Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/2302/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9886/23 Справа № 201/2302/23 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Максюти Ж.І., при секретарі - Шавкун Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зміну прізвища дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що з 07 червня 2019 року по 26 січня 2021 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , під час якого у подружжя народилася дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю. Після розірвання шлюбу вона повернула собі дівоче прізвище ОСОБА_4 , а народжений у шлюбі малолітній син залишився із прізвищем ОСОБА_5 . Позивач зазначає, що зміна прізвища дитини з прізвища батька ОСОБА_5 на її прізвище ОСОБА_4 відповідає інтересам дитини з огляду на те, що через дії ОСОБА_2 малолітній син росте без батьківського піклування, без спілкування із батьком. Через такі дії відповідача, дитина не має жодного емоційного зв`язку, і не сприймає ОСОБА_2 як свого батька. Відмінності між прізвищем ОСОБА_4 та прізвищем дитини ОСОБА_5 , можуть спричинити у дитини психологічну настороженість, відчуття іншості та дистанціювання дитини від родинного оточення. Натомість, єдине прізвище дитини з прізвищем матері та прізвищем інших близьких родичів надасть дитині відчуття причетності до родини, захищеності, впевненості в собі. Крім того, ці відмінності у прізвищах створюють незручності та плутанину під час її взаємодії із установами та організаціями в інтересах малолітнього сина. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження висловленої нею позиції щодо зміни прізвища дитини через неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків, та складнощі, які виникають під час взаємодії із установами та організаціями в інтересах дитини. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті не врахував інтереси малолітньої дитини, а також ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, не прийняв до уваги, що зміна прізвища дитини не порушуватиме батьківських прав відповідача. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 07 червня 2019 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась дитина ОСОБА_3 , який на час розгляду справи проживає разом з матір`ю. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2021 року (справа № 201/980/21) шлюб між сторонами у справі розірвано. Після розірвання шлюбу позивач повернула собі дівоче прізвище ОСОБА_4 , а народжений у шлюбі малолітній син залишився із прізвищем ОСОБА_5 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради, визначено місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю. Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто частини заробітку платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2022 року було змінено спосіб стягнення на утримання малолітньої дитини та стягнуто з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 3000 грн. ОСОБА_1 в досудовому порядку зверталась до ОСОБА_2 з проханням надати дозвіл на зміну прізвища дитини, проте відповідач не надав відповіді на відповідний лист-прохання. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частини друга, третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до положень статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Таким чином законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо дитини. Відповідно до частини першої, третьої статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону. Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Згідно із частиною п`ятою статті 148 СК України у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. Пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року, врегульовано порядок розв`язання спорів між батьками щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини. Відповідно до цього пункту, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності). При цьому, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено факт того, що ОСОБА_2 свідомо та умисно не піклується про фізичний та духовний розвиток їх дитини, а зміна прізвища дитини на прізвище матерів найкращим чином відповідатиме інтересам цієї дитини. Верховний Суд в постанові від 02 червня 2021 року в справі № 759/2921/18 виклав правовий висновок, згідно з яким інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 504/4181/17. Розглядаючи спір, які виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у матеріалах справи докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доводи апеляційної скарг про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Ж.І. Максюта