р. (товар морква свіжа). При цьому у вказаних митних деклараціях митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом - за ціною договору (контракту) (а.с.28-29, 50-51). Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації № 23UA205140024932U1 від 29.03.2023р. (товар капуста свіжа) декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/03/2023R від 01.03.2023р., рахунок-проформу № 28/03/2023 від 28.03.2023р., платіжну інструкцію в іноземній валюті № 123 від 28.03.2023р., рахунок-фактуру № VAT 12/03/2023 від 28.03.2023р., сертифікат якості № 1 від 28.03.2023р., пакувальний лист № 12 від 28.03.2023р., лист-пояснення Bielkom sp Z.o.o. від 29.03.2023р., CMR 28032023 від 28.03.2023р. (а.с.41-48). З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 29.03.2023р. направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: лист продавця від 29.03.2023р. щодо неможливості надання бухгалтерської документації стосовно формування відпускної ціни на товар та прайс-лист виробника, оскільки вони становлять комерційну таємницю; платіжне доручення з відміткою банку № 123 від 28.03.2023р. (а.с.34, 35, 36-40, 42). 30.03.2023р. Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000155/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001109 (а.с.30-31, 32-33). При цьому, в графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за МД № 23UA205140024932U1 документи містять розбіжності, зокрема: в інвойсі № 12/03/2023 від 28.03.2023р. адреса продавця місто Strzelin, а відвантаження товару згідно СMR здійснювалося з міста Wisznice, враховуючи, що адреси пункту відвантаження товару не зазначено в товаросупровідних документах; банківський платіжний документ № 123 від 28.03.2023р. не містить електронного підпису. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлених умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари. Згідно з ст.ст.53 та 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; платіжне доручення з відміткою банку та/або повідомлення SWIFT з відміткою банку про здійснення платежу за оцінюваний товар; договір (угоду, контракт) із третіми особам, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); митну декларацію країни відправлення товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларантом надано лист пояснення від 29.03.2023р. та лист відправника від 29.03.2023р. Додатково наданим листом від 29.03.2023р. декларантом не було надано інших додаткових документів для підтвердження митної вартості. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі ст.59 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, на рівні - 0,55 дол.США/кг за МД № UА205140/2023/20426 від 15.03.2023р. Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації № 23UA205140024261U5 від 28.03.2023р. (морква свіжа продовольча) декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт № 01/03/2023R від 01.03.2023р., рахунок-проформу № 27/03/2023 від 27.03.2023р., платіжну інструкцію в іноземній валюті № 122 від 27.03.2023р., рахунок-фактуру № VAT 11/03/2023 від 27.03.2023р., сертифікат якості № 1 від 27.03.2023р., пакувальний лист № 11 від 27.03.2023р., лист-пояснення Bielkom sp Z.o.o. від 28.03.2023р., CMR 27032023 від 27.03.2023р. (63-69, 104). З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 28.03.2023р. направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: лист продавця від 28.03.2023р. щодо неможливість надання бухгалтерської документації стосовно формування відпускної ціни на товар та прайс-лист виробника, оскільки вони становлять комерційну таємницю (а.с.56-57, 58-62). 28.03.2023р. Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000147/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001078 (а.с.52-53, 54-55). При цьому, в графі 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2023/000147/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за МД № 23UA205140024261U5 документи містять розбіжності, зокрема: згідно рахунка-фактури № 11/03/2023 від 27.03.2023р. та рахунка-проформи № 27/03/2023 від 27.03.2023р. місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin (Польща). Відповідно до гр.4 CMR № 27032023 від 27.03.2023р. місцем завантаження є Zawichost (Польща), що не передбачено зовнішньоекономічним контрактом; відстань між ними становить близько 478 км, тобто є невідомим якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Згідно ст.ст.53 та 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особам, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом надано лист відправника товару від 28.03.2023р. про неможливість подачі запитуваних документів та лист від 28.03.2023р. з повідомленням про відсутність інших документів. Митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст.64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, на рівні - 0,5280 дол.США/кг за МД № UА205050/2023/19504 від 13.03.2023р. Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД № 23UA205140025301U9 від 30.03.2023р., № 23UA205140024571U1 від 28.03.2023р. за резервним методом, із наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.26-27, 48-49). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товарів, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)). Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, представлені митному органу документи (в тому числі додатково надані) містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. Митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не зазначено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. На підставі досліджених письмових доказів суд вважав, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товарів, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. Таким чином, рішення відповідача № UA205140/2023/000147/2 від 28.03.2023р., № UA205140/2023/000155/1 від 30.03.2023р. про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та безпідставними. Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено. Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Під час митного оформлення товарів митному органу у всіх випадках до митних декларацій № 23UA205140024932U1 від 29.03.2023р. та № 23UA205140024261U5 від 28.03.2023р. було подано наступні документи: контракт № 01/03/2023R від 01.03.2023р., рахунки-проформи, сертифікати якості, пакувальні листи, рахунки-фактури, автотранспортні накладні, банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару. Неподання у повному обсязі документів на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару. Крім того, додатково на вимоги митниці декларантом надано відповідачу листи декларанта продавця (якими пояснюється різниця заявлена в експортних деклараціях), листи продавця (якими підтверджується заявлена вартість товару та повідомлялося про неможливість надання бухгалтерської документації/прас-листів/каталогу виробника товарів, оскільки це є комерційна таємниця), висновки експерта про якісні та вартісні характеристики товару (в якому судовий експерт підтвердив, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає ринковій вартості а.с.16-22). Відповідно до приписів ст.53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. В рішенні № UA205140/2023/000155/1 від 30.03.2023р. про коригування митної вартості товарів зазначено, що адресою продавця є місто Strzelin (Польща), а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Wisznice (Польща). Адреси пункту відвантаження товару не зазначено в товаросупровідних документах. Крім того, в рішенні № UA205140/2023/000147/2 від 28.03.2023р. митний орган вказує про те, що згідно рахунка-фактури № VAT 11/03/2023 від 27.03.2023р. та рахунка-проформи № 27/03/2023 від 27.03.2023р. місце зовнішньоекономічної операції зазначено місто Strzelin (Польща). Відповідно до гр.4 CMR № 27032023 від 27.03.2023р. місцем завантаження є Zawichost (Польща), що не передбачено зовнішньоекономічним контрактом; відстань між ними становить близько 478 км. Таким чином, невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Водночас, згідно умов п.3.1 контракту № 01/03/2023R від 01.03.2023р. та графи 20 МД ІМ 40 умовами поставки товарів згідно Інкотермс 2010 визначено DAP Луцьк. Згідно Інкотермс 2010 Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає: продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. На виконання умов контракту продавець здійснював доставку на умовах DAP в пункти, зазначені у інвойсах (м.Луцьк). Враховуючи наведене, у декларанта є відсутніми будь-які транспортні документи, окрім автотранспортної накладної, яка була надана митному органу, оскільки всі витрати на транспортування товару на умовах DAP (м.Луцьк) несе продавець, оскільки останній за власний рахунок своїми силами або найманим транспортом здійснює доставку товару. Такі транспортні витрати включаються до митної вартості, оскільки включені в ціну товару. При цьому, експортна декларація в силу вимог ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковим документом, який потрібно подавати до митного оформлення. Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Безпідставними є доводи відповідача про те, що в платіжній інструкції в іноземній валюті № 123 від 28.03.2023р. відсутній електронний підпис, оскільки позивачем здійснено електронний платіж з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» та такий платіж проведений банком, що свідчить про проведення оплати. Також вимога митного органу надати виписку з бухгалтерських документів щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, прайс-листи, каталоги виробника товару є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте, ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості. При цьому, продавцем фірмою Bielkom sp. z.o.o. листами-повідомленнями, які були подані декларантом відповідачу, було роз`яснено про відсутність можливості надати випуску з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, прас-лист, каталог виробника товару для широкого кола осіб, оскільки це є комерційною таємницею. Колегія суддів погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019р. у справі № 825/648/17. Між тим, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за МД № UA205140/2023/20426 від 15.03.2023р. на рівні 0,55 доларів США/кг (капуста білоголова свіжа продовольча) та на підставі цінової інформації МД № UA205050/2023/19504 від 13.03.2023р. на рівні 0,5280 доларів США/кг (морква свіжа продовольча), будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаних МД не наведено. Звідси, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому, зазначені документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості. Разом з тим, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Таким чином, рішення відповідача № UA205140/2023/000147/2 від 28.03.2023р., № UA205140/2023/000155/1 від 30.03.2023р. про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. В частині правильності вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 10000 грн. (а.с.148-149). На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено: договір № 25/05/23-01 від 25.05.2023р. про надання правової (правничої) допомоги, за яким правничу допомогу позивачу надано Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» (а.с.70-71); рахунок-фактура № 29/05/23-01 від 29.05.2023р. на послуги правничої допомоги (а.с.73); акт приймання-передачі послуг від 29.05.2023р., відповідно до якого надані послуги щодо консультування клієнта стосовно оскарження рішень про коригування митної вартості (1,5 год. загальною вартістю 3000 грн.), складання позовної заяви (3,5 год. загальною вартістю 7000 грн.) (а.с.72). платіжна квитанція від 01.06.2023р. на суму 10000 грн. за послуги згідно рахунку № 29/05/23-01 від 29.05.2023р. (а.с.74). Отже, надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу саме в розглядуваній адміністративній справі № 140/12448/23. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді збирання та підготовки документів для подання позову, вивчення та аналізу доказів, підготовки позову та додатків до нього, представництво в суді. Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в загальному розмірі 3000 грн., врахувавши неспівмірність заявленої суми відшкодування на правову допомогу із заявленими позовними вимогами. В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в розмірі 3000 грн. При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2023р. в адміністративній справі № 140/12448/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 14.12.2023р.