Постанова 4876 № 904/699/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.12.2023 року м. Дніпро Справа № 904/699/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кеся Н.Б.) від 07.06.2023р. у справі № 904/699/23 за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Орешкіної Юлії Владиславівни, м. Дніпро про стягнення 102 828,24 грн, - ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Орешкіної Юлії Владиславівни про стягнення заборгованості за теплопостачання в розмірі 102 828,24 грн, з яких: основний борг - 72 272,36 грн; 3% річних - 1 892,07 грн; інфляційні збитки - 15 118,97 грн; пеня - 13 544,84 грн, а також суму сплаченого судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №070069 про постачання теплової енергії від 01.04.2020 року. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Орешкіної Юлії Владиславівни задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Орешкіної Юлії Владиславівни на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 3% річних у розмірі 1 892,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 118,97 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 1494, 23 грн. В частині стягнення пені відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду від 07.06.2023 стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Орешкіної Юлії Владиславівни 5 567,19 грн правничої допомоги. Додаткове рішення мотивовано тим, що витрати відповідача на адвоката підтверджені документально, пов`язані із веденням цієї справи, а їх неспівмірність не спростована позивачем. Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство Теплоенерго Дніпровської міської ради звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення не була надіслана позивачу, що відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення цієї заяви без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В обґрунтування своєї правової позиції, відповідач зазначає: - частина друга ст.170 Господарського процесуального кодексу регулює процесуальні питання, що викладені в розділі V цього кодексу. До правовідносин, пов`язаних з ухваленням додаткового рішення такі положення не застосовуються; - докази понесених судових витрат відповідачем було подано у відзиві на позов, тому додатково не подавались; - позивач, отримавши докази понесених витрат, не вчинив дій щодо подання заперечень стосовно їх розміру. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, позивач вказує, що ненадання відповідачем договору про надання правової допомоги та доказів понесення витрат на правничу допомогу, позбавило позивача можливості зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/699/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку. На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів. Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.10.2023 поновлено строк подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 Господарського процесуального кодексу, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19). Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19). За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд покласти судові витрати на позивача пропорційно задоволеному позову. На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано: копію договору про надання правової допомоги від 23.02.2023; копію звіту про хід виконання договору про надання правових послуг від 23.02.2023; копію рахунку від 24.02.2023; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Судом першої інстанції встановлено, що 23.02.2023 між фізичною особою - підприємцем Орешкіною Юлією Владиславівною (далі- клієнт) та адвокатом Лиска Павлом Олександровичем (далі-адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги (далі-договір), за умовами п.1 якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво клієнта та надати інші види правової допомоги з усіх правовідносин, що виникають у останнього, на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 2 договору передбачено, що договір набирає чинності а моменту його укладання та с безстроковим. Дія договору припиняється його належним виконанням. Договір може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін. Клієнт наділяє адвоката повноваженнями на здійснення всіх без виключення дій, право на вчинення яких має клієнт без обмежень прав, повноважень на вчинення процесуальних та інших окремих дій по будь-яким правовідносинам, а також на отримання всіх видів інформації, зокрема, інформацію про фізичну особу (персональні дані) та інформацію з обмеженим доступом (п.3 договору). Відповідно до п.8. договору гонорар адвоката за представництво по справі №904/699/23 складає суму в розмірі 10000,00 грн. Звіт про хід виконання договору про надання правових послуг від 23.02.2023 свідчить про те, що адвокатом надані правові послуги за період з 23.02.2023 по 24.02.2023 по справі №904/699/23: ознайомлення з матеріалами справи (позов з додатками, ухвала суду від 09.02.2023), а також тими, що передані Клієнтом та їх аналіз, надання консультації (витрачено часу - 5 год.); складання відзиву на позов (витрачений час - 5 год.); формування додатків до відзиву та підготовка для подачі її до суду, генерування ордеру, сканування та відправлення додатків позивачу, підготовка даного звіту (витрачений час - 1 год.). Адвокатом Лиска П.О. виставлено фізичній особі-підприємцю Орешкіній Ю.В. рахунок від 24.02.2023 на оплату гонорару адвоката за договором про надання правової допомоги 23.02.2023 та комплекс дій, пов`язаних з підготовкою та складанням відзиву по справі №904/699/23, консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, формування додатків на суму 10 000,00 грн. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц). У відповіді на відзив на позовну заяву позивач заперечив проти стягнення понесених судових витрат відповідача, оскільки відсутні докази документального підтвердження надання правової допомоги. При цьому вказані заперечення не містять посилань та мотивувань щодо зменшення заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу. Доводи наведені у вказаних запереченнях фактично є декларативними. Доказів або обґрунтувань щодо суми заявлених відповідачем витрат, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність такого розрахунку або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, позивач не надав. Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, подані відповідачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, заперечення позивача, часткове задоволення позовних вимог та вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення цих витрат на позивача у розмірі 5567,19 грн. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо позбавлення його можливості зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зміст відповіді позивача на відзив на позовну заяву свідчить про обізнаність останнього про заявлення відповідачем вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. Отже, позивач не був позбавлений можливості надати клопотання про зменшення заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу. Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарг необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення господарського суду відсутні. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради - залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023р. у справі № 904/699/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль Суддя В.Ф. Мороз