LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/12472/22

від 14.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі № 520/12472/22 - скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 р. Справа № 520/12472/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.09.23 по справі № 520/12472/22 за позовом ОСОБА_1 до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) в особі начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " капітана ОСОБА_2 від 28 листопада 2022 року про відмову у перетинанні громадянином України ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 29.08.2019 року органом 6317) 28 листопада 2022 року державного кордону України; - стягнути з 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на час прибуття до пункту пропуску через державний кордон "Лужанка" позивач мав з собою усі необхідні документи на підтвердження підстави для перетину державного кордону у зв`язку з виїздом на навчання до Республіки Польща, які були у повному обсязі надані в межах проведення прикордонного контролю співробітникам державної прикордонної служби. Не зважаючи на наявність у ОСОБА_1 усього необхідного переліку документів для виїзду студента за кордон на навчання, рішенням від 28 листопада 2022 року його тимчасово обмежено у праві виїзду з України. Позивач зазначив, що в рішенні НОМЕР_3 прикордонного загону від 28 листопада 2022 року правовою підставою для відмови у перетині державного кордону зазначені Закон України "Про правовий режим воєнного стану", Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року. Будь-яких посилань на конкретні норми вказаних нормативних актів вищезазначене рішення не містить. В рішенні НОМЕР_3 прикордонного загону зазначено про тимчасове обмеження позивача у праві виїзду з України, але посилання на будь-яку з підстав, передбачених ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" відсутнє, рішення службової особи підрозділу охорони державного кордону в порушення вимог ч.1 ст. 14 Закону України "Про прикордонний контроль" не є обґрунтованим. Окрім того, в вищевказаному рішенні вказується, що позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, але при цьому не зазначено які саме документи він не зміг надати і які документи його просили пред`явити. Також відсутнє посилання на документи, які були взагалі надані позивачем на підтвердження свого навчання за кордоном. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 11.09.2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) в особі начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " капітана ОСОБА_2 від 28 листопада 2022 року про відмову у перетинанні громадянином України ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 29.08.2019 року органом 6317) 28 листопада 2022 року державного кордону України. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до Закону України "Про прикордонний контроль" у зв`язку з відсутністю у позивача документів, необхідних для в`їзду до держави прямування (він не входить у категорію осіб до 18 років та старше 60 років), транзиту, в передбачених законодавством випадках (рішення Голови Державної прикордонної служби України, від 24.02.2022 №023- 6122/0/6-22-Вих), було винесено Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку. Порядок перетинання державного кордону України громадянами України визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 . У даному випадку підставою для прийняття рішення про відмову у перетині кордону став пункт 2-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. № 57 та абзац 2 частини 3 статті 23 Закону Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки згідно з пунктом 2-6 Правил №57 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідач зауважив, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу) з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі, не є підставою для виїзду за межі України під час воєнного стану, а тому рішення, яким позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, є правомірним, а підстави для його скасування відсутні. Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є студентом Вищої банківської школи у м. Варшава, зарахований до зазначеного іноземного навчального закладу на період з 01.10.2022 року до 30.09.2024 року на денну форму навчання першого ступеню на спеціальність "Управління" на платній основі, навчання на денній формі розпочинається 01.10.2022 року. Згідно довідки для виїзду за кордон здобувачів фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти № 1145 від 07.09.2022 року, виданої Лубенським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, позивач відповідно до п. 9 ст. 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень, щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має. У посвідченні про приписку до призовної дільниці № С-55 зафіксовано, що позивач має право на відстрочку відповідно до п. 9 ст. 17 Закону України " Про військовий обов`язок і військову службу ". 28 листопада 2022 року позивач прибув до пункту пропуску через державний кордон України "Лужанка" з метою виїзду з України до Польщі для навчання. Судом встановлено, що на паспортний контроль при виїзді з України позивач пред`явив, що не заперечується відповідачем, наступні документи: довідка за реєстровим № REF-2289368 від 30.08.2022 року, виданої Вищою банківською школою в м. Варшава, посвідченні про приписку до призовної дільниці № С-55 призовника ОСОБА_1 від 16.04.2018 року має місце запис про надання права на відстрочку за ч.9 ст.17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 30.09.2024 року, довідка №1145 від 07.09.2022 року для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, виданої Лубенським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 16.07.2001 року органом 6317; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 , виданий 29.08.2019 року органом 6317, в якому містилася польська віза; картка платника податків з реєстраційним номером облікової картки платника податків від 10.06.2011 року; витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №6311-735080-2017 від 22.08.2017 року; витяг з Реєстру територіальної громади №2022/000706595 від 30.09.2022 року; договір страхування подорожуючих за кордон №ЕМВ.11102768 ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" від 12.09.2022 року; платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати в іноземній валюті за навчання від 25.08.2022 року; довідка навчального закладу з реквізитами для оплати від 06.08.2022 року; студентський квиток, виданий 01.10 2022 року іноземним навчальним закладом; сертифікат на навчання WAW-2022/272 від 12/07/2022 року; наданий польським навчальним закладом документ на підтвердження зарахування ОСОБА_1 від 01.09.2022 року та договір з навчальним закладом від 30.08.2022 року на польській мові. Рішенням начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " капітаном ОСОБА_2 від 28 листопада 2022 року позивачеві відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України, на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022", обмежено право виїзду з України у зв`язку з відсутністю підстав на перетинання Державного кордону України, так як позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон. Із вказаним рішенням позивач не погоджується, у зв`язку із чим звернувся із даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що виключно органи військового управління Міністерства оборони України - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені законодавцем компетенцією на визначення статусу фізичної особи - громадянина України відносно виконання військового обов`язку і на надання дозволу на тимчасове відстрочення виконання військового обов`язку у спосіб прийняття рішення про відсутність заперечень на виїзд громадянина України за кордон. Отже, відповідач не мав права відмовляти позивачу у перетинанні кордону. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина згідно із статтею 64 Конституції України не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, а також гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 цього Закону). Правовою основою введення воєнного стану відповідно до статті 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України. В указі Президента України про введення воєнного стану згідно зі статтею 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» серед іншого зазначаються зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (пункт 5 частини першої цієї статті). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (далі Указ № 64/2022) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого продовжена. Пунктом 2 Указу №64/2022 постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Пунктом 3 цього Указу встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Отже, Президент України на виконання пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України прийняв Указ, який фактично запровадив особливий правовий режим воєнного стану. У свою чергу вказаний правовий режим в силу Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є правовою основою запровадження певних обмежень для конституційних прав і свобод громадян з встановленням чітких критеріїв запровадження таких обмежень у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Тобто, повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів, делеговане саме статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначені приписами статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема: - правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону; - в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України; - у процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров`я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідне робоче місце (посада). Тобто вказані приписи статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» дозволяють дійти висновків, що в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану цим Законом визначено правовий статус громадян, обмеження їх прав та гарантій їх здійснення. Такі обмеження прав у свою чергу характеризуються законністю мети, легітимністю підстав таких обмежень, обсягом прав, які підпадають під такі обмеження, межі, визначені тимчасовим періодом дії особливого режиму воєнного стану. Вказане цілком узгоджується з приписами статті 64 Конституції України, норми якої знайшли своє продовження у правовому регулюванні Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Колегія суддів звертає увагу на те, що Україна відповідно до статті 24 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» поінформувала Генерального секретаря ООН та іноземні держави нотою № 4132/28-110-17626 від 28 лютого 2022 року щодо обсягу застосування тимчасового відступу України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, Україна відмовлялась від виконання вимог статті 33 Конституції України, а обмеження цього права вимагало відмови від зобов`язань за статями 12-13 Пакту, статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції. Також Генсека попередили, що за статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть запроваджувати та здійснювати певні заходи, що пов`язані із відступом від зобов`язань за статтями 3, 8 (пункт 3), 9, 12, 13, 17, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27 Пакту та статей 4 (пункт 3), 8, 9, 10 ,11, 13, 14, 16, статей 1, 2 Додаткового протоколу, статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції. Приписи статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначають загальні процедури прикордонного контролю, серед яких зокрема передбачено: - перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша). - початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України (частина друга). - пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина третя). Пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1455, який прийнятий відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. З огляду на введення в Україні воєнного стану, гарантоване частиною першою статті 33 Конституції України конституційне право на свободу пересування зазнало тимчасових обмежень в силу дії особливого правового режиму воєнного стану в країні, що цілком узгоджується з вимогами статті 64 Основного Закону. Таким чином, переконання позивача про втручання оскаржуваним рішенням у його свободу пересування, є помилковим та спростовується вказаними нормативними підставами, зумовленими введенням обмеження цього конституційного права в умовах особливого режиму воєнного стану в країні. Також є помилковим переконання позивача в частині того, що оскаржуване рішення очевидно не було «необхідним в демократичному суспільстві». Зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом). З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус (абзаци дев`ятий, десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019). Тобто громадяни наділені не тільки правами, а й обов`язками, які закріплені на рівні Конституції України. Одним із таких обов`язків згідно статті 65 Конституції України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Офіційне оголошення воєнного стану Указом Президента України зумовило офіційне проголошення державою заходів, спрямованих на фактичну, явну, поточну, неминучу небезпеку існування держави і захисту українського народу, шляхом швидкого прийняття рішень у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні уповноваженими на те органами влади. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації. Мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Згідно із вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону). Мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться (частина перша статті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). В контексті виконання конституційного обов`язку громадян під час мобілізації в умовах правового режиму воєнного стану частиною першою статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно з законодавством. Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки визначені приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких, зокрема частиною шостою цієї статті, визначено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті. Приписи статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього. Зокрема, приписи частини третьої цієї статті передбачають, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Приписи частини четвертої цієї ж статті визначають, що у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника). Згідно із приписами частини п`ятої вказаної статті зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України. Військовий облік відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 (далі Порядок № 921), є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку. З метою ведення військового обліку в державі утворюється система військового обліку призовників і військовозобов`язаних (пункт 5 вказаного Порядку). Військовий облік згідно із пунктом 16 цього Порядку ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного. Відповідно до абзацу двадцятого пункту 56 Порядку № 921 про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки. Таким чином, Порядок № 921 визначає перелік військово-облікових документів для призовників і військовозобов`язаних, а також свідчить про те, що законодавчі акти України вказують на відповідні військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації. Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22 вказував на те, що той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду. Приписи Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Закону України «Про прикордонний контроль», Правил перетинання державного кордону громадянами України ґрунтуються на тому, що право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення. Повертаючись до обставин цієї справи, слід зазначити, що на паспортний контроль при виїзді з України позивач пред`явив, що не заперечується відповідачем, наступні документи: довідка за реєстровим № REF-2289368 від 30.08.2022 року, виданої Вищою банківською школою в м. Варшава, посвідченні про приписку до призовної дільниці № С-55 призовника ОСОБА_1 від 16.04.2018 року має місце запис про надання права на відстрочку за ч.9 ст.17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 30.09.2024 року, довідка №1145 від 07.09.2022 року для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, виданої Лубенським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 16.07.2001 року органом 6317; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 , виданий 29.08.2019 року органом 6317, в якому містилася польська віза; картка платника податків з реєстраційним номером облікової картки платника податків від 10.06.2011 року; витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №6311-735080-2017 від 22.08.2017 року; витяг з Реєстру територіальної громади №2022/000706595 від 30.09.2022 року; договір страхування подорожуючих за кордон №ЕМВ.11102768 ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" від 12.09.2022 року; платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати в іноземній валюті за навчання від 25.08.2022 року; довідка навчального закладу з реквізитами для оплати від 06.08.2022 року; студентський квиток, виданий 01.10 2022 року іноземним навчальним закладом; сертифікат на навчання WAW-2022/272 від 12/07/2022 року; наданий польським навчальним закладом документ на підтвердження зарахування ОСОБА_1 від 01.09.2022 року та договір з навчальним закладом від 30.08.2022 року на польській мові. Інших документів, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, у позивача не було. Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2023 року у справі № 160/14641/22 виклав правовий висновок щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації здобувачам освіти за кордоном. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду. За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, якими визначено окремі категорії груп осіб, яким перетин Державного кордону України у цих умовах дозволений (пункти 2-1 2-17). Пунктом 2 Правил передбачено, що у випадках, визначених законодавством для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. Отже, законодавством встановлена загальна умова для всіх громадян України для перетину державного кордону крім паспортних документів в передбачених законодавством випадках також мати підтверджуючі документи. У контексті справ, пов`язаних із відмовою у перетині кордону громадянам України здобувачам вищої освіти, ключове значення має пункт 2-6 цих Правил. Пункт 2-6 вперше був включений до зазначених Правил постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2022 року № 383 у редакції, що розширювала коло осіб, яким було дозволено перетин Державного кордону України: «У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації». Своєю чергою категорія «військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації» визначена статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до абзацу другого частини третьої якої, до цієї категорії належать, зокрема, «здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти». При цьому цитоване формулювання не ділить осіб, які є здобувачами освіти, на тих, що навчаються у національних чи закордонних закладах освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2022 року № 383, якою було включено пункт 2-6, набрала чинності 01 квітня 2022 року та була чинною лише протягом одного цього дня, оскільки того ж дня постановою Кабінету Міністрів України № 399 (яка набрала чинності 02 квітня 2022 року) пункт 2-6 доповнено реченням такого змісту: «Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У цій редакції пункт 2-6 не дозволяє здобувачам освіти перетинати кордон у вказаний період. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що довідкою Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 07 вересня 2022 року №1145 визначено, що ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає. Питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства. Стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регулює питання відстрочки від призову на строкову військову службу, а стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що: призовник і військовозобов`язаний це різні категорії громадян у сфері військового обліку; строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації військовозобов`язані; призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані від служби за призовом під час мобілізації. Водночас колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію. При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року № 678/2022. Крім того, у подальшому Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено статтею 18-1, якою визначено особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану. Відповідно до частини першої та третьої статті 18-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: - організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку; - направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні. Наявність вказаної у довідці територіального центру комплектування та соціальної підтримки відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану. Оцінюючи доводи позивача про те, що частина дев`ята статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не дорівнює звільненню особи від обов`язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову. При цьому колегія суддів звертає увагу, що процедури надання відстрочки від призову на військову службу та надання права на перетин державного кордону в умовах воєнного стану є різними за змістом правовими процедурами, з огляду на нормативно-правове регулювання та компетенцію органів, які визначають наявність таких прав. Верховний Суд наголошує, що нормою пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України право на перетин державного кордону поширено, окрім осіб, перелік яких прямо передбачено пунктами 2-1 та 2-2 цих Правил, і на інших осіб, які є військовозобов`язаними, однак не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Проте, із цього правила встановлено винятки, і ці винятки поширено на осіб, визначених, у тому числі, в абзаці 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Позаяк обставини, якими позивач обґрунтовує право на перетин державного кордону в силу прямих приписів пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому у позивача відсутнє право на перетин кордону для виїзду з України під час введення правового режиму воєнного стану. Стосовно доводів позивача про відсутність обґрунтованості рішення відповідача про відмову у праві перетину кордону із зазначенням конкретних причин відмови, що не відповідає вимогам статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», а також не вказано конкретного переліку документів, які необхідно було надати для виїзду за кордон, то слід зазначити таке. Оскаржуване рішення від 28 листопада 2022 року відповідає формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 грудня 2010 року №

967. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у рішенні наведено персональні дані позивача, вказано правову підставу його прийняття, а саме: Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року»; вказано, що тимчасово обмежено у праві виїзду з України, або відповідно до статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» відсутні дійсні документи на право перетинання державного кордону. Такими документами, зокрема, могли бути документи, які визначені Правилами перетинання державного кордону громадянами України, та які могли б підтверджувати визначені цими Правилами підстави для виїзду з України під час дії воєнного стану. Крім того, колегія суддів вважає, що спірне рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України. Щодо посилання позивача на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 березня 2022 року № 23-6855/0/6-22-вих та листи Головнокомандуючого Збройних Сил України від 24 березня 2022 року № 300/1/C/962 та від 03 квітня 2022 року № 300/1/C/1079, то колегія суддів зазначає, що вказаними листами не може регулюватися правовий режим перетину кордону під час дії воєнного стану, оскільки, як зазначено вище, такими повноваженнями, відповідно до закону, наділений Кабінет Міністрів України. Крім того, оскільки позивач вступив на навчання у закордонний вищий навчальний заклад після 24 лютого 2022 року, то він не є студентом, який продовжує навчання у розумінні розпоряджень голови Державної прикордонної служби України, тобто що особа стала студентом до початку введення воєнного стану і оголошення проведення загальної мобілізації. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.09.2023 року у справі № 380/16876/22. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року по справі № 520/12472/22, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі № 520/12472/22 - скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»