Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/3972/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8840/23 Справа № 216/3972/22 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді - Тимченко О.О., суддів - Зубакова В.П., Остапенко В.О., за участю: секретаря судового засідання Юрченко Г.О., учасники справи: скаржник ОСОБА_1 , особи, дії яких оскаржуються головні державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислав Сергійович та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг цивільну справу № 216/3972/22 за скаргоюпредставника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на дії головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича та ОСОБА_2 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року, повний текст ухвали складено 28 серпня 2023 року (суддя Онопченко Ю.В.), постановлену в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, - В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ У березні 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців, в обґрунтування якої зазначив, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.11.2022 стягнено з російської федерації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок незаконної збройної агресії російської федерації проти України в розмірі 24 583 718,34 грн, моральну шкоду в розмірі 1 259 300 грн, всього 25 843 018,34 грн. Виконавчий лист було видано 14.12.2022, після чого 23.01.2023 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Берегових В.С. було відкрито виконавче провадження № 70729745. 18.03.2023 ОСОБА_1 в поштовому ящику виявила лист, датований Укрпоштою 22.02.2023, в якому знаходилась постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Назаровця А.Т. від 17.02.2023 про приєднання виконавчого провадження № 70729745 до зведеного виконавчого провадження № 59036926, яке веде цей же відділ. Головним державним виконавцем порушено строк надсилання копії постанови у виконавчому провадженні визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, скаржниця вважає, що передання документів одного виконавчого провадження № 70729745 від головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Берегових В.С. до іншого державного виконавця цього Відділу Назаровця А.Т. було здійснено всупереч порядку, встановленого у пункті 5 Розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ від 02.04.2012 за № 512/5 але, який немає жодного відношення стосовно приєднання іншого виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, відкритого невідомо коли і ким. Тобто, головний державний виконавець Берегових В.С. незаконно здійснив передачу документів ВП №70729745, відкритого 23.01.2023 на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.12.2022, а головний державний виконавець Назаровець А.Т. неправомірно 17.02.2023 приєднав ВП № 70739745 до зведеного ВП № 59036926. Посилаючись на вищевикладені обставини, скаржниця просила суд визнати неправомірними та незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Берегових В.С. стосовно передачі документів ВП № 70739745 державному виконавцю цього ж Відділу примусового виконання рішень Назаровцю А.Т. всупереч повноважень, встановлених у Законі України «Про виконавче провадження»; визнати неправомірними та незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А.Т. стосовно прийняття від головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Берегових В.С. документів ВП № 70729745 та приєднання 17.02.2023 ВП № 70729745 до зведеного ВП № 59036926 поза межами власних повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження»; скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Назаровця А.Т. від 17.02.2023 про приєднання ВП № 70729745 до зведеного ВП № 59036926. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 25 серпня 2023 року у задоволенні скарги представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що судом не встановлено бездіяльності головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т., та ОСОБА_4 в ході примусового виконання виконавчого листа № 216/3972/22 від 14.12.2022 у виконавчому провадженні № 70729745, щодо приєднання вказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, яке знаходиться на виконанні ВПВР ДДВС МЮУ, з виконання виконавчих листів про стягнення заборгованості із російської федерації. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційних скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що суддя першої інстанції, поза межами нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів чим порушив право на доступ до судового рішення. Суд не перевіряв наявність цивільної процесуальної дієздатності так би мовити Начальника відділу примусового виконання рішень Нещадима І.С. та, щонайменше, мав би витребувати від відділу примусового виконання рішень докази його державної реєстрації, як юридичної особи публічного права, та наказ Департаменту державної виконавчої служби про призначення ОСОБА_5 начальником відділу примусового виконання рішень. Міністерство юстиції України у даній справі не є ні відповідачем, ані учасником справи, тим паче, не є стороною виконавчого провадження, а тому не може подавати будь-які процесуальні документи. Зазначає, що Департамент державної виконавчої служби та Відділ примусового виконання рішень мають бути юридичними особами публічного права і, в той же час, не можуть брати участь у цивільних відносинах як філії чи представництва Міністерства юстиції України, оскільки, відповідно до частини 3 статті 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Що стосується доручення від 23 січня 2023 року так званого начальника відділу примусового виконання рішень, про передачу ВП № 70729745 від державного виконавця Берегового В.С. іншому державному виконавцю Назаровцю А.Т., який уже веде зведене виконавче провадження № 59036926, можливе лише за певних обставин начальник відділу має бути легітимним керівником, передача виконавчого провадження здійснюється за письмовим дорученням, постанова надсилається сторонам виконавчого провадження. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 23.01.2023, відкрито виконавче провадження № 70729745, з примусового виконання виконавчого листа № 216/3972/22 виданого 14.12.2022 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з російської федерації на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 24 583 718,34 грн, та моральної шкоди в розмірі 1 259 300 грн, а всього 25 843 018,34 грн. Дорученням заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 23.01.2023, доручено: передати в 2-денний термін головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцю А.Т. виконавчі провадження № 70729745 та № 70701507, що перебувають в провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С.; головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцю А.Т. прийняти для подальшого виконання виконавчі провадження № 70729745 та № 70701507. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 17.02.2023 приєднано виконавче провадження № 70729745 з примусового виконання виконавчого листа № 216/3972/22 від 14.12.2022, до зведеного виконавчого провадження № 59036926, яке веде ВПВР ДДВС МЮУ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено бездіяльності головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т., та ОСОБА_4 в ході примусового виконання виконавчого листа № 216/3972/22 від 14.12.2022 у виконавчому провадженні № 70729745, щодо приєднання вказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, яке знаходиться на виконанні ВПВР ДДВС МЮУ, з виконання виконавчих листів про стягнення заборгованості із російської федерації. Проте, судом першої інстанції даний спір було розглянуто з порушенням правил юрисдикції. Обов`язковість виконання судових рішень встановлена у статтях 2, 18 ЦПК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Питання порядку виконання судових рішень врегульоване статтею 129-1 Конституції України, у відповідності до якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права. Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine», § 52, n. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02). З огляду на наведене, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника. Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. З наведених правових норм, передбачених частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України, вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, таку скаргу розглядає відповідний суд загальної юрисдикції, який ухвалив таке рішення за правилами цивільного судочинства відповідно. Разом з тим, відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою урегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. 23 січня 2023 року за заявою стягувача ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 70729745 з виконання виконавчого листа № 216/3972/22, виданим 14 грудня 2022 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с. 29-29 зворот). Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. 17 лютого 2023 року виконавче провадження № 70729745 з примусового виконання виконавчого листа № 216/3972/22 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 59036926, яке веде ВПВР ДДВС МЮУ (а.с. 30-30 зворот). З облікової картки на зведене виконавче провадження № 59036926 про стягнення грошових коштів з боржника Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації вбачається, що у його складі знаходиться 199 виконавчих проваджень за виконавчими документами судів різних юрисдикцій (а.с. 119-133). Отже, зі встановлених обставин вбачається, що оцінка дій/бездіяльності головних державних виконані в відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. та Назаровець А.Т. має місце в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для розгляду скарги, поданої ОСОБА_1 , в межах цивільної юрисдикції, оскільки відповідна скарга, згідно із сталою практикою Великої Палати Верховного Суду, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року в рамках справи № 914/1365/20. При розгляді скарги по суті суд першої інстанції на вищевикладене увагу не звернув, матеріали справи, які надійшли на виконання ухвали суду, у повній мірі не дослідив та не встановив складових у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про можливість розгляду скарги за правилами цивільного судочинства. При цьому колегія суддів зазначає, що у разі наявності єдиного суб`єкта примусового виконання (державного виконавця) закон визначав єдиний порядок проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, виконавчі дії вчиняються з урахуванням всіх виконавчих документів. Тобто стягнення відбувається одночасно за всіма виконавчими документами (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 160/21596/21, у постанові Верховного Суду від 02.09.2022 у справі № 910/10965/17). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. Відповідно до частини 2 статті 377 ЦПК України порушення правил предметної юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З вищезазначених обставин, доводи апеляційної скарги по суті вимог позивача не підлягають правовій оцінці. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на дії головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича та ОСОБА_2 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування шкоди. За частиною 1 статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд роз`яснює скаржнику про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи звільнення скаржниці від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 серпня 2023 року скасувати. Провадження у справі за скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на дії головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича та ОСОБА_2 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування шкоди, закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства та право протягом десяти днів з дня отримання нею даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді В.П. Зубакова В.О. Остапенко