Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/20742/23

Справа № 127/20742/23 Провадження № 22-ц/801/2256/2023 Категорія: 18 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 12 грудня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Копаничук С.Г., з участю секретаря судового засідання Собцевої А.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді, ОСОБА_2 у справі №127/20742/23 за позовом Вінницької міської ради (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, встановив: Короткий зміст вимог заяви В липні 2023 року Вінницька міська рада звернулась з позовом в місцевий суд до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва. Крім того, Вінницька міська рада подала заяву про забезпечення цього позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці, площею 0,0048 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 до вирішення спору по справі. Заява обґрунтована тим, що будівництво будівлі на спірній земельній ділянці є незаконним та самовільним, а тому подальше проведення будівельних робіт на ній може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2023 року заяву задоволено. Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці, площею 0,0048 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 до вирішення спору по справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 27 жовтня 2023 року відповідач у справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що ОСОБА_1 не відомо кому на даний час належить квартира його дочки АДРЕСА_2 , а сама дочка тривалий час проживає в іншій країні, і хто веде будівництво на спірній земельній ділянці йому невідомо. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу Вінницька міська рада просила залишити ухвалу суду першої інстанції без, а апеляційну скаргу без задоволення. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду 17 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Представник Вінницької міської ради, повідомленої в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом встановлено, що враховуючи обставини спору, характер правовідносин, предмет та підстави позову, а також з метою забезпечення ефективного захисту прав заявника у випадку задоволення позову, виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи на спірній земельній ділянці. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Стаття 149 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Стаття 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову. Так, пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів. Відповідно до роз`яснень п. п. 1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України №98 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4 статті 151 ЦПК України, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З позовної заяви вбачається, що Вінницькою міською радою заявлено вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, що на ній ведеться. Долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 саме ОСОБА_1 ведеться будівництво об`єкту, який містить ознаки самочинного будівництва та не відповідає вимогам Правил охорони електричних мереж. Таким чином, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції колегія суддів виходить з того, що проведення будівельних та/або підготовчих робіт на спірній земельній ділянці може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів її Вінницької міської ради, зокрема, у разі проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, яка на думку позивача належить до комунальної власності, остання зазнає фізичних змін, та окрім того, може бути обтяжена спорудженими об`єктами нерухомого майна, що у свою чергу обмежить права власника щодо розпорядження, володіння та користуванні своєю власністю - територіальної громади м. Вінниці представником якої є Вінницька міська рада. Забезпечуючи позов шляхом заборони відповідачеві у справі проводити будівельні роботи на спірній земельній ділянці, суд першої інстанції вірно зазначив, що ризики вчинення відповідачем таких дій, про заборону яких просить Вінницька міська рада, об`єктивно існують. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову у даній справі апелянтом не спростовані. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Посилання відповідача на те, що йому не відомо кому на даний час належить квартира його дочки АДРЕСА_2 і хто веде будівництво на спірній земельній ділянці відхиляються колегією судів, так як за твердженнями самого апелянта його дочка вже біля 10 років проживає в Республіці Австрії. Між тим будівництво здійснюється, і здійснює його саме ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не містять підстав для скасування постановленої у справі ухвали. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, керуючись статтями 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2023 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко С.Г. Копаничук