Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/9412/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/9412/23 пров. № А/857/14805/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року (головуючий суддя: Костюкевич С.Ф., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 , 10.05.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 21.04.2023 № 2221/03-16 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» з дати звернення (18.04.2023) з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 17.04.2023 за № 301/1.16/2-2, № 302/1.16/2-23. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію по віку, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Позивач, 18.04.2023 звернувся до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ. При цьому, позивачем до заяви про перехід на пенсію по Закону України «Про державну службу» надано довідки про складові заробітної плати державного службовця для призначення пенсії, видану Управлінням соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 17.04.2023 за № 301/1.16/2-2, № 302/1.16/2-23. Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, яким було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 21.04.2023 № 2221/03-16 у зв`язку з тим, що станом на березень 2023 року врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця для осіб, котрим вже була призначена пенсія за спеціальними законами, не передбачена діючим законодавством. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки досяг пенсійного віку, має необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», тобто має право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог чинного законодавства. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 21.04.2023 № 2221/03-16 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII, починаючи з 18.04.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняти рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV на пенсію за віком згідно Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», а також здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 17.04.2023 за № 301/1.16/2-2, № 302/1.16/2-23, починаючи з 18.04.2023. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені у позовній заяві. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що з 01.03.2021 позивач отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. ОСОБА_1 , 18.04.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, долучивши до заяви довідки про складові заробітної плати державного службовця для призначення пенсії, видану Управлінням соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 17.04.2023 за № 301/1.16/2-2, № 302/1.16/2-23. Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Запорізькій області, яким було прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, у зв`язку з тим, що розмір пенсії обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є більшим, тому переведення є недоцільним, розмір пенсії зменшиться та становитиме 5759,15 грн. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ. Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 21.04.2023 № 2221/03-16 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», а тому вважає, що належним способом захисту прав позивача у цьому випадку буде визнання протиправним і скасування вказаного рішення та зобов`язання перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з часу звернення із заявою, з 18.04.2023 з врахуванням до загального стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування, відтак, позов підлягає до задоволення частково. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок). Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п. 1 Порядку). Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закон № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі № 1.380.2019.003855. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки на момент звернення до пенсійного органу про перехід на пенсію по віку, відповідно до Закону № 889-VIII, позивач мав стаж роботи на посадах державної служби (понад 20 років), страховий стаж (44 роки 4 місяці 7 днів), досяг віку для призначення цього виду пенсії (69 роки), а тому зберігає право на призначення пенсії державного службовця за віком згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачами не ставляться під сумнів сукупність умов (вік, страховий стажу, стаж державної служби) за одночасної наявності яких, позивач має право на призначення пенсії по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області від 21.04.2023 № 2221/03-16 про відмову позивачу в перерахунку пенсії/перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII є протиправним. Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вимога зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» з дати звернення (18.04.2023), з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 17.04.2023 за № 301/1.16/2-2, № 302/1.16/2-23 є передчасною, з огляду на таке. Так, відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за №18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Отже, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання до вчинення певних дій, є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними та як наслідок зобов`язання до їх вчинення, є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, натомість, у спірних правовідносинах, відмова відповідача стосувалися самого права позивача на перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу», а не питання обчислення цього виду пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати виданих Управлінням соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації від 17.04.2023 за № 301/1.16/2-2, № 302/1.16/2-23, а тому є передчасним вирішення питання про перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, без переведення на цей вид пенсії. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII, починаючи з 18.04.2023. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 140/9412/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим О. Б. Заверуха