Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1624/16(915/621/21)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1624/16(915/621/21) Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання: Колцун В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023, прийняте суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв, повний текст складено 27.07.2023, у справі №915/1624/16(915/621/21) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" в особі ліквідатора Сашина Олександра Андрійовича до відповідачів: - ОСОБА_1 ; - ОСОБА_2 ; - ОСОБА_3 ; - ОСОБА_4 ; - ОСОБА_5 про стягнення 473 133,36 грн ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1624/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні", порушена ухвалою суду від 23.02.2017. Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2017 у справі №915/1624/16 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича. 11.05.2021 до суду першої інстанції ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" арбітражним керуючим Сашиним Олександром Андрійовичем в межах справи про банкрутство №915/1624/16 було подано позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якій він з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №02-01/05/229 від 28.01.2023 (вх.№1123/23 від 31.01.2023) просив стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти у загальній сумі 473133,36 грн, з яких: інфляційні збитки у розмірі 365119,69 грн та 3% річних у розмірі 108013,67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16, яка набрала законної сили та якою з останніх солідарно стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти в сумі 3190062,79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 прийнято вищенаведену позовну заяву до розгляду в рамках провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційного комплексу "Соляні" та присвоєно №915/1624/16(915/621/21). Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1624/16(915/621/21) (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти у загальному розмірі 466065,52 грн, з яких: 3% річних 100945,83 грн, інфляція 365119,69 грн; стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" судовий збір в розмірі 7026,03 грн; у решті позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване доведеністю факту невиконання відповідачами грошового зобов`язання, яке виникло на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з останніх 3% річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, при цьому місцевий господарський суд врахував неправильність проведеного ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" арбітражним керуючим Сашиним Олександром Андрійовичем розрахунку вказаних компенсаційних нарахувань. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1624/16(915/621/21) скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на відсутності правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму субсидіарної відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тим більше, що відповідно до вказаної норми дані компенсаційні нарахування підлягають сплаті виключно на вимогу кредитора, між тим Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" у цій справі не виступає кредитором відносно відповідачів. Крім того, апелянт зазначає про те, що Головне управління ДПС у Миколаївській області на теперішній час не є належним кредитором у цій справі про банкрутство, а також про те, що резолютивна частина оскаржуваного рішення не відповідає вимогам статті 238 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник також звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив мотивів відхилення кожного з зазначених відповідачами аргументів, наведених в обґрунтування своїх заперечень проти позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича, і на те, що місцевий господарський суд безпідставно не врахував, що затягування розгляду справи №915/1624/16(915/621/21) призвело до подання заяви про збільшення позовних вимог №02-01/05/229 від 28.01.2023 (вх.№1123/23 від 31.01.2023) та неможливості відповідачів своєчасно захистити свої права. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 09.10.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 24.10.2023. У відзиві на апеляційну скаргу №02-01/212/113 від 21.10.2023 (вх.№2598/23/Д2 від 23.10.2023) ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" арбітражний керуючий Сашин Олександр Андрійович посилається на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, а тому приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, у тому числі і на ті, що виникають з приводу виконання судових рішень. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подали до суду апеляційної інстанції письмові заперечення (вх.№2598/23/Д3 від 24.11.2023; вх.№2598/23/Д4 від 27.11.2023) на відзив ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича, в яких зауважили, зокрема, на незаконності дій вказаного ліквідатора та приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, який здійснює примусове виконання наказів, виданих на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16, невиконання якої стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Інші учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1624/16(915/621/21) поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 13.12.2023 о 12:00. У судовому засіданні 13.12.2023 представники учасників справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.63-72). За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 частково задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" Сашина Олександра Андрійовича про покладення субсидіарної відповідальності; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти в сумі 3190062,79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства. 05.01.2021 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 судом першої інстанції було видано відповідний наказ, на підставі якого 12.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем відкрито виконавчі провадження №64105819, №64106527, №64106773, №64105296 та №64105514. В цей же день до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень були внесені відомості стосовно виконавчого провадження (виконання виконавчого документа - наказу №915/1624/16 від 05.01.2021, виданого Господарським судом Миколаївської області) та в графі "Відомості про проведення виконавчий дій" (строк та умови самостійного виконання рішення боржником) зазначено про обов`язок боржників перерахувати суму боргу з урахуванням винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження на депозитний рахунок приватного виконавця за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ/ДРФО отримувача: НОМЕР_2 , МФО 326610, ЄДРПОУ банку: 14360570, банк: АТ КБ "Приватбанк", отримувач: ОСОБА_6 , а також направити на адресу приватного виконавця документи, які підтверджують виконання вимог вищенаведеного виконавчого документа. Ухвалами Верховного Суду від 02.03.2021 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 та зупинено виконання вказаної постанови до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 без змін. В подальшому ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 поновлено дію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16. Предметом спору у даній справі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №02-01/05/229 від 28.01.2023 (вх.№1123/23 від 31.01.2023) є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" 365119,69 грн інфляційних втрат та 108013,67 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з невиконанням відповідачами постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту невиконання відповідачами грошового зобов`язання, яке виникло на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення з останніх 3% річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, при цьому суд першої інстанції дійшов висновку про неправильність проведеного ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" арбітражним керуючим Сашиним Олександром Андрійовичем розрахунку вказаних компенсаційних нарахувань. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом вказаної норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням. Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). У статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Аналогічний сталий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. В силу статей 524, 533, 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Отже, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21). При цьому зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки інфляційні втрати та 3% річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, як складова грошового зобов`язання, нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц. Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц відступила від висновків Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не може застосовуватися норма статті 625 Цивільного кодексу України, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15) і про те, що дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 цього Кодексу не дає підстав для застосування положень статті 625 останнього у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15). У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачами грошового зобов`язання у сумі 3190062,79 грн, визначеного постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості застосування до відповідного зобов`язання положень статті 625 Цивільного кодексу України та, як наслідок, нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013. У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Перевіривши проведений місцевим господарським судом розрахунок компенсаційних нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що останній було здійснено обґрунтовано та з урахуванням належних вихідних даних (правильність визначення судом першої інстанції періоду нарахування сторонами не оспорюється), у зв`язку з чим Господарський суд Миколаївської області дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" 3% річних у сумі 100945,83 грн (за період 12.01.2021-31.01.2022) та інфляційних втрат у сумі 365119,69 грн (за період з січня місяця 2021 року по січень місяць 2022 року). Доводи апелянта про те, що на підставі статті 625 Цивільного кодексу України компенсаційні нарахування підлягають сплаті виключно на вимогу кредитора, між тим Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" у цій справі не виступає кредитором, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки скаржником безпідставно ототожнюються поняття "кредитор/боржник", як учасники справи про банкрутство, та "кредитор/боржник", як сторони грошового зобов`язання, визначеного судовим рішенням, яке набрало законної сили. Посилання ОСОБА_1 на те, що затягування розгляду справи №915/1624/16(915/621/21) призвело до подання заяви про збільшення позовних вимог №02-01/05/229 від 28.01.2023 (вх.№1123/23 від 31.01.2023) та неможливості відповідачів своєчасно захистити свої права, відхиляються колегією суддів з огляду на їх необґрунтованість, тим більше, що тривалість розгляду цієї справи зумовлена об`єктивними причинами (зокрема, істотний проміжок часу у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1624/16 були відсутні у зв`язку з їх направленням до судів вищих інстанцій; після їх повернення дана справа відкладалася саме за клопотаннями відповідачів, а в подальшому внаслідок активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва і зумовлену цим неможливість безпечного здійснення правосуддя під час воєнного стану було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області). Крім того, збільшення позовних вимог, насамперед, зумовлене не тривалістю розгляду справи, а тим, що відповідачі продовжують не виконувати судове рішення, яким визначено грошове зобов`язання. Твердження скаржника про те, що Головне управління ДПС у Миколаївській області на теперішній час не є належним кредитором у цій справі про банкрутство, а також про незаконність дій ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича та приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, який здійснює примусове виконання наказів, виданих на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки питання процесуального правонаступництва кредитора та оскарження дій ліквідатора/приватного виконавця повинні вирішуватися в межах основної справи про банкрутство за відповідними зверненнями учасників справи, натомість зазначені питання жодним чином не виключають наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" компенсаційних нарахувань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та, відповідно, не входять до предмету доказування у справі №915/1624/16(915/621/21). Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки всім істотним доводам відповідачів, які були зазначені останніми в обґрунтування заперечень проти позовних вимог, колегія суддів зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова

позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16). Обставини справи, що мають істотне значення для справи, судом першої інстанції викладені правильно, а важливим елементом мотивування судового рішення є правильне застосування тих чи інших правових норм до спірних правовідносин, що також було дотримано місцевим господарським судом. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Результатом процесу мотивування судового рішення є формування обґрунтованих висновків у справі та прийняття одного з встановлених процесуальним законом рішень (повне або часткове задоволення позову, відмова у задоволенні позову), тому, враховуючи прийняття судом першої інстанції правильного по суті рішення, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що Господарським судом Миколаївської області було в цілому дотримано баланс між вмотивованістю судового рішення і необхідністю надати відповіді на всі без виключення аргументи сторін. В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Доводи скаржника не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції; твердження апелянтів про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 19.07.2023 у справі №915/1624/16(915/621/21) не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 у справі №915/1624/16(915/621/21) без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2023. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук