Постанова 4855 № 320/4723/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4723/23 Головуючий у 1-й інстанції: Войтович І.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні її на інший вид пенсії відповідно до Закону №796; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 01 липня 2021 року пенсію ОСОБА_1 на більш вигідних для неї умовах відповідно до Закону № 796 як інваліду ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести відповідні перерахунки щодо розміру пенсії ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, які були проведені пенсіонерам, інвалідам-чорнобильцям ІІІ групи з 01.07.2021 року та з 01.03.2022 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримані з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області кошти, як частину пенсії з 01 липня 2021 року, враховуючи виплачені суми пенсій за цей період. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 10.10.2019 отримувала пенсію як особа з інвалідністю ІІІ групи від загального захворювання, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У листопаді 2019 року ОСОБА_1 зверталася до ГУ ПФ у Київській області із заявою від 08.11.2019 про перерахунок пенсії, до якої додала довідку Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області від 05.11.2019 №1036 про те, що ОСОБА_2 дійсно проживала і була зареєстрована в с. Бички Чорнобильського району Київської області, яке увійшло в тридцяти кілометрову зону відчуження до моменту евакуації в травні 1986 року, та була в установленому порядку евакуйована. Крім того, згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.12.2019 №72 захворювання ОСОБА_1 пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС. За наслідками повторного огляду МСЕК позивачу було довічно встановлено ІІІ групу інвалідності з 31.01.2020 у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0092504 від 20.02.2020. 01.06.2020 Київською облдержадміністрацією ОСОБА_1 видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 . У зв`язку з цим 15.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФ у Київській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила провести зміну надбавки, за результатами чого їй було встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, визначеному Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. Матеріали справи свідчать, що станом на 01.06.2020 розмір пенсії, який позивач отримувала відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становив 2 100 грн., у той час як, за висновками відповідача, розмір пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» склав би 1 972, 62 грн., що свідчило про недоцільність переведення на інший вид пенсії. У серпні 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою від 11.08.2022, в якій просила перевести її на пенсію згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ у Київській області 18.08.2022 прийнято рішення № 104050000803 про перерахунок пенсії, за яким ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі вказаного Закону, розмір якої, за твердженням відповідача, визначено в сумі 4 218, 00 грн. без урахування додаткової пенсії в сумі 170, 82 грн. У серпні 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила: - позитивно вирішити питання щодо призначення їй пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, з дати надання до органів Пенсійного фонду України у Київській області необхідних відповідних документів, а саме, з липня 2020 року, враховуючи в тому числі, і дату видання пенсійного посвідчення як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язано з наслідками Чорнобильської катастрофи; - провести відповідні перерахунку щодо розміру пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, які були проведені пенсіонерам-інвалідам ІІІ групи з 01.07.2021 та з 01.03.2022; - визначити, нарахувати та виплатити компенсацію за неотримані кошти з вини органів Пенсійного фонду України у Київській області з липня 2020 року, враховуючи виплачені суми пенсій за цей період. Листом від 01.09.2022 №1000-0204-8/83692 ГУ ПФУ у Київській області повідомило ОСОБА_1 , що у період до 30.06.2021 переведення з пенсії за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було недоцільним з огляду на зменшення її розміру. З 01.07.2021 після внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії по інвалідності ІІІ групи не міг бути менший 3 700 грн. Пенсія призначається за вибором особи. Починаючи з 2022 року розмір пенсії індексується. А на підставі заяви позивача від 11.08.2022 її було переведено на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У жовтні 2022 року та листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із скаргою та заявою, в яких заявляла вимоги, аналогічні вимогам адресованої до ГУ ПФУ у Київській області заяви. Листом від 18.11.2022 №29445-31226/П-03/8-2800/22 Пенсійний фонд України повідомив ОСОБА_1 , що на час звернення її із заявою про перерахунок пенсії 15.06.2020 переведення на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було здійснювати не доцільно, оскільки це призвело б до зменшення розміру пенсії. У подальшому на підставі заяви від 11.08.2022 позивача було переведено на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Окремо у листі звернута увага на те, що 11.02.2020, 01.06.2020 та 10.08.2022 позивачу надавалися роз`яснення з питань пенсійного забезпечення. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що переведення позивача за її заявою від 15.06.2020 на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зумовило б зменшення розміру пенсії, а з огляду на наявність в особи права вибору пенсії таке право було реалізовано ОСОБА_1 11.08.2022, внаслідок чого її було переведено на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також, суд першої інстанції зауважив, що за відсутності заяви позивача у відповідача були відсутні підстави для переведення її на пенсію за згаданим законом з 01.07.2021, що у свою чергу, вказує й на відсутність правових підстав для компенсації втрати частини доходів. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом не було належним чином встановлені всі фактичні обставини справи, не враховано неодноразові звернення позивача щодо переведення на інший вид пенсії, залишено поза увагою обов`язок територіального органу Пенсійного фонду України самостійно перевести ОСОБА_1 на інший вид пенсії з 01.07.2021, а також проігноровано безвідповідальне ставлення працівників ГУ ПФУ у Київській області до виконання своїх обов`язків. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. За правилами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Приписи ст. 10 Закону № 1058-IV визначають, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Умови призначення пенсії по інвалідності, страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності, розмір пенсії по інвалідності, період, на який призначається пенсія по інвалідності, строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності визначаються статтями 30, 32-35 Закону № 1058-IV. Матеріали справи свідчать, що, починаючи з 10.10.2019 ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 1058-IV. При цьому, з 01.06.2020, тобто з моменту видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорія 1), ОСОБА_1 до пенсії по інвалідності було встановлено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 170,82 грн як особі з інвалідністю, що належить до категорії 1 та щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, у відповідності до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210). Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, яка діяла до 01.07.2021; далі Закон №796-XII) умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Таким актом Уряду України є Порядок №1210, пунктом 9 якого визначено формулу обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, згідно п. 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, осіб з інвалідністю III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що у випадку переведення позивача 01.06.2020 з пенсії за Законом № 1058-IV на пенсію за Законом №796-XII її розмір зменшився, адже мінімальна пенсія за Законом №796-ХІІ з урахуванням Порядку №1210 складала 1 801,80 грн. (1 638 грн. х 110%), у той час як пенсія за Законом № 1058-IV становила 2 100 грн. У подальшому, 01.07.2021 набув чинності Закон від 29.06.2021 № 1584-IX, згідно якого стаття 54 Закону №796-ХІІ була викладена у новій редакції. Так, згідно ч. 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими для III групи інвалідності - 3700 гривень. Частиною 4 указаної статті визначено, що розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 54 Закону №796-ХІІ). Суд апеляційної інстанції зауважує, що порядок призначення пенсії за ст. 54 Закону №796-ХІІ Порядком №1210 не врегульовано, у зв`язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати загальні норми Закону № 1058-IV. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно абз. 2 п. 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. За правилами п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Приписи ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV визначають, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи права на отримання пенсії за Законом № 1058-IV і Законом №796-ХІІ така особа має право на призначення однієї пенсії за її вибором. При цьому, у випадку, якщо пенсія особі вже була призначена за Законом № 1058-IV, то призначення пенсії відповідно Закону №796-ХІІ має здійснюватися з урахуванням правил ст. 45 Закону № 1058-IV, тобто на підставі відповідної заяви пенсіонера на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. У такому випадку пенсія призначається з дня подання пенсіонером відповідної заяви. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із заявою про переведення з пенсії за Законом № 1058-IV на пенсію за Законом №796-ХІІ до 11.08.2022. Разом з тим, всупереч твердження позивача, норми Закону №796-ХІІ, Закону № 1058-IV та Закону від 29.06.2021 № 1584-IX не містять приписів відповідачу здійснити автоматичне переведення пенсіонера з пенсії за Законом № 1058-IV на пенсію за Законом №796-ХІІ. Таке переведення, як вже було неодноразово підкреслено вище, здійснюється виключно на підставі волевиявлення пенсіонера у вигляді відповідної заяви. Колегія суддів зауважує, що заява ОСОБА_1 від 15.06.2020 стосувалася перерахунку пенсії в частині зміни надбавки до неї. Та обставина, що позивач вважає цю заяву саме заявою про переведення на інший вид пенсії, на переконання суду апеляційної інстанції, не змінює суті цієї заяви з огляду на зміст останньої. З приводу звернень позивача до відповідача, які, з її слів, мали місце у лютому та червні 2020 року, колегія суддів зазначає, що доказів подання ОСОБА_1 до ГУ ПФ у Київській області саме заяв про переведення з пенсії за одним законом на пенсію за іншим, матеріали справи не містять. До того ж, як було зазначено вище, таке переведення до 30.06.2021 було б недоцільним з огляду на зменшення розміру пенсії. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій і бездіяльності ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні її на інший вид пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, а також для покладення на відповідача обов`язку з призначення з 01.07.2021 пенсії позивачу на більш вигідних для неї умовах відповідно до Закону №796-ХІІ. Необґрунтованість вказаної частини позовних вимог також має своїм наслідком висновок про відсутність правових підстав для зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021, оскільки, як було зазначено вище, підстав для самостійного призначення пенсії позивачу з цієї дати за Законом №796-ХІІ у відповідача не було. Це ж саме стосується й позовних вимог щодо перерахунку пенсії з 01.03.2022 з урахуванням також наступного. Як було зазначено вище, ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ передбачено, що розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118) установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії (п. 1). Пунктом 3 указаної Постанови №118 установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови. Як свідчать матеріали справи, розмір призначеної позивачу з 11.08.2022 пенсії за Законом №796-ХІІ було збільшено на 1,14 (на 518 грн), що відповідає положенням ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ та п. 3 Постанови №118. Викладене, з урахуванням наведених вище мотивів, свідчить про відсутність з боку відповідача порушень при обчисленні розміру призначеної позивачу пенсії за Законом №796-ХІІ. Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області визначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримані з вини ГУ ПФУ у Київській області кошти як частину пенсії з 01.07.2021, враховуючи виплачені суми пенсії за цей період, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що указана вимога також задоволенню не підлягає як похідна від попередніх. До того ж, доказів несвоєчасної виплати відповідачем позивачу будь-яких сум пенсії матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.