LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд480/7578/22

від 13.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. по справі № 480/7578/22 - залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 р. Справа № 480/7578/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. (ухвалене суддею Кравченко Є.Д.) по справі № 480/7578/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮР ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮР ЕНЕРДЖІ" ( в подальшому ТОВ "ЮР ЕНЕРДЖІ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 180418280706 від 14.06.2022 р. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що фахівцями Головного правлінням ДПС у Сумській області, згідно із наказом від 08.02.2022 р. № 150-кп «Про проведення фактичної перевірки» у період з 16.02.2022 р. по 22.02.2022 р. проведено фактичну перевірку за місцем провадження (здійснення) діяльності позивача, кафетерію за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Маяковського, 73, під час проведення зазначеної фактичної перевірки встановлено наявність тютюнових виробів (сигарил) Strong, Marvel маркованими марками акцизного податку з розрахунку на одиницю ваги у випуску продукції з 2 сигарилами в пачці, тоді як вони знаходяться (розміщені) у пачці по 20 та 25 штук сигарил Головним управлінням ДПС у Львівській області листом від 17.01.2022 р. за № 471/7/13-01-09-06-04 у відповідь на запит відповідача повідомлено, що вищевказані марки акцизного податку (зазначені у запиті) видавалися для маркування тютюнових виробів (сигарил) ТВ ІНШІ, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, сигарили (тонкі сигари) та сигарет, цигарок, з тютюном або його замінниками: сигар, включаючи сигари з відрізаними кінцями, та сигарил (тонкі сигари), з вмістом тютюну, код УКТ ЗЕД 24 02 10 00 00, кількість штук у пачці - 2 сигарили (а.с 57 зв. бік). За результатами фактичної перевірки складено акт фактичної перевірки від 22.02.2022 № 1027/18/19/РРО/43167793, яким встановлено порушення позивачем пунктів 226.9 та 226.11 статті 226 Податкового кодексу України, у частині зберігання та реалізації тютюнових виробів (сигарил), маркованих з відхиленням від вимог діючого законодавства. На підставі акту перевірки від 22.02.2022 № 1027/18/19/РРО/43167793 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2022 № 180418280706, яким до позивача на підставі абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 17000 грн. Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (в подальшому Закон № 481), алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. Згідно із пп. 14.1.107 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку. Пунктами 226.1 - 226.3 статті 226 ПК України встановлено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 226.8 стаття 226 ПК України, кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ «тютюн імпортний», ТВ «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі. Згідно із п. 226.9 ст. 226 ПК України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки. Відповідно до п. 226.3 ст. 226 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251 затверджено «Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів ( в подальшому - Положення № 1251). Згідно із пунктом 20 Положення № 1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів. Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що законодавцем визначена відповідальність у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Пунктом 5 вищезазначеного Порядку встановлено, що підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Таким чином, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання та реалізацію тютюнових виробів, повинні додержуватись вимог абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», статті 226 ПК України та пункту 20 Положення № 1251 щодо належного маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», склад правопорушення утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Згідно із пунктом 30 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, марки акцизного податку, надруковані до 1 січня 2021 року, на яких не позначено кількість одиниць у пачці (упаковці), повинні бути використані до 1 липня 2021 року, а марковані такими марками тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Судовим розглядом встановлено, що відповідачем в спірних правовідносинах не встановлено наявність на реалізації у позивача тютюнових виробів, які б не були марковані марками акцизного податку. Також, виробником сигарил використано марку акцизного податку, обіг яких на території України дозволено станом на момент проведення відповідачем фактичної перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, акцизні марки з відповідними реквізитами були продані суб`єктам господарювання, що доводиться інформацією із реєстру акцизних марок, тобто не є підробленими/фальсифікованими, а інформації про те, що тютюнова продукція (описаних під час фактичної перевірки тютюнових виробів) була маркована з відхиленням від вимог положення в акті фактичної перевірки не міститься. Крім того, доказів того, що марки акцизного збору на описаних тютюнових виробах, були пошкодженими, в акті фактичної перевірки також не зазначено. Судовим розглядом встановлено та відповідачем не спростовано, що акцизні марки з відповідними реквізитами були продані суб`єктам господарювання, що доводиться інформацією із реєстру акцизних марок, отже не є підробленими/фальсифікованими. Доказів того, що марки акцизного збору на описаних тютюнових виробах, були пошкодженими, в акті фактичної перевірки також не зазначено. При цьому, контролюючий орган після отримання відповіді від ГУ ДПС у Львівській області про те, що марки акцизного податку «ТВ ІНШІ» видавалися для маркування сигар включаючи сигари з відрізним кінцем, сигарил (тонкі сигари) та сигарет, цигарок з тютюном, або його замінниками: сигар, включаючи сигари з відрізним кінцем та сигарил (тонкі сигари) з вмістом тютюну УКТЗЕД 2402100000, кількість штук в пачці 2 сигарили дійшов висновку, що тютюнові вироби є немаркованими, оскільки у пачках тютюнових виробів (сигарил) описаних в акті перевірки (додаток 1) кількість одиниць зазначена 20, 25 штук відповідно. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідальною особою за маркування тютюнових виробів є безпосередньо виробник такої продукції, яким не є позивачка, у зв`язку з чим вона не може нести відповідальність за правильність чи не правильність маркування тютюнових виробів їх виробником. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2022 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. по справі № 480/7578/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»