Постанова Львівський апеляційний суд № 459/3132/23

Справа № 459/3132/23 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В. Провадження № 33/811/1672/23 Доповідач: Урдюк Т.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Усачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката Усачука Андрія Васильовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 01 листопада 2023 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 536 грн 80 коп. Згідно з постановою судді, 16 вересня 2023 року о 22 год. 18 хв. за адресою: м. Червоноград, вул. Стуса, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, блідість шкірних покривів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, адвокат Усачук А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 01 листопада 2023 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Оскаржувану постанову апелянт вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що працівниками поліції проводився огляд ОСОБА_1 на стан лише алкогольного, а не наркотичного сп`яніння, за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», результат якого в матеріалах справи відсутній. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не було роз`яснено процесуальних прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується відсутністю його підпису у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписами, а також не надано можливості скористатись правовою допомогою та процесуальним правом на захист. Стверджує, що ОСОБА_1 не було роз`яснено підстав проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Працівники поліції були повідомлені про наявність в останнього мінно-вибухових травм, отриманих під час виконання бойового завдання 26 січня 2023 року, та проходження ним лікування, однак вказане не було взято до уваги. Апелянт звертає увагу на неналежність та недопустимість відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції як доказів у справі, оскільки вони оформлені з порушенням Порядку застосування портативних відеореєстраторів та карт пам`яті до них, їх обліку, зберігання та видачі відеозаписів, а саме: зйомка не проводилась безперервно, про що свідчить наявність трьох відеофайлів в матеріалах справи. Зазначає, що всупереч вимогам п. 9 ч. 1 ст. 31, ч. 2 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію», ОСОБА_1 не було повідомлено про проведення превентивних заходів, а саме відеофіксації. Звертає увагу, що відеозаписи, наявні в матеріалах справи, не засвідчені електронним цифровим підписом, а тому такі не можуть вважатись належними доказами у справі. Апелянт стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення містить суперечності та неточності, не узгоджується з даними відеоматеріалів. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не є належними та допустимими доказами. У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисник Усачук А.В. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили таку задовольнити. Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги, ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами в їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як слідує з положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 (далі Інструкція №1452/735), така містить два можливі варіанти проведення огляду на стан сп`яніння: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). При цьому як для проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, так і для проведення огляду лікарем закладу охорони здоров`я, необхідні відповідні передумови. Зокрема, згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Водночас, п. 12 розділу ІІІ цієї Інструкції установлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з вимогами п. 3, 4 розділу І зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Таким чином, ознаки алкогольного та наркотичного сп`яніння частково співпадають. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №547693 від 16 вересня 2023 року (а.с. 2) та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3), у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, блідість шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Водночас, з наявного відеозапису слідує, що працівник поліції спочатку виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, через що запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», однак алкоголю в крові ОСОБА_1 газоаналізатор не виявив. Після цього, інспектор поліції зауважив, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння, з огляду на що запропонував останньому пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився. На переконання апеляційного суду, той факт, що працівниками поліції спочатку проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного, а не наркотичного сп`яніння, з огляду на часткове співпадіння ознак цих видів сп`яніння, не є порушенням відповідних норм КУпАП та Інструкції №1452/735. Більше того, вказані нормативні акти не містять заборони щодо проведення освідування водія одразу на декілька видів сп`яніння. При цьому недолучення до матеріалів справи роздруківки приладу «Драгер» не впливає ні на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, ні на її спростування, оскільки йому вміняється порушення п. 2.5 ПДР, а саме: відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. За таких обставин, той факт, що ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, за результатами якого в крові останнього алкоголю не виявлено, не спростовує невиконання ним вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Вказані обставини підтвердив і сам ОСОБА_1 , надавши письмові пояснення, що його зупинили за те, що він не пристебнув ремінь безпеки, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння він пройшов, вважає, що проводити додаткові тести немає підстав, такі вимоги є незаконними (а.с. 4). У своїх письмових поясненнях по суті порушення, зазначених безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №547693, ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції ставляться упереджено, схиляючись на його післяопераційний стан, тест на алкоголь 0,00 проміле (а.с. 2). Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав у відповідних графах, тим самим підтвердивши, що йому роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим спростовуються доводи апелянта в цій частині. Крім того, роз`яснення прав ОСОБА_1 відображено і на наявному у матеріалах справи відеозаписі. Водночас, не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки згідно з ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Таким чином, норми чинного законодавства наділяють особу правом на залучення адвоката під час розгляду справи у суді. Водночас, у поліції відсутній обов`язок забезпечувати особі захисника під час складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому стороною захисту не долучено жодних доказів стосовно того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку оскаржував дії працівників поліції, зокрема, на предмет їх упередженості у ставленні до нього. З приводу недопустимості відеозапису як доказу у цій справі, то відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. При цьому, як слідує з наявного відеозапису, такий, всупереч доводів апеляційної скарги, є безперервним, на ньому відображено як факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, так і факт відмови останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Наявність трьох відеофайлів на долученому DVD-R диску зумовлена тим, що відеозйомка велась з різних ракурсів та за допомогою кількох нагрудних камер, адже на одному відеофайлі відображено рух автомобіля марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на другому відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на третьому складення протоколу щодо ОСОБА_1 (третій відеозапис вівся в патрульному авто). Водночас, доводи про те, що долучені працівниками поліції відеофайли не відповідають ознакам електронного доказу не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки положення ст. 256 КУпАП України та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395, не встановлюють обов`язку засвідчення відеодоказів у справах про адміністративні правопорушення електронним цифровим підписом. Справді, частиною 2 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи. Одним із таких превентивних заходів є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Втім, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 зазначеного Закону, оскільки водій порушив Правила дорожнього руху, про що складено відповідну постанову серії ЕАТ №7751326 від 16 вересня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. У випадку фіксування правопорушення, у тому числі, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції керуються вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП та положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, які не встановлюють обов`язку повідомляти особу про застосування засобів відеофіксації. Відтак наведені доводи апелянта є безпідставними. За таких обставин, наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі - КНП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради», однак останній від проходження такого огляду відмовився. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому працівники поліції неодноразово повідомляли ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду матиме наслідком складення щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у такому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №547693 від 16 вересня 2023 року (а.с. 2) відповідає зазначеним вище вимогам, у ньому містяться усі необхідні відомості, відтак покликання апелянта про невідповідність протоколу вимогам закону не заслуговують на увагу. Крім цього, апеляційний суд бере до уваги, що сама по собі служба у Збройних Силах України та отримання поранення не дає військовослужбовцю підстав для відмови у виконанні законних вимог працівників поліції, у цій ситуації відмови пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я. Інші доводи апеляційної скарги не містять покликання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 01 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк